Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №185/11087/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11087/25

Провадження № 2-о/185/110/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, суд –

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , в якій просить суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці її проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань 50 метрів до місця її проживання, а також інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести з нею листування, телефонні переговори.

В обґрунтування зазначила, що вона з ОСОБА_2 з 2007 року перебувала у шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 систематично вчиняє стосовно неї акти домашнього насильства, які виражаються у словесних образах, погрозах фізичною розправою, залякуванні. Ані наявність заяв про вчинення адміністративних правопорушень, що пов`язані з домашнім насильством, ані наявність протоколів про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 173-2 КУпАП, ані наявність постанов Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, ані ймовірність настання відповідальності за вчинені правопорушення, не впливають належним чином на ОСОБА_2 та не сприяють припиненню проявів домашнього насильства різних форм щодо неї. Так, ОСОБА_2 продовжує і далі систематично проявляти безпідставні прояви агресії щодо неї. Неправомірні дії з боку ОСОБА_2 завдають їй моральних (що полягає в душевному болі, постійному переживанні за своє здоров`я, приниженні її честі та гідності), а також фізичних страждань, викликають у неї побоювання за свою безпеку. Аби уникнути повторних випадків домашнього насильства щодо неї, вона вважає, що до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис, щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від недопущення повторних випадків вчинення домашнього насильства щодо неї.

Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явився, не повідомив суд про причини не явки, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 серпня 2007 року перебували у шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2023 року було розірвано.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявник ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї дії, які мають ознаки домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, зокрема: ображає її, виражається нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою.

ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до постанов Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року у справі № 185/12280/25, 20 листопада 2025 року у справі № 185/13288/25, термінових заборонних приписів стосовно кривдника Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 16.09.2025, 11.11.2025 встановлено, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_1 .

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі постраждала дитина), особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону);

домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону);

кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону);

обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону);

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону);

психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно п. 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини мають батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Відтак систематичні випадки насильницьких дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , приниження честі та гідності заявника, свідчать про те, що станом на сьогодні існує реальна загроза життю та здоров`ю заявника. Заявник постійно переживає за своє життя та здоров`я, а заінтересована особа ОСОБА_2 систематично продовжує свої неправомірні дії, чим завдає заявнику постійних душевних страждань.

Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що життя і здоров`я заявника, зокрема, психічне, перебувають під постійною загрозою.

З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності домашнього насильства, а саме у даному випадку психологічного насильства, що вчинив ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , оцінюючи при цьому вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, суд вважає, що з метою захисту прав та інтересів заявниці вимоги заявника слід задовольнити.

Крім того, на виконання вимог частини 2 статті 350-8 ЦПК України, суд вважає необхідним повідомити про видачу обмежувального припису уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган районної у місті ради за місцем проживання (перебування) заявника.

Судові витрати, відповідно до частини 3 статті 350-5 ЦПК України, відносяться за рахунок держави.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 350-1 - 350-8, 354, 355, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього наступні обов`язки:

1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), а також інших місць частого відвідування постраждалою особою;

3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення суду.

Про видачу обмежувального припису повідомити Павлоградський РВП ГУНП в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 , стосовно якого видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Павлоградської міської ради.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя В.М. Бондаренко