Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №357/1618/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1618/25

1-кп/357/314/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12024111030003914 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з середньою освітою, проживаючого за рахунок надання послуг водія таксі, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не депутата, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_5

потерпілий - ОСОБА_6

представник потерпілого адвокат ОСОБА_7

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 11.12.2024 близько 19 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ VIDA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався неподалік будинку № 214-а по вул. Сквирське шосе в напрямку вул. Січневого прориву в м. Біла Церква Київської області, в порушення вимог:

п.2.3 (б), Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.2 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

п. 18.1. Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

не був уважним, не врахував дорожню обстановку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода, який перетинав проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому зубовидного відростку 2 шийного хребця, закритого перелому правої великої гомілкової кістки.

Ушкодження на голові та шиї відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та є небезпечним для життя, перелом правої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більше ніж 3 тижні.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3(б), 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження..

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю. При цьому дав суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку обставинам щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Зазначив, що 11.12.2024 приблизно о 18 год. 30 хв. він рухався на автомобілі марки «ЗАЗ VIDA» по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква Київської області. Погода була дуже поганою йшов проливний дощ, була ожеледиця, дорога не освітлювалася. Автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. Коли під`їжджав до пішохідного переходу то нікого не бачив на ньому. Потім його осліпило світло зустрічного автомобіля і в цей час він побачив потерпілого який був одягнутий у все чорне і перетинав пішохідний перехід зліва направо відносно напрямку його руху. В подальшому уточнив, що потерпілий переходив дорогу справа наліво відносно руху автомобіля.

Цивільний позов визнав частково на загальну суму 80 000 грн. з урахуванням вже відшкодованих 80 000 грн. В іншій частині цивільного позову просить відмовити, посилаючись на відсутність фінансової спроможності здійснювати виплати, оскільки має на утриманні малолітню дитину, на яку сплачує аліменти, а також фінансові зобов`язання, які виники внаслідок відшкодуванням завданої шкоди потерпілому.

Щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні. Просить не позбавляти його волі, а також права на керування транспортними засобами, оскільки автомобіль є джерелом доходів, оскільки надає послуги водія таксі, хоча і неофіційно.

Крім власних показань обвинуваченого, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю наданими прокурором доказами у їх сукупності: показаннями потерпілої, свідка, документами - протоколами слідчих дій та процесуальними рішеннями; висновками судових експертиз, зокрема:

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , з яких видно, що 11.12.2024 він після закінчення робочого дня, приблизно о 18 год. 20 хв. вийшов з роботи та пішов у додому. Приблизно о 18 год. 30 хв. він підійшов до пішохідного переходу. За цей час він випив приблизно 100 г горілки. Стверджує, що випита кількість алкоголю не вплинула на його реакцію та сприйняття навколишньої обстановки . Коли підійшов до пішохідного переходу то подивився ліворуч а потім праворуч. Автомобіль, що рухався праворуч, пригальмував. Він став переходити проїжджу частину і коли пройшов приблизно 5 кроків то побачив ліворуч автомобіль який скоїв на нього наїзд. Зазначив, що погодні умови були погані. При цьому він був одягнути у темний одяг - чорну куртку, темні джинси, чорну шапку. На його одязі не було світло відбиваючих елементів крім сірих смуг на куртці. В результаті ДТП йому було завдано тілесних ушкоджень та він приблизно 4 місяці провів у лікарні. Обвинувачений 1 раз прийшов до нього. Пізніше мати обвинуваченого передала 3 тис. грн. на лікування. Вважає, що покарання обвинуваченому не повинно бути суворим. Водночас вважає, що обвинуваченого слід позбавити права керування транспортними засобами.

Цивільний позов підтримав та з урахуванням відшкодованої суми просить стягнути з цивільного відповідача 220 000 грн. в рахунок моральної шкоди.

Показаннями допитаної24.02.2026 свідка ОСОБА_9 відповідно до яких вона 11.12.2024 рухалася на автомобілі марки «Деу Ланос» по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква після 17 години, щоб забрати з роботи чоловіка. Погодні умови були складними, оскільки йшов дощ, холодно, але ожеледиці вона не відчувала, у зв`язку з масовими відключеннями світла дорожнє освітлення було відсутнє. Коли під`їжджала до пішохідного переходу, у її автомобілі було ввімкнене ближнє світло фар. Зустрічні автомобілі також рухалися із ввімкненим ближнім світлом фар. Коли вона під`їжджала до пішохідного переходу, то розуміючи, що через перехід може йти людина вона на зменшила швидкість руху. Коли була на відстані приблизно до 10 м від переходу то помітила як з лівого боку, тобто на зустрічній смузі, з тротуару на перехід вийшов пішохід, який обув одягнутий в темний одяг без світлоповертальних елементів та без предметів, які б могли його ідентифікувати. Коли він зробив пару кроків, його відразу збив автомобіль, який рухався їй у зустрічному напрямку. Водій відразу загальмував та після цього викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Вона також зупинилася та чекала приїзду поліції. Стверджує, що водій зустрічного автомобіля, який збив пішохода їхав з невеликою швидкістю. В подальшому коли її викликали для допиту, вона передала слідчому відеозапис з відеореєстратора.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого видно, що 12.12.2024 внесено відомості до ЄРДР за № 12024111030003914 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. (а.с. 109-110 том. № 1)

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.12.2024, схемою ДТП та фототаблицею до нього, складеного старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 в присутності понятих, в якому зафіксовано факт огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою м. Біла Церква вул. Сквирське шосе, яка сталася за участю водія автомобіля марки «ЗАЗ VIDA» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_6 . В протоколі огляду місця ДТП зафіксована обстановка відразу після пригоди, при цьому на вулиці були опатди у вигляді мряки, температура повітря + (-) 0, дорожнє покриття асфальтобетонне, мокре, без пошкоджень, сліди шин на місці пригоди відсутні, дана ділянка шляху не освітлюється. На схемі до протоколу та фототаблиці зафіксовано місце розташування транспортного засобу, марки «ЗАЗ VIDA» д.н.з. НОМЕР_2 , пляму бурого кольору. При огляді автомобіля виявлено механічні пошкодження у вигляді пошкоджень переднього бамперу, решітки радіатора, капоту, лобового скла. (а.с. 111-124 том. 1).

Протоколом отримання предметів (документів) від 03.01.2025, з якого видно, що старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 отримано від ОСОБА_9 оптичний диск білого кольору марки DVD-R, на якому міститься відеофайл із портативного відеореєстратора, де зафіксовано ДТП, яка мала місце 11.12.2024 близько 19 год. 00 хв. в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе провулок Будівельників (а.с. 128 том. 1).

Переглянутим в судовому засіданні відеозапису з автомобільного відеореєстратора, з якого видно, що звукозапис випереджає відеозапис. На відеозаписі відображається дата 19.06.2017 При цьому заафіксовано як на 6 год. 38 хв. 28 с. пішохід у темному одязі підходить до пішохідного переходу зупиняється, а потім продовжує рух та виходить на проїжджу частину та ближче до розділяючої зустрічні потоки смуги його збиває автомобіль, який рухався ліворуч від пішохода збиває його(а.с. 129 том 1)

Висновком експерта № 79/д від 30.01.2025, відповідно до якого при судово-медичній експертизі по медичних документах на ім`я ОСОБА_6 знайдені наступні ушкодження: перелом зубовидного відростку 2 шийного хребця; закритий перелом правої великої гомілкової кістки; струс головного мозку; садна на голові.

Описані ушкодження заподіяні тупими предметами могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля на пішохода в строк указаний в постанові.

Ушкодження на голові та шиї відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя. Перелом правої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості тому, що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні (а.с. 132-133 том 1).

Висновком експерта № СЕ-19/111-25/2881-ІТ від 20.01.2025, відповідно до якого у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, водій автомобіля «ЗАЗ VIDA» (р. н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, в діях водія автомобіля «ЗАЗ VIDA» (р. н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 експертом, з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.2 Правил дорожнього руху та вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_6 не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_6 не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «ЗАЗ VIDA» (р. н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 , в момент виходу пішохода ОСОБА_6 на нерегульований пішохідний перехід, мав технічну можливість запобігти наїзду на нього шляхом застосування екстреного гальмування, тому водій автомобіля «ЗАЗ VIDA» (р. н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом виконання вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, дії водія автомобіля «ЗАЗ VIDA» (р. н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, оцінка дій пішохода ОСОБА_6 , в тому числі і щодо причинного зв`язку між ними та виникненням дорожньо-транспортної пригоди, не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути дана органами досудового розслідування або судом самостійно відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху (а.с.135-139 том. 1).

Тестуванням на алкоголь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 11.12.2024 з якого видно, що о 20 год. 04 хв. на приладі DRAGER ALCOTEST 7510 , прилад № ARMF - 0338, тест № 1062, відповідно до якого результат тестування становить 0,00 проміле (а.с. 146 том. 1).

За результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, на підтвердження обставин дорожньо-транспортної пригоди та винуватості ОСОБА_3 у інших учасників судового провадження не виникло зауважень щодо їх належності та допустимості. Суд, оцінюючи надані докази з точки зору їх належності та допустимості не встановив підстав, передбачених ст. 87 КПК України, які тягнуть безумовне визнання доказів недопустимими.

