Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №750/765/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/765/26

Провадження № 3/750/632/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Сапон А.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Мороза О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , – за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 343837 від 18.12.2025 зазначено, що 18.12.2025 о 01 год. 43 хв. в м. Чернігові по вул. Преображенській, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford F150», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в лікарні у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Мороз О.В. заперечували щодо викладених в проколі обставин.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем, повертався зі служби додому у відпустку для проходження ВЛК, вдягнений у військову форму, був в авто сам, за кермом їхав близько дванадцяти годин, до Чернігова доїхав вже під час комендантської години. Коли ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, що було не вперше за час поїздки, він їм повідомив, що має право їхати бо є військовослужбовцем, пред`явив документи з додатку «Дія», військовий квиток, назвав спеціальні паролі та спитав причину зупинки. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що причиною зупинки є рух під час комендантської години і почали вимагати пред`явити всі документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби, назвати посаду, звання, номер та локацію військової частини. ОСОБА_1 у відповідь повідомив, що не має дозволу командира назвати вищевказану інформацію, при цьому необхідність називати дану інформацію відсутня. В подальшому працівник поліції повідомив, що має підозру, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння та вказав на необхідність проходження медичного огляду. ОСОБА_1 зазначає, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, при цьому, він декілька разів спитав, чи поліцейські повернуть його після проходження огляду до його автомобіля. Відповіді на вищевказане питання працівник поліції не надав та констатував відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. За доводами ОСОБА_1 він є командиром взводу, категорично не вживає жодних заборонених препаратів і негативно до них ставиться, під час зупинки його транспортного засобу був абсолютно тверезим, в подальшому сам звернувся до лікарні для проходження огляду, за результатами якого він виявився тверезий.

Захисник Мороз О.В. в судовому засіданні підтримав доводи ОСОБА_1 та зазначив, що останній є військовослужбовцем, командиром взводу, неодноразово був нагороджений, виконує бойові завдання безпосередньо на лінії фронту, має безліч поранень, травм та переломів, що підтверджується відповідними довідками. Під час зупинки поліцейськими був абсолютно тверезим, на відео ознаки наркотичного сп`яніння відсутні, при цьому порушення мовлення може бути наслідком отриманих травм, зокрема травм голови, під час виконання бойових завдань.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено чим встановлюються ці дані.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з вимогами, передбаченими п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №543837 від 18.12.2025, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.12.2025, рапорт поліцейського взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області від 18.12.2025, відеозапис до протоколу серії ЕПР1 №543837 від 18.12.2025, оригінал виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ЧОПНЛ» №1022 від 18.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов обстеження в порядку самозвернення на стан сп`яніння, за результатами якого він тверезий, ознак сп`яніння не виявлено, а також надані захисником в судовому засіданні копії довідки командира батальйону, довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідок військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_1 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Так, у протоколі серії ЕПР1 №543837 від 18.12.2025 зазначено такі ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівником поліції у ОСОБА_1 , як: неприродна блідість, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

З відеозапису, долученого до протоколу, дослідженого у судовому засіданні, встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі у військовій формі, один, було зупинено працівниками поліції, як підставу зупинки поліцейським було зазначено рух під час комендантської години. На відеозаписі відображено, що ОСОБА_1 показує документи з додатку «Дія», військовий квиток, вказує, що його вже декілька разів зупиняли поліцейські, і повідомляє, що він повертається з фронту, перебуває за кермом близько 12 годин, є діючим військовослужбовцем, має право та необхідність рухатися під час комендантської години, знає спеціальні паролі, має при собі документи, що підтверджують перебування його у відпустці. На відеозаписі зафіксовано, що поліцейський вимагає у ОСОБА_1 пред`явити всі документи, які підтверджують проходження ним військової служби, зазначити посаду, звання, номер військової частини. У відповідь ОСОБА_1 повідомляє, що не має дозволу називати вищевказану інформацію. На вказане заперечення поліцейський каже: «все зрозуміло, отже Ви до проходження військової служби не маєте ніякого відношення». Вказане твердження обурює ОСОБА_1 та викликає негативну реакцію. Працівник поліції питає у нього як він себе почуває, на що останній відповідає, що почуває себе добре, їде здалеку, після чого поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що він вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння і питає чи він щось вживав, на що ОСОБА_1 в категоричній формі повідомляє, що тверезий, так вживав, каву. Поліцейський вказує, що треба пройти огляд, чи готовий водій, і ОСОБА_1 каже, що готовий, він впевнений, що тверезий, наркотики не вживає, і запитує чи привезуть його назад до автомобіля, бо надворі ніч, він після далекої дороги, втомлений, до лікарні не близько. Вказане питання ОСОБА_1 ставив поліцейському декілька разів, однак він повторював пропозицію поїхати до лікаря, відповіді щодо повернення до авто від поліцейського не було, після чого він констатував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, почав роз`яснювати його права, суть порушення та його наслідки, складати протокол про адміністративне правопорушення, при цьому ОСОБА_1 був обурений та постійно повторював, що він не відмовляється, він згоден зараз поїхати, та щоб поліцейські його привезли потім назад.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що відеозапис, наданий як додаток до протоколу, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Із відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно був зупинений працівниками поліції, які повідомили про причину запинки – рух під час комендантської години. ОСОБА_1 перебував у військовій формі, пред`явив документи, військовий квиток та був обурений діями поліції, які поставили під сумнів ту обставину, що він є військовослужбовцем. Ознаки наркотичного сп`яніння в дійсності працівником поліції не встановлювались, огляд водія здійснювався поверхнево, при цьому наявність ознак наркотичного сп`яніння на відеозаписі не вбачається, поведінка ОСОБА_1 є цілком адекватною, дії послідовними, при цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 має інвалідність внаслідок війни, безліч поранень та травм, зокрема голови, що може впливати на його мову та загальний вигляд. Крім того, вживання наркотичних засобів категорично заперечено ОСОБА_1 та підтверджується зокрема і відсутністю у нього виявлених поліцейським будь-яких ознак сп`яніння, оскільки лікар КНП «ЧОПНЛ», оглядаючи ОСОБА_1 , жодних клінічних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у нього не виявив взагалі.

Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 4 розділу І Інструкції, ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.

Крім того, з відеозапису слідує, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відмовлявся водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, жодного разу відмови від проходження огляду не висловлював, однак мав об`єктивні сумніви в тому, що працівник поліції його поверне назад до автомобіля, оскільки відповіді на неодноразове питання щодо повернення до авто поліцейський не надав. Ця обставина стверджується відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського.

Судом враховується, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був озвучений виключно поліцейськими.

Аналізуючи правові норми, суд враховує приписи ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, до яких відноситься і поліція, зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР суду не надано, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення - суд оцінює критично з наведених вище обставин.

Тож, враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалах, суд приходить до висновку, що вони не містять належних та достатніх даних, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За даних обставин, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя А.В. Сапон