Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №524/16420/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/16420/25

Провадження №2/524/1758/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника позивача – Ткач С.С., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) за період з березня 2022 року до листопада 2025 року в сумі 8810,64 грн, 3% річних в сумі 184,12 грн, інфляційних втрат в сумі 523,57 грн, пені в сумі 68,35 грн ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що КП «Кременчукводоканал» надає послуги з постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не виконав свій обов`язок щодо своєчасної оплати послуг. Заборгованість відповідача за період з березня 2022 року до листопада 2025 року в сумі 8810,64 грн. Крім того, позивачем нараховано 3% річних в сумі 184,12 грн, інфляційні втрати в сумі 523,57 грн, пеню в сумі 68,35 грн.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач у відзиві вказав, що за весь час існування заборгованості з 2022 року по теперішній час жодного разу КП «Кременчукводоканал» не надіслав претензії з розрахунками наданих послуг. Зазначив, що рішенням виконкому Кременчуцької міської ради №396 від 08.08.2014 затверджені норми споживання холодної води на рівні 7,35 м3 на місяць на одну особу. Вважає, що дії КП «Кременчукводоканал» (відмова в надані даних) спровокували появу існуючої заборгованості, та штучно довели до судового розгляду для стягнення з нього суми більшої ніж фактично поставлені послуги.

В судовому засіданні не заперечував заборгованість за 2023-2025 рік, однак просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення боргу за 2022 рік. Просив не стягувати із нього 3% річних та індекс інфляції, оскільки вважає, що борг виник з вини позивача через ненадання розрахунку об`єму наданих послуг.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України та не заперечувалось відповідачем.

Згідно з наданим позивачем розрахунку, сума боргу за період з березня 2022 року до листопада 2025 року становить 8810,64 грн. Відповідно до розрахунку позивача, сума 3% річних становить 184,12 грн, інфляційні втрати – 523,57 грн, пеня – 68,35 грн.

НОРМИ ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються ЗУ « Про житлово-комунальні послуги»(далі – Закон № 2189-VIII від 09.11.2017).

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дають визначення індивідуального споживача, яким є або власник(співвласник) нерухомого майна, або за його згодою інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу.

З огляду на те, що відповідач не заперечував те, що він є співвласником майна та проживає у давній квартирі, суд вважає, що відповідач є індивідуальним споживачем послуг.

Відповідно до вимог Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений Законом обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Щодо доводів відповідача з приводу порядку нарахування вартості послуг.

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, визначається Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358)(далі Методика № 315).

Відповідно до розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води (Vв.п.буд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку здійснюється відповідно до розділу X цієї Методики. Відповідно до формул 7 та 42 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу холодної води не визначається Vх.вн.бал = 0, а обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Суд приймає до уваги те, що приміщення відповідача не обладнано індивідуальними засобами комерційного обліку, однак будинок АДРЕСА_2 обладнаний загальнобудинковим лічильником, а тому вартість послуг нараховується відповідачу, як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.

З цих підстав, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності нарахування вартості послуг за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування.

Згідно із положеннями ст. 7 Закону № 2189-VIII споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17.

Суд приймає до уваги те, що відповідач не надав суду доказів щодо неотримання послуг або отримання їх у меншому обсязі чи неналежної якості.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що вимоги позивача підтверджується належними доказами, з огляду на те, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та враховуючи відсутність доказів виконання обов`язку щодо утримання майна, в тому числі сплати вартості наданих комунальних послуг, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з березня 2022 року до листопада 2025 року в сумі 8810,64 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 березня 2019 року по справі № 210/5796/16-ц.

Отже, у разі прострочення виконання боржником свого зобов`язання, кредитор має право на отримання боргу з урахуванням 3 % річних, індексу інфляції, а крім того пені.

Суд повторює, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження отримання послуг в меншому розмірі, неналежної якості. В свою чергу, наданий позивачем розрахунок підтверджує те, що у визначені Законом строки відповідач не виконував обов`язок по сплаті комунальних платежів.

Крім того, відповідач не надав доказів звернення до позивача.

З цих підстав, вимоги позивача про стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені, суд вважає обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

На підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Закон № 4434-IX від 14.05.2025 набрав законної сили 04.09.2025.

Тобто, з 04.09.2025 перебіг позовної давності розпочав свій перебіг.

Суд, відзначає, що обов`язок по сплаті платежів за комунальні послуги є щомісячним, тобто позовна давність має застосовуватись щодо кожного платежу окремо.

Суд наголошує на тому, що заборгованість по сплаті комунальних платежів у відповідача виникла в період дії карантину. Із позовом позивач звернувся 25.12.2025.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду станом на день подання позову позовна давність за вимогами з березня 2022 року не сплила.

Відтак, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 3028 грн, які складаються із судового збору сплаченого у даній справі та у справі за подання заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний номер юридичної особи 03361655, заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення в сумі 8810,64 грн, 3% річних в сумі 184,12 грн, інфляційних втрат в сумі 523,57 грн, пені в сумі 68,35 грн та судові витрати в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