Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №729/255/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/255/26 1-кп/729/91/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

24.02.2026 Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026275510000008 від 02.02.2026 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Суми, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого 02.04.2025 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2025 Ковпаківським районним судом м.Суми ОСОБА_3 був засуджений за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. ч. 2,3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

26.05.2025 ОСОБА_4 роз`яснено порядок та умови відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, те, що згідно ст. 49-3 КВК України систематичним невиконанням засудженим обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду, роз`яснена кримінальна відповідальність за ухилення від пробаційного нагляду, передбачена ч. 3 ст. 389 КК України, про що відібрана відповідна підписка.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_4 роз`яснено порядок відбуття покарання та відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України, останній вчинив, за час відбування покарання, сім адміністративних правопорушень.

Так, в порушення обов`язків, визначених ч. 4 ст. 49-1 Кримінально- виконавчого кодексу України ОСОБА_4 під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, а саме: 26.06.2025 адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та 26.06.2025 накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП 14.07.2026 притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено адмінстягнення у виді штрафу 51000 грн; 26.08.2025 за ч. 3 ст. 122 КУпАП України накладено адмінстягнення у виді штрафу 680 грн., за ч. 5 ст. 126 КУпАП 09.09.2025 притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено адмінстягнення у виді 40800 грн.; 08.09.2025 за ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.; за ч. 5 ст. 121 КУпАП 08.09.2025 притягнутий до адміністративної відповідальності та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

У зв`язку з чим 10.12.2025 року ОСОБА_4 письмово попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до обвинувального акту прокурором додано клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні з урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності. З огляду на наведене, відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участю захисника ОСОБА_5 , у якій він зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, беззаперечно визнає, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоден із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному порядку.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Положеннями ч. 2 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, згоден із встановленими під час дізнання обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України, встановив, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч 3 ст.389 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.389 КК України, віднесене до умисного кримінального проступку.

ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог статтей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, є особою молодого віку, не працює, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які його обтяжують, дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 389 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 389 КК України передбачає один основний вид покарання - обмеження волі.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, суд враховує, що вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 квітня 2025 року ОСОБА_3 було засуджено ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, із покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, передбачених ч. 2,3 ст. 59-1 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.389 ч.3 КК України ОСОБА_3 вчинив після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання.

Відповідно до ч.1 ст.49-2 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 поставлений на облік 21.05.2025 року.

Отже, остаточне покарання суд визначає за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, у зв`язку з тим, що покарання за попереднім вироком обвинуваченим не було відбуто повністю.

За таких обставин, суд, відповідно до ст. 71 КК України, призначає ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків з урахуванням положень ст. 72 КК України, яке повинно бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання призначеного попереднім вироком.

Цивільний позов не заявлявся та процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

У ході досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374,381,382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, і призначити покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 квітня 2025 року, та остаточно, з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, ОСОБА_3 визначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік один місяць.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок, відповідно до ст. 532 КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Бобровицький районний суд Чернігівської області, з особливостями передбаченими ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя Бобровицького районного суду ОСОБА_1