Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №381/645/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

3/381/220/26

381/645/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року місто Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ГП №121670, 29.01.2026 о 10 год 00 хв у м. Фастів, вул. Шевченка, 42Б, водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом БАЗ НОМЕР_1 здійснював провадження господарської діяльності, а саме перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом №58 без одержання документів дозвільного характеру, чим порушив п.1.5 ПДР, ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність правопорушення та винність особи.

Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Зазначена норма є бланкетною та потребує встановлення факту саме господарської діяльності у розумінні законодавства.

Статтею третьою Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво, як вид господарської діяльності це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є систематичність, самостійність та спрямованість на отримання прибутку.

Стаття 58 ГК встановлює приписи, згідно яких суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно із п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п.1 .5 Правил дорожнього руху, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Суд наголошує, що обов`язковою ознакою складу зазначеного правопорушення є здійснення саме господарської діяльності, тобто діяльності систематичної, самостійної, ініціативної, що здійснюється з метою одержання прибутку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 здійснював саме господарську діяльність у розумінні наведених норм. Оскільки у протоколі зафіксовано лише один епізод перевезення пасажирів, що саме по собі не свідчить про систематичність діяльності. В матеріалах відсутні докази отримання доходу, відсутності державної реєстрації як суб`єкта господарювання або відсутності відповідної ліцензії, а також відсутні будь-які інші докази, які у своїй сукупності підтверджували б склад адміністративного правопорушення.

Тобто, посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення повинна була навести докази тих обставин, що викладені нею у протоколі і становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. Водночас, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів без ліцензії адміністративні матеріали не містять.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 256 КУпАП протокол не містить посилання на докази, які підтверджують обставини, викладені у ньому (пояснення свідків, огляд автомобіля, чи має він відповідне обладнання для здійснення такого виду господарської діяльності, як перевезення пасажирів, відсутні докази регулярності здійснення таких перевезень, що є обов`язковою ознакою здійснення господарської діяльності), не надано пояснень осіб, яким згідно протоколу були надані послуги з перевезення, не зазначено період протягом якого ОСОБА_1 здійснювалася господарська діяльність з перевезення пасажирів. Також до суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин отримання від здійснення даної діяльності прибутку.

В додаток до протоколу в підтвердження вчинення правопорушення суду надано лише СD-диск із відеозаписомта протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Дані докази, як вважає суд, не є свідченням надання послуг з перевезення пасажирів на комерційній основі самеОСОБА_1 , оскільки вони між собою не узгоджуються, а тому не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, відсутні належні та допустимі докази систематичності здійснення перевезень, отримання прибутку, а також доказів відсутності у особи відповідної державної реєстрації чи ліцензії. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім доказом вини особи без підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у справі, вважаю, що надані працівниками поліції докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у інкримінованому такої вини не доводять та справу про адміністративне правопорушення потрібно закрити за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 164, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

На постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови

Суддя Євгенія ЧЕРНИШОВА