Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №523/24811/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/431/26

Номер справи місцевого суду: 523/24811/25

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Буц Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Буц Г.О., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 08.12.2025 стосовно:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого по найму, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з конфіскацією пального та транспортного засобу, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 605,6 грн.

Відповідно до вказаної постанови суду, 06.11.2025 о 17:55 год за адресою м. Одеса, вул. Лиманна, буд. 28 ОСОБА_1 здійснював переміщення пального транспортним засобом без дозвільних на це документів.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Буц Г.О. в інтересах ОСОБА_1 , не погодився з вказаною постановою, вважає її незаконного та необґрунтованою з таких підстав:

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, при цьому ані в протоколі, ані в матеріалах справи не містяться дані щодо транспортного засобу, на якому начебто він здійснювалось перевезення пального. В матеріалах справи наявний лише фотознімок якогось транспортного засобу, без його ідентифікації та належності автомобілю;

- відсутні також докази на підтвердження наявності пального, про яке йдеться в протоколі. З матеріалів справи не зрозуміло де знаходилось пальне, яке саме пальне та в якій кількості. Відсутній протокол огляду транспортного засобу, акт виміру пального, експертне дослідження щодо пального та будь-який документ який підтверджує, що таке пальне взагалі було в т/з, яким керував ОСОБА_1 ;

- із оскаржуваної постанови не зрозуміло який саме транспортний засіб підлягає конфіскації, що унеможливлює виконання цього судового рішення;

- суть викладеного адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч. 4 ст. 164 КУпАП та не містить посилання на документ, відсутність якого є підставою для притягнення особи до відповідальності;

- відсутність в протоколі посилання на кваліфікуючі складові, нормативно-правовий акт, який було порушено, а також неправильність суті адміністративного правопорушення свідчить про невідповідність протоколу приписам ст. 256 КУпАП, в зв`язку з чим протокол не можна вважати належним доказом відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, тому наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАПне доведена.

За таких обставин захисник Буц Г.О. просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, захисник Буц Г.О. просить поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду як пропущеного із поважних причин, зокрема, у зв`язку із тим, що повний текст постанови він отримав лише 05.01.2026 під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду, при цьому ОСОБА_1 , також, вказану постанову не отримував та про її ухвалення обізнаний не був.

Заслухавши пояснення захисника Буц Г.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас не заперечував щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , перевіривши доводи скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам клопотання захисника Буц Г.О. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006 суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. The United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

За приписами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Частини 1 та 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

При цьому, чинний КУпАП не передбачає чіткого нормативного регулювання порядку прийняття рішення за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, враховуючи зазначену вище прогалину в нормативному регулюванні, в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне, на підставі аналогії закону, застосувати норми найближчої галузі процесуального права, яка регулює подібні суспільні відносини кримінального процесуального права.

Стаття 21 КПК України закріплює одну із основних засад судочинства доступ до правосуддя, відповідно до ч. 1 якої кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Положення ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята 08.12.2025 без участі ОСОБА_1 та його захисника. Копія оскаржуваної постанови направлялась ОСОБА_1 судом, однак докази її отримання в матеріалах справи відсутні. В подальшому, захисник Буц Г.О. звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та 05.01.2026 був ознайомлений з ними, що підтверджується його розпискою (а.с. 13). Згодом, 13.01.2026 захисник Буц Г.О. подав апеляційну скаргу на постанову від 08.12.2025.

Апеляційний суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові в Об`єднаної палати ККС у складі ВС від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, відповідно до якої у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ст. 117 КПК України.

Водночас, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

У Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Враховуючи вище наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання копії оскаржуваної постанови апелянтом, який ознайомився з оскаржуваною постановою 05.01.2026 та подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження в короткі інтервали часу з дотриманням приписів ст. 294 КУпАП, з метою реалізації права на доступ до суду, гарантованого чинним законодавством та Конвенцією про захист прав людини та її основоположних свобод, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для задоволення клопотання захисника Буц Г.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови як пропущеного із поважних причин.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

А приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи, суд 1-ої інстанції вказаних вище вимог закону дотримався не повній мірі, оскільки не звернув увагу на неналежне оформлення матеріалів справи органом, який складав протокол, з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, в наслідок чого прийняв передчасне рішення по справі.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у відповідному виді.

Відповідальність за ч. 4 ст. 164 КУпАП настає в разі переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, не зазначеними:

- у митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. "а" п. 2 ч. 2 ст. 91 Митного кодексу України;

- в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах;

- в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

Вказані умови складають собою об`єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно п. 230.1.5. Податкового кодексу України транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. "а" п. 2 ч. 2 ст. 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Крім того, згідно із п.п. 5, 9, 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію та номер.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Оскільки диспозиція ч. 4 ст. 164 КУпАП є бланкетною, у протоколі необхідним є зазначення, які норми та якого нормативно-правового акту були особою порушені.

Натомість, в цій справі уповноважений суб`єкт лише обмежився вказівкою про те, що особа здійснювала перевезення пального транспортним засобом без дозвільних документів на це, при цьому не вказавши які саме документи з переліку диспозиції ч. 4 ст. 164 КУпАП особа не надала та не зазначивши відповідний нормативно-правовий акт, який встановлює такий обов`язок для особи.

Крім того, санкція ч. 4 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією пального або спирту етилового та транспортних засобів.

Разом з тим, протокол не містить жодних ідентифікуючих даних транспортного засобу, в якому ОСОБА_1 перевозив пальне, а окрім того й даних щодо виду пального, яке перевозилось, яким чином була встановлена його вага, де та в чому воно знаходилось у транспортному засобі.

Виходячи зі специфіки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП, зокрема формулювання санкції цієї статті та її безальтернативності, відсутність інформації про транспортний засіб, в якому здійснювалось переміщення пального, унеможливлює правильне застосування прямо встановленого законом стягнення до особи, яка здійснила правопорушення.

Відтак, суд 1-ої інстанції застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення з конфіскацією транспортного засобу на вказані обставини належної уваги не звернув та ухвалив рішення, яке не може бути належним чином виконане, що суперечить нормам діючого законодавства та власне меті здійснення правосуддя.

Отже, апеляційний суд вважає, що не врахувавши всіх вищевказаних недоліків матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд 1-ої інстанції прийняв передчасне рішення в справі, в зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, усунути встановлені під час апеляційного перегляду недоліки неможливо, з огляду на що апеляційний суд вважає необхідним матеріали провадження повернути уповноваженому суб`єкту, а саме інспектору поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, якому необхідно під час доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 757178 від 06.11.2025 привести у відповідність до вимог закону з врахуванням вказівок апеляційного суду, наданих в мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суд не має права відшукувати докази на наявність або відсутність винуватості вини особи, яка притягається до відповідальності, тобто не має права перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

На думку апеляційного суду, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з порушенням процесуальних норм, фактично призвело до порушення приписів ст. 256 КУпАП, а для особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – порушує право на захист, що регламентовано положеннями ст. 63 Конституції України.

Згідно із п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.ст. 1,3, ч. 2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(ч. 1 ст. 64).

Крім того, апеляційний суд вважає, що у даному випадку для прийняття рішення на користь або проти особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, орган, який зобов`язаний на збирання доказів для підтвердження фактів і обставин, що відображені в протоколі, так само і суд 1-ої інстанції, який зобов`язаний на основі суворого додержання законності, прийняти законне та обґрунтоване рішення, вчинити всі дії спрямовані на повноту здійснення ними дій, що передбачені наданими їм повноваженнями.

Приймаючи рішення про скасування оскарженої постанови суду 1-ої інстанції з поверненням для належного оформлення та доопрацювання матеріалів справи органу, який складав протокол, апеляційний суд, також, враховує практику ЄСПЛ.

Так, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах долучених до нього, які були зібрані органом, який склав протокол, та для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція збирання доказів, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.

За наведених обставин та враховуючи те, що без усунення недоліків матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти остаточне обґрунтоване рішення по суті справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягають поверненню до ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. для належного оформлення матеріалів адміністративної справи та подальшої її передачі до суду.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Задовольнити клопотання захисника Буц Г.О., в інтересах ОСОБА_1 та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 08.12.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП.

Апеляційну скаргу захисника Буц Г.О., в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 08.12.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП – скасувати.

Матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП повернути до ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. для дооформлення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца