Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №383/21/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Суд: Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 23 лютого 2026 р.

Справа: №383/21/26

Суддя: Адаменко І. М.

Справа № 383/21/26

Номер провадження 3/383/30/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за ст.122-4 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №543289 від 17.12.2025 року зазначено, що 17.12.2025 року близько 10 год 30 хв. водій автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в м. Бобринець Кіровоградської області по вул. 16 Березня, 82, під час того як на його транспортний засіб здійснив наїзд інший транспортний засіб, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10.а. ПДР, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від захисника адвоката Рижкової В.О. до суду надійшло клопотання де просить суд розглянути справу за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, при цьому просить закритти спрауи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення вказуючи, що самої події ДТП він не бачив та виявив пошкодження свого транспортного засобу значно пізніше та негайно повернувся на ймовірне місце події, про деталі якої та про заподіювача шкоди дізнався лише з відеозапису з камер спостереження, які були облаштовані поруч з місцем події.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП з наступних підстав.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може біти підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до змісту ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документа.

Також відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 2.10 а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені правила дорожнього руху і прагне до цього.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП полягає в тому, що правопорушник, має керувати транспортним засобом, порушити правила дорожнього руху, покинути місце ДТП.

Суд звертає увагу, що наявний в справі протокол та надані до матеріалів справи докази, не підтверджують, що 17.12.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вчинив ДТП та порушив Правила дорожнього руху.

Будь-які інші докази, які б свідчили про зворотнє до матеріалів справи не долучені.

При цьому, приймаючи рішення по суті справи, суддя виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Так, до матеріалів справи долучено відеозапис події, про він не містить доказів того, що 17.12.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вчинив ДТП та порушив Правила дорожнього руху, й покинув місце дорожньо-транспортної події, натомість відео зафіксовано як інший транспортний засіб здійснив зіткнення з транспортним засобом ОСОБА_1 Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , який при цьому був припаркований та в якому був відсутній водій ОСОБА_1 , при цьорму інший водій порушив правила дорожнього руху здаючи заднім хотом зіткнувся із ТЗ Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , чим завдав шкоди цьому транспортному засобу та покинувши місце події. ОСОБА_1 при вказаній події присутній не був ні як водій, ні як очевидець, що також вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.12.2025 року, долучених до матеріалів справи, які узгоджуються як із відеозаписом так і між собою.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив п. п. 2.10 а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, тоді як відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП. Саме складання протоколу це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За встановлених обставин суд не має можливості дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом вини ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи.

Оскільки в матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а також докази події та складу адміністративного правопорушення, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 9, 245, 247, 251, 256, 252, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №383/21/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає чинності після закінчення строку подання скарги та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду на протязі 10 днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Суддя І. М. Адаменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua