Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №184/118/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/118/26

Номер провадження 2-о/184/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника – ОСОБА_2 , заінтересована особа: Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області «про встановлення факту, що має юридичне значення»,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна мати заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку з цільовим призначення для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2.540 га кадастровий номер 1222985500:04:008:0681 на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 03.03.2003р. Заповіту на випадок своєї смерті вона не залишила. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Він протягом встановленого законом строку після смерті своєї матері не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Але разом з тим він вважаться спадкоємцем за законом, таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України. ОСОБА_1 постійно проживав разом зі своєю матір`ю протягом останніх років її життя, у тому числі на час відкриття спадщини. Також він не подавав нотаріусу заяву про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_3 . Мати заявника померла у віці 89 років, вона страждала на різні вікові хронічні захворювання, у тому числі на хронічну серцеву недостатність, на генералізований атеросклероз, на гіпертонію, які стали причиною її смерті. Тому за віком та за станом свого здоров`я вона потребувала постійного стороннього нагляду та догляду з боку родичів в зв`язку з тим, що самостійно вже не мала фізичної можливості забезпечувати умови свого існування, і вже не виходила з дому. Протягом двох останніх місяців свого життя вона взагалі не вставала з ліжка. Окрім сина ОСОБА_1 , інших дітей у неї не було, і більше нікому біло здійснювати за нею нагляд та догляд. Мати заявника була зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований на ім`я сина заявника, її онука, який на той час в житловому будинку не проживав. В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 страждала на серцеві захворювання, в будь який час стан її здоров`я міг значно погіршитися, що потребувало невідкладного реагування, виклику лікарів. Тобто стан її здоров`я вимагав постійного проживання сина разом з нею та його присутності, особливо в нічний час. Внаслідок чого ОСОБА_1 забрав мати на постійне проживання до свого житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому він постійно проживає разом зі своєю дружиною. 19 грудня 2025 року, тобто через 13 днів після закінчення встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округа Бойко Л.П. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті його матері та надав усі необхідні документи. 19 грудня 2025 року на підставі його заяви приватним нотаріусом Бойко Л.П. у Спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа, яка є у нотаріуса за №330/2025. Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 24.12.2025 року відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що ним пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини. В зв`язку з чим заявник змушений звернутись до суду з вказаною заявою.

Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Повноважний представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши заявника та його представника, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_3 івна, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №352 (а.с.5об).

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00055497754 від 22.12.2025 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками вказані: батько – « ОСОБА_7 », мати – « ОСОБА_3 івна» (а.с.22-23).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/018996805 від 19.12.2025 року, наданого виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою – АДРЕСА_1 (а.с.10).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5284718 від 25.06.2013 року, наданого Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_3 івні на підставі приватної власності належить 1/1 частка земельної ділянки площею 2,54 га кадастровий номер 1222985500:04:008:0681 на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округа Бойко Л.П. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті його матері. Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 24.12.2025 року відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що ним пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини та не підтверджується факт його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини документами, що знаходяться у спадковій справі (а.с.29об).

Згідно інформації виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області за №6554/06-54/21-2025 від 31.12.2025 року, за відомостями реєстру територіальної громади м. Покров ОСОБА_3 на день смерті перебувала зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 з 20.09.2019р. по 06.06.2025р. Інформація щодо інших осіб, зареєстрованих за вищевказаною адресою на день смерті ОСОБА_3 , в реєстрі територіальної громади міста відсутня (а.с.30).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83685973 від 19.12.2025 року, наданої приватним нотаріусом Бойко Л.П. у зв`язку з відкриттям спадкової справи за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.27).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83686104 від 19.12.2025 року, виданого приватним нотаріусом Бойко Л.П., до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи. Номер у Спадковому реєстрі: 75040908. Номер у нотаріуса: 330/2025. Спадкодавець: Копаниця Ганна Григорівна (а.с.27об).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №83686126 від 19.12.2025 року, наданої приватним нотаріусом Бойко Л.П., наданої у зв`язку з відкриттям спадкової справи, знайдено таку інформацію: Заповіт: номер у Спадковому реєстрі: 48545139. Стан: чинний. Номер в реєстрі нотаріальних дій: 282. Заповідач: ОСОБА_3 івна. Заповіт: номер у Спадковому реєстрі: 56236999. Стан: чинний. Номер в реєстрі нотаріальних дій: 48. Заповідач: ОСОБА_3 івна. Заповіт: номер у Спадковому реєстрі: 57582092. Стан: чинний. Номер в реєстрі нотаріальних дій: 66. Заповідач: ОСОБА_3 івна. Заповіт: номер у Спадковому реєстрі: 61807294. Стан: чинний. Номер в реєстрі нотаріальних дій: 198. Заповідач: Копаниця Ганна Григорівна (а.с.28-29).

Факт того, що ОСОБА_1 дійсно постійно сумісно проживав однією сім`єю разом зі своєю рідною матір`ю ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та вів з нею спільне господарство на день її смерті також підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України , у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За приписами ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що заявник і його мати постійно проживали в будинку АДРЕСА_2 , оскільки, зважаючи на похилий вік та незадовільний стан здоров`я матері, заявник, проживаючи разом з матір`ю, вів з нею та зі своєю дружиною спільне господарство, вони мали спільний бюджет, заявник оплачував лікування матері під час хвороб, спільно вирішували всі інші побутові потреби. Інших спадкоємців, які могли би прийняти спадщину немає.

Верховний Суду 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18) зазначив: «Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічна правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду: 1) від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно змісту ч. 2 ст. 315 ЦПК України, окрім справ передбачених ч. 1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлення вищезазначеного юридичного факту відповідає вимогам закону та інтересам заявника, встановлюється з метою оформлення спадкових прав за законом на спадщину та повністю доведено дослідженими доказами, а тому заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 13, 258, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника – ОСОБА_2 , заінтересована особа: Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області «про встановлення факту, що має юридичне значення» - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі своєю матір`ю – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.02.2026 року.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш