Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №184/2176/25 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/2176/25

Номер провадження 3/184/4/26

24 лютого 2026 рокум. Покров

Суддя Покровського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І.., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

за участю: особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 – адвоката Шаврової Н.М., -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 467103 від 28.09.2025 року, з якого вбачається, що 28.09.2025 року о 00 годині 12 хвилин по вул. Карпатська 4, м. Покров, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував т/з автомобілем Хюндай з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, під запис бодікамери №796530, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав та пояснив наступне. 27.09.2025 року він разом із дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 , 2011 року народження, перебували у Херсонській області та пізно ввечері поверталися до місця проживання у м. Покров. Під час руху їх неодноразово зупиняли на блокпостах, перевіряли документи, при цьому жодних зауважень щодо стану водія або ознак алкогольного сп`яніння не висловлювалося. Близько 24:00 год. 28.09.2025 року після прибуття до м. Покров транспортний засіб був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з працівниками поліції дружина та донька перебували поруч та спостерігали за подіями. Працівник поліції під час перевірки документів запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, зазначивши про наявність певних ознак, однак конкретні ознаки не були чітко повідомлені. Від проходження огляду він відмовився, оскільки алкогольні напої не вживав, у стані сп`яніння не перебував та ознак сп`яніння не мав. Працівники поліцій не роз`яснювали йому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом у разі визнання його вини, а тільки зазначили, що на нього буде складений протокол за порушення Правил дорожнього руху за ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом його не було відсторонено, після складання на нього протоколу він продовжив рух транспортним засобом. Фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, в частині наявності ознак сп`яніння заперечує, вказує, що належних доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ним правопорушення, поліцейським не надано та факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП. Просить провадження у даній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні надала покази, згідно яких вона є дружиною ОСОБА_1 . Він керував автомобілем, вони їхали з м. Херсон. у м. Покров де їх зупинили працівники поліції на блокпосту. При ній чоловік алкогольні напої не вживав. Ознак сп`яніння я не спостерігала ті які заявлені в протоколі запах алкоголю відсутній, мова чітка, поведінка спокійна та адекватна. На запитання поліцейських він повідомив, що алкоголю не вживав. Після цього працівники поліції запропонували пройти огляд, чоловік відмовився, пояснивши, що є тверезим. Після складання протоколу вони продовжили рух. Наступного ранку вирішили добровільно звернулися до медичного закладу для проходження огляду з метою підтвердження тверезості, однак їм було відмовлено через відсутність направлення поліції.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що у вересні 2025 року у вечірній час до нього приїхав ОСОБА_5 , який повідомив, що працівниками поліції відносно нього складено протокол за перебування у стані алкогольного сп`яніння. Зі слів свідка, під час спілкування ОСОБА_5 перебував у збудженому (схвильованому) стані, однак ознак алкогольного сп`яніння він не спостерігав: запах алкоголю відсутній, поведінка та мова були адекватними.

Представник ОСОБА_1 – Шаврова Н.М. надала до суду клопотання просила справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного складу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків та представника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу; довідку про те, що ОСОБА_1 , має посвідчення водія; відеозапис, рапорт патрульного поліції Бородай О.В., суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Статтею 252 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

У відповідності до ст.130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Об`єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння. Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспорту, тобто вплив на органи керування транспортного засобу, що призвело до зміни його положення відносно початкового.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.

Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту". Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Докази, що містяться в матеріалах справи не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

На підтвердження вини водія ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні поліцейськими наданий не повний відео запис, а тільки його фрагмент, такий, що не відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, «Включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Наданий до протоколу фрагмент відео запису бодікамери поліцейського не відповідає зазначеним вимогам інструкції. З наданого фрагменту відео запису, не вбачається дата та час події, що зафіксована бодікамерою поліцейського, не вбачається послідовний перебіг усіх подій, відповідно до якого можливо відтворити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 .

Разом з тим з наданого фрагменту відео запису не вбачається : 1) факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28.09.2025 року та зупинки його поліцейськими при обставинах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, 2) причина зупинки транспортного засобу, якщо вона мала місце, та її повідомлення водію, 3) роз`яснення йому його процесуальних прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАп, 4) Факт складання та видачі ОСОБА_1 на місці події направлення до лікарні для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 28.09.2025 року, який не містить П.І.Б. поліцейського та його підпису, 5) не вбачається факт складання пояснень від імені ОСОБА_1 , та підписання їх ним, оскільки відповідно до фрагменту з відео запису, він відмовився їх надавати, але разом з тим, вони долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, 6) не вбачається виконання поліцейськими вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, а саме відстороненні ОСОБА_1 , від керування транспортним засобом, що є обов`язковим.

Зі змісту долученого до матеріалів справи фрагменту відео запису у ОСОБА_1 не вбачається наявності жодного ознаку алкогольного сп`яніння, його поведінка є повністю адекватною, його мова не порушена, координація рухів також не порушена, почервоніння очей також не вбачається.

З відео запису вбачається також, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції відмовився надавати пояснення, які вони мали скласти особисто від його імені. Разом з тим, пояснення складені від його імені містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 був ознайомлений з ними лише в суді, особисто він їх не надавав та не підписував, що підтверджується відео записом. Той факт, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння при обставинах викладених у протоколі та не мав ознак алкогольного сп`яніння підтверджується поясненням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , яка перебувала разом з ним постійно протягом більше доби під час перебування у Херсонської області, під час повернення до дому до м. Покров та на місці подій.

З пояснення свідка ОСОБА_7 , які були надані ним в суді, що жодних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було, тому останній порадив йому поїхати до лікарні і там пройти медичний огляд.

Виходячи з викладених обставин, у ОСОБА_1 не було підстав проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння з надуманих підстав враховуючи той факт, що сам працівник поліції під відео запис заявив, що він "не п`яний", тобто не перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до відео запису поліцейський зазначає "Я не кажу, що «Ви п`яний» і разом з тим пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння посилаючись нібито на явність у нього ознак сп`яніння, що суперечить одне, одному. Акт огляду на стан сп`яніння не є належним доказом, оскільки огляд водія на стан сп`яніння не проводився. Також слід зазначити, що як слідує з рішення ВС/КАСу справі №524/5741/16-а від 20.05.2020 року рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень ,а сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР, якщо він має місце, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.

Слід зауважити, що надане до матеріалів справи направлення на огляд водія не містяить в собі ні підпису особи, яка його склала, ні підпису особи, відносно якою воно складено.

Щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом. Матеріалами справи не доведено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. За положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділ Національної поліції України покладено обов`язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість ОСОБА_1 ставиться керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Цей факт сам по собі, а також в сукупності з іншими матеріалами справи, свідчить про обґрунтований сумнів в частині самого факту керування ОСОБА_8 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння з урахуванням того факту, що сам працівник поліції під відео запис заявив ОСОБА_1 , що він «не стверджує, що той п`яний».

Оскільки матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі Дніпровський апеляційний суд в постанові у справі № 215/8060/21 зазначив наступне: «Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не можна визнати належним доказом, оскільки підпису або відмітки про видачу водію цього направлення в матеріалах справи немає.

За таких обставин, враховуючи досліджені докази, пояснення водія та свідків та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вважаю, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року "Про практику застосування, судами України законодавства у справах: про деякі злочини проти безпеки дорожнього на транспорті, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилав правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, як зазначається, слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

За таких обставин, враховуючи досліджені докази, пояснення водія та свідків та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вважаю що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст.130 КУпАП.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14: "Про практику застосування, судами України законодавства у справах, про злочини проти безпеки дорожнього руху на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилав правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, мають бути витлумачені на користь останнього. Його вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява №25), який застосовується при оцінці доказів.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовував при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява №25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, Messeguandjabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Відповідно до стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки матеріалами справи не доведена об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вважаю, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, корегувати фабулу обвинувачення викладеного в протоколі, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 1, 221, 276, 279, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Покровського міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш