Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №728/227/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/227/26

номер провадження № 1-кп/728/77/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач кримінальне провадження №42026272180000008 від 16.01.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бахмач Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, працюючого монтером залізничних колій КМС №285 м.Бахмач, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

23.11.2025 близько 19:20 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою завдання побоїв своєму неповнолітньому пасинку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким спільно проживає в одному будинку, у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , долонею лівої руки наніс неповнолітньому ОСОБА_5 два удари по щоці та вуху з правої сторони, які не спричинили тілесних ушкоджень, але завдали фізичного болю неповнолітньому ОСОБА_5 .

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (СЕTS №210) Стамбул, 11 травня 2011 року, п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство`означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в колі сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми і теперішніми подружжям або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Отже, своїми діями ОСОБА_4 відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», спричинив фізичне насильство, пов`язане з домашнім насильством.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю та пояснив, що дійсно, 23.11.2025 під час сварки долонею лівої руки наніс неповнолітньому ОСОБА_5 два удари по щоці та вуху; свою поведінку пояснив алкогольним сп`янінням; хто ще був при цьому присутній – не пам`ятає. З обсягом обвинувачення погодився повністю, у скоєному щиро розкаявся, запевнив, що просив вибачення у потерпілого, примирився з ним і не допустить подібних дій у майбутньому.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 є його вітчимом і раніше він його ніколи не бив; такий випадок трапився вперше, на даний час він пробачив ОСОБА_4 .

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні відмовилась давати покази у відповідності до положень ст.63 Конституції України, однак повідомила, що на даний час у них з обвинуваченим стосунки налагодились.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суда немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за доцільне не проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілого, його представника та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .

Заслухавши обвинуваченого, потерпілого, його представника, з`ясувавши думку прокурора, вивчивши письмові матеріали кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що його винуватість в пред`явленому обвинуваченні, окрім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в завданні побоїв, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.

Як особа, ОСОБА_4 за місцем проживання негативних характеристик не має, раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, щодо малолітньої дитини та у присутності дитини.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої та обтяжуючих покарання обставин, особу винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 такий вид покарання як штраф, що на думку суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-376, 381 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Зобов`язати ОСОБА_4 сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Речовий доказ у справі: диск з відео з боді-камери працівників СРПП – залишити в матеріалах кримінального провадження №42026272180000008.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому та його представнику.

Суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1