Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №552/3577/25 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3577/25

Провадження № 2/552/119/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі- Дмитриченковій Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що відповідач склав розписку підтверджуючи отримання від позивача грошових кошти в сумі 80 000 євро зі строком повернення до 01.05.2022 року. У встановлені строки відповідачем кошти не повернуті. Просив стягнути суму боргу у розмірі 87200 грн, яка складається з: 80 000,00 євро. основної суми заборгованості, 7200 євро - 3%, інфляційні втрати -1 055 905,09 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.05.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причина неявки невідома. Відзив на позовну заяву відповідно до норм ст. 178 ЦПК України не надав.

Відповідно до довідки від 11.12.2025 року на офіційному веб-сайті Київського районного суду м.Полтави розміщено оголошення про виклик ОСОБА_2 в судове засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти у розмірі 80000,00 євро у зазначений строк зобов`язався повернути отримані кошти до 01.05.2022 року, що підтверджується розпискою.

В обумовлений строк кошти не повернуті позивачу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.09.2013р. № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Факт отримання позики підтверджується розписками, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики, що з урахуванням норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14, доводить факт отримання відповідачем грошей у борг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу відповідач не виконав в повному обсязі умови договору позики та не повернув позивачу грошовий борг в повному обсязі, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку, шляхом стягнення грошових в сумі 80 000 євро.

Згідно статті 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З відповідача на користь позивача, крім коштів у розмірі 80000 євро, також підлягає стягненню інфляційні витрати та 3 % річних.

Таким чином, сума заборгованості складає 87 200 євро та 1 055 905,09 грн, в тому числі:

- сума боргу - 80 000 євро;

- 3 % річних - 7 200 євро.

Сума санкції =С х 3 х Д: 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, з 01.05.2022 року по 30.04.2025 року 80 000,00 х3 % х1096 : 365 : 100.

Всього штрафних санкцій: 7200 євро,

- інфляційні витрати - 1 055 905,09 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = (ІІ1:100)х( ІІ2 : 100)х( ІІ3 :100)х... (ІІ2: 100)

111 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

112 - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

ІІс = (102.70 : 100) х (103.10 : 100) х (100. 70 : 100) х (101.10 : 100) х (101.90 : 100) х (102.50: 100) х (100. 70 : 100) х (100.70 : 100) х (100.80 : 100) х (100. 70 : 100) х (101.50 : 100) х (100.20 : 100) х (100.50 : 100) х (100.80 : 100) х (99.40 : 100) х (98.60 : 100) х (100.50 : 100) х (100.80 : 100) х (100.50 : 100) х (100. 70 : 100) х (100.40 : 100) х (100.30 : 100) х (100.50 : 100) х (100.20 : 100) х (100.60 : 100) х (102.20 : 100) х (100.00 : 100) х (100.60 : 100) х (101.50 : 100) х (101.80 : 100) х (101.90 : 100) х (101.40 : 100)х(101.20 : 100) х (100.80 : 100) х (101.50 : 100) = 1.39107596.

Інфляційне збільшення: 2 700 000,00 (80 000 евро за офіційним курсом НБУ на 01.05.2022 року) х 1.39107596 - 2 700 000,00 = 1 055 905,092 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за розпискою у розмірі 80000 євро, 7200 євро та 1 055 905,09 грн. інфляційних витрат.

Крім того, на підставі п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 16 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі заборгованість 80000 євро в рахунок повернення боргу, 1055905,09 грн. - інфляційне збільшення, 7200 євро - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 16 640,00 грн. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 24.02.2026 року.

Головуючий Турченко Т.В.