Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №490/6274/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6274/25

н\п 2/490/597/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

04 лютого 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді – Чулуп О.С.

при секретарі судового засідання Правник А.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовногопровадження цивільну справу №490/6274/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 125174,18 грн. В обгрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконує взятих на себе за кредитним договором зобов`язань внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

22 липня 2020 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2031943094, за яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 51607 грн., строком до 22 липня 2025 року, зі сплатою сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40 % річних.

Як слідує з заяви на видачу готіки № 401T02FKW6 від 22 липня 2020 року банком було надано відповідачу кошти за кредитним договором № 2031943094 в розмірі 51607 грн.

17 грудня 2021 року між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" уклали договір факторингу №17/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (п. 1.1. договору факторингу). За договором новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (п. 1.3. договору факторингу) в тому числі і за кредитним договором № 2031943094 від 22.07.2020 року.

Згідно ст.ст.526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст.ст.610, 611ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч.1 ст.1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1 ст.1048ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 125174,18 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49863,12 грн., заборгованість за відсотками – 24629,65 грн., 3 % річних – 7959,50 грн., інфляційні втрати – 42721,91 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основної заборгованості у розмірі 74492,77 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 49863,12 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 24629,65 грн..

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних, суд приходить до наступного.

Положеннями ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим,Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2120-IX(набрав чинності 17 березня 2022 року)розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Таким чином, підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з 17 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Так, у період з 17 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року сума інфляційних втрат від суми 74492,77 грн. становить 2175,78 грн..

3 % річних від суми заборгованості в розмірі 74492,77 грн. складає 422,47 грн. 3 % річних (74492,77*3%*69днів:365:100).

Інша частина вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума боргу в розмірі 77091,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1865,25 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, детальний опис робі, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Проте позивачем не надано платіжних документів (платіжного доручення, квитанції тощо), які підтверджують сплату позивачем коштів в розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.526,610,611,612,625,1048,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" заборгованість за кредитним договором № 2031943094 від 22 липня 2020 року в розмірі 77091,02 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 49863,12 грн., заборгованості за відсотками – 24629,65 грн. інфляційних втрат – 2175,78 грн., 3 % річних – 422,47 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" судовий збір в розмірі 1865,25 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 39628752, адреса: м. Київ, вул.. Деревлянська, 10 А, 04119.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя :