Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №363/7029/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"23" лютого 2026 р. Справа № 363/7029/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого–судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв`язку із порушенням відповідачкою договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, просив стягнути з останньої заборгованості за кредитним договором №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року в розмірі 26 900 грн., з якої 6 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 900 грн. – сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №Р20.24512.006243818 від 02 лютого 2025 року в розмірі 27 716 грн., з якої: 11 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 318 грн. 50 коп. – сума заборгованості за відсотками, 5 500 – неустойка, 1 897 грн. 50 коп. – комісія; а також судового збору в розмірі 3 028 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові просив про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову.

Відповідачка, будучи повідомленою про розгляд справи, до суду повторно не прибула участь у розгляді справи в суді не взяла, відзиву не подавала.

За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

04 липня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05425-07/2023, який підписано електронним підписом відповідачки (одноразовий ідентифікатор W2984).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1, 1.6, 3.1, 3.3 кредитного Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту – 04 липня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов?язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту – 27 червня 2024 року.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти , що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована.

Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5358 - 38xx - xxxx - 7766 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, який є Додатком №1 до кредитного договору №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року.

Із листа сервісу онлайн платежів iPay.ua №3466_251015151618 від 15 жовтня 2025 року вбачається, що 04 липня 2023 року згідно кредитного договору №05425-07/2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 №5358 - 38xx - xxxx - 7766 перераховано грошові кошти в розмірі 6 000 грн., номер транзакції в системі iPay.ua – 259023259.

31 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту №05425-07/2023, відповідно до якої п.п. 1.1, 1.2, 1.4.1, 1.5 Договору викладено в наступній редакції.

Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 11 599 грн. 98 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 209 днів. Дата надання кредиту – 04 липня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов?язаний погасити відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі іменується - графік платежів)», що є Додатком №1 до цього Договору.

Процентна ставка становить 0,01% в день (3,65% річних) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Клієнт зобов?язується сплачувати проценти відповідно до графіку платежів.

Відповідно до п.п. 5-6 Угоди, клієнт, підписавши цю угоду, погоджується та розуміє, що сума кредиту, вказана в п. 1.1. цього Договору, складається з суми виданого кредиту клієнта та всіх нарахованих процентів на дату укладення цієї угоди.

Сторони домовились, що у випадку часткового дострокового погашення клієнтом кредиту, товариство вносить відповідні зміни до графіку платежів (в частині зменшення належних до сплати сум грошових коштів) та розміщує графік платежів у новій редакції в особистому кабінеті позичальника.

У випадку не сплати клієнтом першого платежу у сумі/строки відповідно до графіку платежів ця угода втрачає свою силу та клієнт зобов?язаний здійснювати погашення відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту, який діяв до укладення цієї угоди.

Ця угода вступає в силу з моменту оплати першого платежу відповідно до графіку платежів.

Всі інші пункти Договору залишаються без змін.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 26 900 грн., з якої 6 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 32 900 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Відповідачка частково погасила заборгованість в розмірі 12 000 грн., однак взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором в повній мірі не виконує, термін сплати коштів порушено.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Анванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29042024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року, укладеним між ТОВ «Анванс Кредит» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно витягу з Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу №29042024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року становить 26 900 грн., з якої 6 000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 900 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №05425-07/2023 від 04 липня 2023 року складається із заборгованості за основним боргом – 6 000 грн., заборгованості по відсоткам – 20 900 грн., що в загальному розмірі становить 26 900 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Отже, пред`явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Що стосується кредитного договору №8299921 від 02 лютого 2025 року, укладеного між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Так, згідно п.п. 2.1, 2.2.1 Договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 11 000 грн., на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника.

У той же час, у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів перерахування кредитних коштів позичальнику – відповідачці по справі, на його картковий рахунок відповідно до умов договору та вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України.

Один лише кредитний договір №8299921 від 02 лютого 2025 року та договір факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року достатньою підставою для висновку про порушення договірних зобов`язань про повернення кредитних коштів відповідачкою та для їх стягнення з останньої за цим позовом бути не можуть.

Отже, в суді не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором №8299921 від 02 лютого 2025 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила – стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Отже позовні вимоги в частині кредитного договору №8299921 від 02 лютого 2025 року на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову в цій частині відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю і тим самим позов задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 900 грн., а також судовий збір в розмірі 3 028 грн., а всього 29 928 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя