Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №573/2252/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 573/2252/25

Провадження № 2/357/286/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

24 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Примак А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 7101922 про надання споживчого кредиту.

За умовами договору сума кредиту складає 4200 грн., строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022, та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (18.09.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

24.10.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

Відповідно до договору факторингу № 27.05/2024-Ф, укладеного 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Позивачем нараховано проценти за 114 календарних днів (28.05.2024 - 18.09.2024) в межах строку договору, відповідно до наступного 4200 грн.* 1,99 % = 83,58 грн* 114 календарних днів = 9 528,12 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач має заборгованість в розмірі 21417,48 грн., яка складається з 4200 грн - тіло кредиту; 7689,36 грн - нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів - 9 528,12 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 гривень та застосувати ч.10, ч.11 ст. 265 ЦПК України щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦПК України.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 01.12.2025 року дану справу було передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 року справу було передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 05 січня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін було витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази по справі.

26.01.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла запитувана інформація.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, причини повторної неявки суду не відомі.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 7101922 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 4200 грн. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків кожні 30 днів та стандартною процентною ставкою 1,99 % в день (пункти 1.3., 1.4., 1.5.). Указаний договір підписаний споживачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A7187».

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4200 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів.

27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.05.2024 до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7101922.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 7101922, згідно якого заборгованість відповідача становить 21417,48 грн., яка складається з 4200 грн - тіло кредиту, 7689,36 грн - нараховані проценти, 9 528,12 грн. - нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів.

В порядку витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4200 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, Договір про надання споживчого кредиту № 7101922 від 24.09.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ "Авентус Україна" було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі.

Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відподно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок порушення має право вимоги до відповідача, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволеню та слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 7101922 від 24.09.2023 в розмірі 21417,48 грн., яка складається з 4200 грн - тіло кредиту, 7689,36 грн - нараховані проценти, 9 528,12 грн. - нараховані позивачем проценти за 114 календарних днів.

Судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору №10/12-2024 про надання правничої допомоги від 10.12.2024, копію заявки на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, копію рахунку на оплату та копію Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року відповідно до яких ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.

Однак, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не обгрунтованим. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, наявність чисельної судової практики в даній категорії спорів, суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8 %, що становить 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позовні вимоги задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

Щодо вимог позивача про застосування положень ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

У свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24.09.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання здійснити нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, - є такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд-.

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 7101922 про надання споживчого кредиту від 24.09.2023 у розмірі 21417,48 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімнадцять гривень, 48 копійок) та понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок), витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 24.02.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола