Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №489/7991/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7991/25

Провадження № 2/489/950/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченко Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4029651 від 15.05.2021 у розмірі 93 200,00 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог посилалось на те, що 15.05.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» було подано заявку на отримання кредиту. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 4029651. Відповідачу було перераховано на платіжну картку кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. Кредитний договір було укладено строком на 30 днів, проте ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 93 200,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 70 200,00 грн. – заборгованість за відсотками, 3 000,00 грн. – заборгованість за комісійними винагородами.

13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 07Т, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути наведену заборгованість з відповідача.

Заочним рішенням Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 16 .12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 4029651 від 15.05.2021 в розмірі 93 200,00 грн. (дев`яносто три тисячі двісті гривень 00 копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

22.12.2025 представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 по справі № 489/67991/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

29 грудня 2025 року ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва задоволено заяву про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16.12.2025, рішення від 16.12.2025 по справі № 489/67991/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасованота призначено справу до розгляду.

05.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Захар`євої Я.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка та її представник заперечують проти задоволення позову в повному обсязі посилаючись на наступні обставини. Представником відповідача зазначається, що жодних належних доказів видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано не було. А розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, також не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом ні факт наявності заборгованості. Також зазначається, що позивачем нараховувались неправомірно відсотки за користування кредитними коштами понад строк установлений кредитним договором, таким чином, з урахуванням строку користування кредитом (30 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, нарахування процентів після спливу цього строку є безпідставним і не законними, а відтак розмір процентів підлягає зменшенню. Стосовно нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 3000,00 грн. представник відповідачки зазначає, що, оскільки було встановлено плату за послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за видачу кредиту у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. З розміром заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідач також не погоджується, оскільки вважає його неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Враховуючи викладене, представник позивача просить відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 06.01.2026 року, представник позивача доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Додатково зазначає, щодо тверджень представника відповідача про те, що жодних належних доказів видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано не було, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №46309983 від 15.05.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 4029651 від 15.05.2021. Представник позивача зазначає, що в договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення, отже розмір нарахованих позивачем відсотків позивач вважає обґрунтованим , а в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача не надав жодного розрахунку. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Враховуючи наведені вище обставини представник позивача просить задовольнити повзуні вимоги у повному обсязі, вважаючи їх повністю обґрунтованими та доведеними.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінас» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, в позовній заяві просили суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву, просив розглядати справу за їх відсутності.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

15.05.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» було подано заявку на отримання кредиту.

20.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4029651, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Кредитні кошти надані позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 1.2 – 1.4 договору сума кредиту становить 20 000,00 грн.; кредит надається строком на 30 днів; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 14.06.2021.

У відповідності до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом п. 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. Договору.

Розділ 2.3 Договору (пролонгація на стандартних (базових) умовах) є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору (п. 2.3.2 Договору).

За правилами п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан".

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ "Мілоан" електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ "Мілоан" електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ "Мілоан" через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ "Мілоан", що розміщені на вебсайті ТОВ "Мілоан" та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ "Мілоан" (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ "Мілоан", в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ "Мілоан", що розміщені на вебсайті ТОВ "Мілоан" та є невід`ємною частиною цього договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору.

Укладення ТОВ "Мілоан" кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ "Мілоан" ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Згідно із п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З копії платіжного доручення № 46309983 від 15.05.2021 року вбачається, що ТОВ "Мілоан" виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем по справі ОСОБА_1 належним чином, перерахувавши на її картковий рахунок грошові кошти в сумі 20 000,00.

Між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Мілоан" 13 вересня 2021 року укладено договір відступлення прав вимоги № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право грошової вимоги, строк зобов`язань яких настав або виникне в майбутньому, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги.

Відповідно до умов договору факторингу № 07Т відбулось відступлення права вимоги і за Договором, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 93 200,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками 70 200,00 грн., заборгованість за комісією 3 000,00 грн.

Представником позивача 25 липня 2025 року було надіслано відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості та надано термін для добровільного врегулювання відповідачем зобов`язань.

Усупереч умовам Договору відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Договором.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених обставин, з огляду на те, що відповідачем не доведено неправомірності цього правочину, а згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд доходить висновку про укладення між сторонами Кредитного договору та відступлення права вимоги за цим договором ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 .

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки доказам, поданим учасниками справи, у їх сукупності, зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 20 000,00 грн., відсутність будь-яких платежів з боку відповідача у рахунок погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором чи позивачем, що жодним чином не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Оцінюючи зміст положення пункту п. 1.5.1 кредитного договору, яким передбачено, що Комісія за надання Кредиту: 3 000,00 грн, у той же час у договорі немає жодних посилань за які послуги стягується комісія.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту п. 1.5.1 кредитного договору № 103336972 від 11.06.2021 року, яким передбачено сплату комісії суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21. У зв`язку із зазначеним, вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Судом встановлено, що погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.3 кредитного договору), тобто до 15.05.2021.

У Кредитному договорі чітко зазначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.06.2021.

З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за Кредитним договором ТОВ "Мілоан" відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування, будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.

Так, необхідно умовою для пролонгації строк кредитування за п. 2.3.1.1 Кредитного договору є сплата комісії за управління та обслуговування кредиту ( п. 2.2.1 Договору) та певну частку заборгованості по кредиту. Однак відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим ним не виконано умов для продовження строку кредитування на підставі п. 2.3.1.1 Кредитного договору.

Також суд зазначає, що неповернення кредиту в погоджений сторонами у Кредитному договорі строк, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії договору, а є порушенням грошового зобов`язання за укладеним договором, за що настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

За наведених обставин, нарахування відповідачу після 14 червня 2021 року процентів у відповідності до 2.3.1.2 Кредитного договору по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає Анкеті-заявці на кредит № 4029651, підписаної відповідачем 15 травня 2021 року.

За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 14 червня 2021 року, є безпідставним.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що автоматична пролонгація договору на 60 днів за підвищеною ставкою 5% (п. 1.6 Договору) виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 14 червня 2021 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 14.06.2021 є безпідставним.

Виходячи з наведеного, суд дослідивши обставини справи і давши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

Право кредитодавця ТОВ "Мілоан" та в подальшому позивача нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 14 червня 2021 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 15 травня 2021 року до 14 червня 2021 року за погодженою сторонами процентною ставкою 1,70%, який складає: 20 000 грн. (тіло кредиту) х 1,70 % : 100 % х 30 (днів) = 10 200,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 30 200,00 грн., яка складається із заборгованості за: тілом кредиту 20 000,00 грн., відсотками 10 200,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 01-05/05 від 05.05.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ОСОБА_2 ;

- копію додаткової угоди № 267 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2025;

- копію детального опису робіт (наданих послуг);

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 784,86 грн.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 4029651 від 15.05.2021 в розмірі 30 200,00 грн. (тридцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 784,86 грн. (сімсот вісімдесят чотири гривні 86 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.02.2026.

Суддя Г.С.Костюченко