Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №522/13144/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/36/26

Номер справи місцевого суду: 522/13144/25

Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Зєйналової А.Ф.к., Привалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. на користь держави України, та позбавлено його права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь держави України.

З вказаної постанови вбачається, що 31.05.2025 року о 17 год. 01 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом «BOLT», по вулиці Приморській, біля буд. №59, у м. Одесі, у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)судом першої інстанції невірно зазначено про відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Так, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та неодноразово нагороджувався державними нагородами за місцем несення військової служби.

Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить змінити постанову, зменшити розмір штрафу, який накладено на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та розстрочити виплату суму штрафу строком на 6 місяців, починаючи з дня набрання постанови законної сили.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак оскаржувану постанову просить змінити з підстав вказаних в апеляційній скарзі.

Оскільки наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 і його вина в апеляційному порядку останнім не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП, та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347329 від 31.05.2025 року; довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; роздруківкою чек-Драгеру від 31.05.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним працівником поліції на ім`я ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та відеозаписом.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності у суду апеляційної інстанції немає об`єктивних сумнівів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, та з урахуванням вимог ст. 33-36 КУпАП в сумі 17000 грн.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до прохання апелянта, з огляду на принцип індивідуалізації відповідальності, змінити стягнення, зменшити розмір штрафу, який накладено на нього, за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та розстрочити виплату суму штрафу строком на 6 місяців, починаючи з дня набрання постанови законної сили враховуючи, що він є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України та неодноразово нагороджувався державними нагородами за місцем несення військової служби.

Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.

Так, у відповідності до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.

Накладене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст.130 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає один безальтернативний вид стягнення - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає 17000 грн.) із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, незалежно від виконуваних особою службових обов`язків та займаної посади, і не передбачає будь-яких альтернативних видів стягнення.

Таким чином, суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_1 не передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП альтернативний менш суворий вид стягнення, не зважаючи на обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції документи, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Підстави для скасування або зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова