Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №390/3367/25 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/3367/25

Провадження № 3/390/934/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р.м. Кропивницький

Суддя Кропивницького районного суду Кіровоградської області Квітка О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 121 КУпАП,

встановив:

о 14 год 30 хв 09 грудня 2025 року по автодорозі М-30 (718 км) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 31.3(б) ПДР України.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся за вказаною у протоколі адресою у встановленому порядку. Про причини неявки до суду не повідомив.

З огляду на те, що ОСОБА_1 надсилалися судові повістки за вказаною ним же адресою, але будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що ця справа буде розглядатися у Кропивницькому районному суді Кіровоградської області, не вжив заходів для явки до суду, суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

В практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, вказано, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України» 3 квітня 2008 року заява N 3236/03).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Судом досліджені: протокол про адміністративне правопорушення від 09.12.2025; довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; копія посвідчення водія та відеозапис, на якому видно, як водій сидить у автомобілі патрульної поліції під час складання адміністративного протоколу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії або бездіяльність.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Диспозиція сформульованої в ч. 4 ст.121 КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм закону, зокрема до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил дорожнього руху України.

У п.п. б п. 31.3 ПДР України зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Судом встановлено, що протоколі про адміністративне правопорушення та долучених документах відсутні докази, які б вказували на віднесення автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , до транспортних засобів, що підлягають контролю, та непроходження відповідного технічного контролю водієм.

Надані докази вини ОСОБА_1 у непроходженні обов`язкового технічного контролю не можна вважати достатніми, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без наявності інших доказів підтвердження вини особи, не може свідчити про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.121 КУпАП.

Більше того, навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).

Відповідно до загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою складу правопорушення, є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії або бездіяльність.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Крім того, у своєму рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» (заява №23969/94) ЄСПЛ вказує, що з огляду на те, що обвинувачений має бути повідомлений «негайно» і «детально» про причину обвинувачення, тобто реальні факти про нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме – правову кваліфікацію цих фактів. Суд вважає, що в кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження. З огляду на те, що обсяг «детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повність зрозуміти ступінь висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту (п. 59, 60).

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, суд вважає, що працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами непроходження автомобілем під керуванням ОСОБА_1 відповідного контролю, отже у діянні ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, а тому справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 283-284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст.121 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.О. Квітка