Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №359/921/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/921/26

1-кп/359/431/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111100000002 від 02.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибоке Бориспільського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 .

Так, 10.06.2025 о 15 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, висловлював образи та погрози своїй дружині ОСОБА_6 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 11.07.25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.

20.06.2025 до 8 год. 30 хв. ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, висловлював образи і погрози своїй дружині ОСОБА_6 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Крім того, висловлював образи відносно свого малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав шкоди їх психічному здоров`ю. Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 11.07.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.

06.07.2025 о 21 год. 30 хв. ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: Бориспільський район, с. Глибоке, біля магазину «Бадьорий» по вул. Центральній, принижував дружину ОСОБА_6 , облив пивом, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 30.07.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення.

Також, 01.01.2026 ОСОБА_4 , продовжуючи умисно систематично вчиняти домашнє насильство щодо своєї дружини, о 14 год. біля магазину в с. Глибоке по вул. Нова Бориспільського району, в черговий раз ображав свою дружину ОСОБА_6 нецензурними словами, принижував її, хапав за руки та силою тягнув, штовхав та кричав на неї, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.

В результаті агресивної поведінки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 заподіяно психологічні страждання, які супроводжуються наявністю у неї тривожних тенденцій, негативних емоційних переживань, песимістичних установок, відчуття психологічної втоми, потреби у моральній підтримці, у захисті від обставин, які її виснажують.

Внаслідок вказаних психотравмівних сімейних обставин, у ОСОБА_6 зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, страхом за своє здоров`я та безпеку, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя. Агресивна поведінка чоловіка ОСОБА_4 протягом тривалого часу, в тому числі останній рік, є домінуючою проблемою в поточному житті ОСОБА_6 , завдає їй негативних психоемоційних переживань: тривожність, напруженість, нестійкий настрій, фіксованість на сімейні проблеми.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, розкаявся та підтвердив, що дійсно починаючи з червня 2025 по січень 2026, він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння систематично вчиняв домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_6 . Обвинувачений підтвердив, що він систематично вчиняв щодо неї психологічне насильство, ображав її нецензурними словами, штовхав, кричав на неї, погрожував фізичною розправою. Він погоджується із тим, що внаслідок його протиправних дій він завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_6 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

Допитана в суді потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що з чоловіком ОСОБА_4 вони проживали в шлюбі приблизно 16 років. За весь час проживання чоловік її бив та ображав, коли був п`яний, а коли тверезів, то висловлював надумані ревнощі. Вона терпіла все це лише заради дітей, бо не хотіла, щоб вони були без батька. З травня 2025 вона вже не проживає з чоловіком, однак обвинувачений ще більше розлютився через це та зовсім не дає їй спокою. ОСОБА_4 караулить її під магазином або на вулиці, приходить додому та кричить на неї прилюдно, принижує її, ображає нецензурною лайкою, погрожує застосуванням сили та може вдарити. Не дивлячись на це, потерпіла просила суворо не карати обвинуваченого, однак просить заборонити йому наближатися до місця її проживання.

Окрім показань обвинуваченого та потерпілої, судом також досліджено висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 73 від 26.01.2026 яким встановлено, що ОСОБА_6 завдані психологічні страждання внаслідок агресивної поведінки чоловіка ОСОБА_4 та які супроводжуються наявністю у потерпілої тривожних тенденцій, негативних емоційних переживань, песимістичних установок, відчуття психологічної втоми, страх за своє життя та безпеку, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Обвинувачений, прокурор та потерпіла не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв фізичне, психологічне насильство щодо подружжя, що призвели до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України.

Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ігор Тарасов проти України» зазначив, що ст. 4 Протоколу 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, однин і той самий час, та сама поведінка особи). Високий Суд констатував порушення ст. 4 Протоколу 7 у зв`язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.

Водночас у рішенні у справі «А та Б проти Норвегії» Європейський суд з прав людини зауважив, що держави повинні мати можливість законно обрати додаткові юридичні заходи у відповідь на соціально небезпечну поведінку особи за допомогою різних процедур, що утворюють єдине ціле, для вирішення різних аспектів соціальної проблеми, яка виникла, за умови, що застосовані заходи в сукупності не являють собою надмірного тягаря для такої особи. У зазначеній справі Високий Суд не знайшов порушень ст. 4 Протоколу № 7, оскільки застосування подвійних видів штрафів до заявників здійснювалося належним чином, передбачалось у рамках однієї з процедур, які були тісно пов`язаними між собою за своєю суттю та в часі. Як зазначено у вказаному рішенні, ст. 4 Протоколу № 7 не виключає проведення подвійного провадження (у рамках кримінального та адміністративного права) у разі виконання певних умов. Зокрема, для того, щоб не відбулося забороненого подвійного засудження чи покарання, провадження мають бути об`єднані на комплексній основі та утворювати єдине ціле. Наведене означає не тільки те, що мета й засоби, які використовуються для її досягнення, мають доповнювати одне одного за своєю суттю і бути пов`язані в часі, але й те, що можливі наслідки такого правового реагування на відповідну поведінку повинні бути пропорційними та передбачуваними для осіб, яких вони стосуються.

Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Ознакою об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.

При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189 км 20). Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Разом з цим ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.

Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Відповідно обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. При цьому шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК, на чому також раніше наголошував Верховний Суд (справа № 583/3295/19, провадження № 51-6189 км 20).

Суд вважає, що ОСОБА_4 , вчиняючи домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_6 кожного разу (10.06.25, 10.06.25, 06.07.25), завдавав шкоди її психологічному здоров`ю, проте він продовжив свої протиправні дії 1 січня 2026 року знову вчинив домашнє насильство. Систематичність застосованого до потерпілої психологічного насильства викликало у неї тривалі психологічні страждання та погіршення якості її життя.

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого, а тому щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання. Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином проти життя та здоров`я особи і у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Згідно медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває. Відповідно до вимоги про судимість раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. По місцю проживання характеризується негативно, часто вживає спиртні напої, вчиняє конфлікти у сім`ї у присутності дітей. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, думку потерпілої, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України слід покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Крім того, на підставі п. 3 та п 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, слід застосувати до ОСОБА_4 обмежувальнізаходи: заборонити наближатися до місця проживання потерпілої ОСОБА_6 та направити його для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 декілька обмежувальних заходів, відповідно до яких на засудженого покласти строком на 3 (три) місяці такі обов`язки: заборонити наближатися до місця постійного проживання потерпілої ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 .; направити його для проходження програми для кривдників.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1