Дослідивши та проаналізувавши вищевказані докази, суд дійшов висновку, що дорожньо -транспортна пригода сталася в умовах у складної дорожньої обстановки, яка характеризується несприятливими дорожніми умовами - темною порою доби, складними погодними умовами у вигляді дощу та ожеледиці, повною відсутністю освітлення на ділянці дороги, де сталася пригода, що перешкоджало обвинуваченому заздалегідь виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода, що потребувало від обвинуваченого підвищеної уважності та вибору швидкості руху в зоні дії пішохідного переходу.

З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, за якою він і повинен нести відповідальність.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 вчинив закінчений тяжкий злочин, який характеризується необережною формою вини. Судом також враховуються наслідки, які настали від вчинення злочину у вигляді отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи характер вчиненого злочину суд бере до уваги, що під час вчинення злочину обвинувачений не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визначаючи ступінь вини обвинуваченого суд враховує, що з боку потерпілого ОСОБА_6 мало місце порушення вимог п. 4.4. ПДР України, відповідно до якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Недотримання потерпілим указаних вимог ПДР України під час перетину проїжджої частини в умовах повної відсутності освітлення в темному одязі, без використання світлоповертальних елементів безумовно вплинуло на своєчасність виявлення потерпілого обвинуваченим в описаній у вироку дорожній обстановці, що зменшує ступінь вини обвинуваченого.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо,

Орган пробації оцінив ризик вчинення повторного кримінального правопорушення як низький. За висновком органу пробації у ОСОБА_3 відсутні будь-які чинники, які сприяли б підвищенню ризику скоєння повторних правопорушень у майбутньому.

Оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи досудову доповідь органу пробації, суд дійшов висновку, що обвинувачений є особою із низькою ймовірністю вчинення повторного кримінального правопорушення.

З огляду на вищевказані обставини, поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 в суді, який повністю визнав свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні, негативно поставився до свого вчинку, суд визнає вказану в обвинувальному акті обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує позицію потерпілого, який не наполягає на призначенні покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним та іншими нових кримінальних правопорушень, йому необхідно і достатньо призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, розмір якого повинен бути мінімальним.

При цьому з урахуванням характеру вчинення злочину, неправомірної поведінки потерпілого, яка зменшує ступінь вини обвинуваченого, особи обвинуваченого, способу його життя та стану здоров`я його наміру продовжувати відшкодовувати завдану потерпілому шкоду у разі ухвалення відповідного рішення, а також те, що автомобіль є основним засобом для отримання доходу обвинуваченого, належну процесуальну поведінку обвинуваченого з моменту скоєння ДТП, суд вважає, за можливе не призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Зважаючи, на те, що обвинувачений, повністю визнав свою вину, щиро розкаюється у вчиненому, з урахуванням позиції сторони обвинувачення та захисту на переконання суду, такий розмір покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевказані обставини, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що його виправлення можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, який на переконання суду, має бути мінімальним.

При вирішенні питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 220 000 грн. з урахуванням вже сплаченої суми в розмірі 80 000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов визнав частково в розмірі відшкодованої суми 80 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

Суд погоджується з наведеними в позові обставинами, які обґрунтовують позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та приходить до переконання, що заподіяні цивільному позивачу тілесні ушкодження призвели до таких втрат здоров`я, частина з яких не може бути відновлена, а частина потребує значних зусиль, що беззаперечно вплинуло на спосіб його життя та як наслідок заподіяло потерпілому сильні душевні страждання.

Водночас суд погоджується із запереченнями цивільного відповідача в тій частині, що цивільний позивач не надав достатніх доказів, в обґрунтування розміру завданої шкоди яку позивачем було оцінено в сумі 300 000 грн.

За таких обставин з урахуванням особи обвинуваченого, який є працездатним, має добрий стан здоров`я, його матеріального стану, який має на утриманні неповнолітню дитину на утримання якої сплачує аліменти, з урахуванням ступеню вини цивільного відповідача, яка не є одноосібною, виходячи з вимог розумності, суд дійшов висновку, що злочином потерпілому ОСОБА_6 було завдано моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 160 000 грн.

Ураховуючи, що відповідачем було частково відшкодовано завдану шкоду в сумі 80 000 грн., до стягнення підлягає 80 000 грн.

Процесуальні витрати в сумі 2387 грн. 70 коп. необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішити у порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 127, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України , а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позовОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок.

Речові докази у справі:

- автомобіль марки «ЗАЗ VIDA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , коричневого кольору, номер кузова « НОМЕР_3 ", який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 , вважати повернутим ОСОБА_3

- оптичний диск білого кольору марки DVD-R, на якому міститься відеофайл із портативного відеореєстратора, який був встановлений в автомобілі свідка ОСОБА_9 , щозберігається при матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_11