Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №916/3674/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1406/26

Справа № 916/3674/19

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Левчик» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» до Приватного підприємства «Левчик» (за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 ) про скасування державної реєстрації права оренди та визнання права оренди на земельні ділянки, на ухвалу Балтського районного суду Одеської області про скасування заходів забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Тітової Т.П. 30 вересня 2025 року у м. Балта Одеської області, -

встановила:

У вересні 2025 року третя особа ОСОБА_62 звернувся до Балтського районного суду Одеської області із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у справі № 493/3674/19.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року була задоволена заява ТОВ «Балтський Хлібороб» про забезпечення позову, а саме - заборонено усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на підтвердження факту набуття, зміни, виникнення, припинення прав на земельні ділянки, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:001:0213. Вказана земельна ділянка належала та була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_63 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті ОСОБА_62 є законним спадкоємцем вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 квітня 2024 року.

Наявність зазначеного забезпечення позову ОСОБА_62 вважає порушенням своїх прав як власника, що унеможливлює передбачену законодавством реєстрацію вже наявного у нього права власності у відповідних державних реєстрах та можливістю вільного розпорядження належним йому майном.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року заяву ОСОБА_62 про скасування заходів забезпечення позову було задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року, у частині заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на підтвердження факту набуття, зміни, виникнення, припинення прав на одну земельну ділянку з кадастровим номером 5120682200:01:001:0213.

В апеляційній скарзі представник Приватного підприємства «Левчик», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скасування судом ухвали Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року в частині накладення заборони на будь-які реєстраційні дії, направлені на підтвердження факту набуття, зміни, виникнення, припинення прав на земельну ділянку, належну третій особі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав та інтересів Приватного підприємства «Левчик» та ТОВ «Балтський хлібороб».

Сторони про розгляд справи на 17 лютого 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Приватного підприємства «Левчик» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року було задоволено заяву ТОВ «Балтський Хлібороб» про забезпечення позову та заборонено усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на підтвердження факту набуття, зміни, виникнення, припинення прав на земельні ділянки, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:001:0213.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 18.08.2025 року третю особу ОСОБА_63 було замінено на ОСОБА_64 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 квітня 2024 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Пенчевим К.Л. вбачається, що ОСОБА_62 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_63 на майно, яке складається із земельної ділянки площею 3,0207 га, кадастровий номер 5120682200:01:001:0213, яка розташована за адресою: Одеська область, Подільський район, Кармалюківська сільська рада, що також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст.150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). За змістом наведених норм це стосується майна, що належить виключно відповідачу.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися майном, що належить відповідачу, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено наступне: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що: «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 824/2/24 (провадження № 61-1444ав24).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що: «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21), від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20 (провадження № 61-14783св20), від 25 вересня 2024 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-13112св23), від 30 липня 2025 року у справі № 752/22157/20 (провадження № 61-4734св25).

Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Скасовуючи заходи забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборони, накладеної на земельну ділянку з кадастровим номером 5120682200:01:001:0213, порушує права заявника, передбачені ст. 319 ЦК України, а саме - унеможливлює реєстрацію права власності у державних реєстрах за ОСОБА_62 , на підставі чого суд вважав, що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_62 залучений до участі у справі в якості третьої особи, на майно якої не може бути накладено арешт, так як третя особа не є стороною у справі (ст. 48 ЦПК України).

Враховуючи викладене, на момент постановлення ухвали Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року в частині заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», вчиняти будь-які реєстраційні дії, направлені на підтвердження факту набуття, зміни, виникнення, припинення прав на одну земельну ділянку з кадастровим номером 5120682200:01:001:0213, судом фактично було вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником арештованого нерухомого майна та не є стороною у цій справи, тобто ОСОБА_62 , що є недопустимим.

Таким чином, дійшовши загалом правильного висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_62 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції помилився в частині правого обґрунтування підстав задоволення вказаної заяви.

Доводи апеляційної скарги представника Приватного підприємства «Левчик» вказані висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження того факту, яким саме чином законне право третьої особи ОСОБА_62 щодо державної реєстрації наявного у нього права власності на земельну ділянку може унеможливити виконання рішення суду та/або ефективний захист порушених прав та інтересів відповідача.

Крім того, безпідставним є посилання у апеляційній скарзі представника Приватного підприємства «Левчик» на те, що скасування судом ухвали Балтського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року в частині, яка переглядається, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав та інтересів ТОВ «Балтський хлібороб».

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що він не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах ТОВ «Балтський хлібороб», а відтак, у представника Приватного підприємства «Левчик» відсутні передбачені законом повноваження на представництво прав та інтересів ТОВ «Балтський хлібороб» в суді.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі з`ясував обставини справи, у зв`язку із чим мотивувальна частина ухвали Балтського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року підлягає зміні із викладенням її в редакції цієї постанови.

В іншій частині судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Левчик» - задовольнити частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 30 вересня 2025 року - змінити, викласти її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 лютого 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе