Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №465/8328/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/8328/25 Головуючий у 1 інстанції: РудаковД.І.

Провадження № 33/811/195/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Колошкіна Павла Ігоровича на постанову Франківського районного суду м. Львова 5 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 14 вересня 2025 року о 09 год. 55 хв. у м. Львові на перехресті вул. Наукова-вул. Тролейбусна, керував транспортним засобом «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку в медичному закладі, результат позитивний.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.А ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Колошкін П.І., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, адвокат Колошкін П.В. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 5 грудня 2025 року, оскільки участі в розгляді справи він не приймав про результат розгляду справи дізнався 18 грудня 2025 року коли отримав постанову суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційні скарзі адвокат Колошкін П.В. зазначає, що розгляд справи було проведено Пустомитівський районним судом Львівської область, про час та місце розгляду справи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності не було повідомлено, розгляд справи не відкладено.

Наголошує, що розгляд справи було проведено формально, не надано оцінки матеріалів справи, не перевірено чи належним чином були відібрані зразки біологічного середовища, не перевірено висновок медичного огляду.

Вважає, що стороною захисту не було пропущено строк на апеляційне оскарження, оскільки апелянта не було ознайомлено вчасно з рішенням суду, у зв`язку із чим строк на апеляційне оскарження необхідно було рахувати з дати отримання та оприлюднення оскаржуваної постанови.

Повідомляє, що ОСОБА_1 є ветераном війни, нагороджений відзнакою Головнокомандувача «За звитягу» брав участь в «Іграх Нескорених», продовжує служити суспільству після поранення, активно займається громадською та виховною діяльністю ГО «Вільні Леви». Звертає увагу, що суд першої інстанції проявив до нього надмірний формалізм та неповагу.

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Колошкін П.І. у судове засідання апеляційного суду не прибули, адвокат Колошкін П.В. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю у справі №638/20895/25.

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Колошкін П.І. у судове засідання апеляційного суду не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки не повідомили.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Колошкіна П.І.

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник участі в розгляді справи не приймали, про результат розгляду справи дізналися 18 грудня 2025 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453504 від 14 вересня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в стані y стані наркотичного сп`яніння. Огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, зі згоди водія, проводився за в медичному закладі КНП ЛОР ЛОМЦП та ТУ від 14 вересня 2025 року №001889;

- висновком, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2025 року №001889 (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було діагностовано стан наркотичного сп`яніння;

- рапортом працівника поліції від 14 вересня 2025 року (а.с.6), з якого вбачається, що працівника поліції було зупинено транспортний засіб «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ст. 35 ЗУ « Про національну поліцію», під час опитування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (не природня блідість шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що він погодився. У медичному закладі у водія діагностовано стан наркотичного сп`яніння. Окрім того, патрульний зазначає в рапорті, що під час спілкування ОСОБА_1 поводив себе агресивно, нецензурно висловлювався в сторону працівників поліції, образливо чіплявся до них в медичному закладі в присутності медичного персоналу, показував образливі жести, на вимогу працівників припинити протиправну поведінку не реагував;

- інформацією з копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5718960 від 14 вересня 2025 року (а.с. 8), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , порушив п.2.1а ПДР України, керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії;

- копіями протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №139321 та №320300 від 14 вересня 2025 року (2-3), з яких вбачається 14 вересня 2025 року ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП та ст. 185 КУпАП;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано, опитування ОСОБА_1 , який перебував за кермом транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , під час опитування йому повідомлено причину зупинки транспортного засобу, після чого у нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Окрім того, водій зазначав, що вживав печення із вмістом наркотичних речовин, висловлювався нецензурною лексикою. У медичному закладі він пройшов клінічне обстеження та тестування зразків біологічного середовища «сечі», виявлено позитивний результат, в результаті чого лікарем діагностовано в нього стан наркотичного сп`яніння. Працівниками поліції ознайомлено водія з адміністративним матеріалами, відсторонено його від керування транспортним засобом.

Твердження апелянта, що розгляд справи було проведено Пустомитівський районним судом Львівської область, про час та місце розгляду справи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності не було повідомлено, апеляційний суд розцінює критично, оскільки розгляд протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453504 від 14 вересня 2025 року (а.с. 1) здійснювався Франківським районним судом м. Львова .

Окрім того апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток 22 вересня 2025 року та 11 листопада 2025 року, за адресою його проживання АДРЕСА_1 , зазначена інформація підтверджується рекомендованим повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с. 11, 19) та звітом поштового відправлення (а.с. 18).

Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 та його захисник Кінаш Д.В. у судове засідання призначене на 5 грудня 2025 року, судом першої інстанції, не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Аргументи апелянта, що розгляд справи було проведено формально, не надано оцінки матеріалів справи, не перевірено чи належним чином були відібрані зразки біологічного середовища, не перевірено висновок медичного огляду, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Як встановлено з постанови Франківського районного суду м. Львова від 5 грудня 2025 року (а.с. 20-23) судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджено матеріали справи, надано їм оцінку відповідно до вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, з якою погоджується апеляційний суд .

Що стосується тверджень адвоката Колошкіна П.І, що стороною захисту не було пропущено строк на апеляційне оскарження, а строк на апеляційне оскарження необхідно рахувати з дати отримання та оприлюднення оскаржуваної постанови, апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта, що ОСОБА_1 є ветераном війни, нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «За звитягу», брав участь в «Іграх Нескорених», продовжує служити суспільству після поранення та активно займається громадською і виховною діяльністю у ГО «Вільні Леви», беззаперечно характеризують його з позитивної сторони.

Разом із тим, зазначені обставини не спростовують встановлених судом фактичних даних та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки питання відповідальності вирішується на підставі належних і допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення, незалежно від особистих заслуг чи соціального статусу особи.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Колошкіна П.І.., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити адвокату Колошкіну Павлу Ігоровичу строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова 5 грудня 2025 року.

Постанову Франківського районного суду м. Львова 5 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Колошкіна Павла Ігоровича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.