Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №466/6735/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/6735/24 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/3761/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретарів: Заяць Я.І., Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , представника ТзОВ «Євро Львів» – Маланій І.Я., представника ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» - Оприска М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів», з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», про визнання майнових прав на об`єкт,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Яковенко О.М. звернулася до суду з позовом до ТзОВ «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала Попередній договір купівлі-продажу квартири з ТзОВ «ЄвроЛьвів» № 5079.

Відповідно до розділу 2 Попереднього договору предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта на умовах, встановлених договором.

Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року. Квартира повинна передатись ТзОВ «ЄвроЛьвів» ОСОБА_1 у власність виключно після здійснення усіх платежів.

ОСОБА_1 на виконання розділу 4 Попереднього договору купівлі-продажу квартири з ТзОВ «ЄвроЛьвів» виконала умови даного договору, сплативши повну суму забезпечувального платежу.

Однак позивачу пропозиції щодо укладення основного договору між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, основний договір не укладено та квартиру у власність позивачу не передано.

Представником позивачки було надіслано лист відповідачу із проханням укласти основний договір. Однак відповідач надіслав лист-звернення, в якому відмовляє в укладенні основного договору і який містить пропозиції у строк до 30 червня 2024 року звернутися до ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» - для укладення договорів про придбання квартири на нових умовах, або до ТзОВ «ЄвроЛьвів» - для звірки розміру та узгодження умов повернення коштів.

Позивачка надіслала відповідачу лист у відповідь з відмовою від пропозицій та проханням виконати зобов`язання, передбаченим у договорі способом.

Представником позивача подано адвокатський запит до Державної інспекції архітектури та містобудування України, у відповіді на який значиться, що в Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація про виданий Інспекцією архітектурно-будівельного

контролю у м. Львові дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2018 року за № ЛВ112182412226 щодо об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Під Голоском у м. Львові», замовник будівництва – ТзОВ «ЄвроЛьвів», клас наслідків – СС2; статус документа – діючий.

Відтак, вважала, що визнання майнових прав на об`єкт інвестування за позивачем захистить інтереси останнього у випадку намагань відповідача чи інших осіб здійснити подвійний продаж майнових прав чи оформлення нерухомості іншим незаконним способом.

З врахуванням зазначених обставин просила:

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва – незавершену будівництвом 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 21 (двадцять один), загальна проектна площа 41,01 (сорок одна ціла одна сота) кв.м.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів», з участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», про визнання майнових прав на об`єкт – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн..

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі заначає, що посилаючись на договір щодо організації та фінансування будівництва об`єкта №01-26/03-24 від 26 березня 2024 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» є неналежним відповідачем, визначивши це самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» є замовником відповідно до інформації з реєстру будівельної діяльності, майнові права та функції забудовника іншій особі не передавалися, відтак саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» є належним відповідачем у справі, який не визнає та оспорює майнові права позивача на об`єкт незавершеного будівництва.

Для отримання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та набуття статусу замовника будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» необхідно було протягом трьох робочих днів повідомити про такі зміни відповідний орган, який приймає рішення про зміну замовника будівництва і вносить про це інформацію в Реєстр будівельної діяльності, однак цього не було зроблено.

Відповідач не відчужував об`єкт незавершеного будівництва, а передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» лише право забудови земельної ділянки та відповідні функції замовника будівництва об`єкта, залишаючись при цьому замовником будівництва та користувачем земельної ділянки за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610137500070040024.

Оскільки ефективним способом захисту майнових прав на об`єкт інвестування у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також за відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, є визнання за учасником будівництва (пайових) майнових прав на об`єкт інвестування, належним відповідачем є забудовник.

У момент повної сплати суми забезпечувального платежу, ОСОБА_1 набула майнових прав на оспорюваний об`єкт, тому на час укладення договору № 01-26/03-24 від 26 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» не володіло майновими правами на об`єкт незавершеного будівництва, а відтак не могло передати такі Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент».

Предметом позову є посвідчення майнових прав ОСОБА_1 , а не набуття нею майнових прав, відтак пред`явлення позову зумовлено захистом права, порушеного внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Недотримання забудовником визначеного порядку фінансування будівництва не є підставою для відмови інвестору у захисті його прав, а у випадках, коли інвестор повністю виконав свої зобов`язання, а забудовник прийняв кошти, ефективним способом захисту є визнання за інвестором майнових прав на об`єкт інвестування.

Крім того, на підтвердження позовних вимог він надав судову практику, що безпосередньо стосується обставин справи, однак така залишилася поза увагою суду без належної правової оцінки, застосувавши судову практику, яка не є релевантною до даних правовідносин, допустивши однобічну оцінку доказів.

Вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а відсутність в матеріалах справи детального опису наданих послуг з професійної правничої допомоги та акту виконаних робіт унеможливлюють перевірку їх фактичного обсягу, змісту і характеру наданих послуг, а отже, і оцінку їх дійсності та необхідності.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ТзОВ «Євро Львів» – Маланій І.Я. та представника ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» – Оприска М.В. на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 09 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЄвроЛьвів» укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. за реєстровим № 5079.

Згідно з п. 2.1 Попереднього договору його предметом є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу Об`єкта (далі – Основний договір) на умовах встановлених цим договором.

У відповідності до п.п. 1.1.1. та 1.1.2 Попереднього договору Об`єктом є 1-но (одно) кімнатна житлова квартира в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500:07:004:0024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 21 (двадцять один), загальна проектна площа 41,01 (сорок одна ціла одна сота) кв.м.

Відповідно до п. 2.4. Попереднього договору купівлі-продажу квартири № 5079 від 09.12.2021 року сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених цим договором, протягом 4-го кварталу 2022 року, але не пізніше, ніж 60 днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Стороною-1 на Об`єкт та за умови виконання Стороною-2 вимог Розділу 4 Договору.

На даний час основний договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЄвроЛьвів» не укладено.

Також встановлено, що 26 березня 2024 року між ТОВ «ЄвроЛьвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» укладено Договір № 01-26/03-24 щодо організації та фінансування будівництва об`єкта від 26 березня 2024 року.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору ТзОВ «ЄвроЛьвів» зобов`язалося передати ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» право забудови земельної ділянки та відповідні функції замовника будівництва об`єкта на земельній ділянці разом із усіма виконаними та/або незавершеними роботами та придбаними матеріалами, які були виконані та використані при спорудженні Об`єкта будівництва, а ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» зобов`язалося забезпечити організацію та/або фінансування (інвестування) будівництва Об`єкта відповідно до законодавства (у тому числі шляхом залучення коштів інших фізичних та/або юридичних осіб) та сплатити ТОВ «ЄвроЛьвів» обумовлену цим договором винагороду.

Згідно з Додатком №1 від 26 березня 2024 року до Договору № 01-26/03-24 винагорода Замовника за передачу Девелоперу права забудови Земельної ділянки та функції Замовника будівництва, в тому числі комплексу виконаних та/або незавершених будівельно-монтажних робіт та придбаних матеріалів, які були виконані при спорудженні Об`єкта будівництва, а також виконання інших договірних зобов`язань за цим Договором перед Девелопером, становить 136708035,39 грн, які підлягають сплаті не пізніше, ніж через 1 календарний рік після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання сертифіката готовності Об`єкта будівництва.

Актом передачі-приймання до Договору № 01-26/03-24 від 26 березня 2024 року засвідчено передання Замовником та прийняття Девелопером комплексу виконаних будівельно-монтажних робіт та придбаних матеріалів, які були виконані та використані при спорудженні Об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » на суму 136708035,39 грн.

Того ж дня на підставі Акту приймання-передачі ТОВ «ЄвроЛьвів» передало, а ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» прийняло відповідний будівельний майданчик.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» - Оприско М.В. переважна більшість інвесторів (більше120 чоловік) з розумінням підійшли до ситуації яка склалася з будівництвом будинку по АДРЕСА_1 і уклали додаткові угоди з новим забудовником (ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент»), однак 40 чоловік ( які звернулися до суду) хочуть отримати свої майнові права за рахунок доплати інших осіб.

Тому не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що Договір № 01-26/03-24 не створює жодних правових наслідків, а власником майнових прав на спірну квартиру залишається ТзОВ «ЄвроЛьвів».

Зазначений Договір № 01-26/03-24 укладений із дотриманням законодавчих вимог щодо його форми, ніким не оспорений та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Представником відповідача надано докази на підтвердження фактичного виконання Договору № 01-26/03-24, зокрема Договори переведення боргу, платіжні доручення про оплату за договорами переведення боргу на виконання Договору № 01-26/03-24, платіжні доручення про оплату за будівельні матеріали та виконані роботи щодо добудови будинку.

На думку суду, позивачем помилково ототожнюється замовник будівництва в розумінні законодавства про регулювання містобудівної діяльності та власник майнових прав, які можуть не збігатися в одній особі. У спірних правовідносинах не змінюючи статусу замовника будівництва, ТзОВ «ЄвроЛьвів» на підставі цивільно-правового договору передало майнові права на об`єкт та функції щодо організації та фінансування будівництва третій особі – ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», що не суперечить жодним нормам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, абзац перший частини другої, частина третя статті 51 ЦПК України).

Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13червня 2024року у справі № 932/163/21).

Коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі співвідповідачем, суд відмовляє у задоволенні позову (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17 та п.5.8-5-10 постанови Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі №444/3122/22).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (див. постанову Верховного Суду від 04 червня 2025 року в справі № 453/1231/20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 932/163/21).

Разом з тим, ТзОВ «ЄвроЛьвів» є неналежним відповідачем у справі, оскільки на даний час майнові права на всі результати будівельної діяльності передані за договором № 01-26/03-24 від 26 березня 2024 року ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», що свідчить про те, що позивачка просить визнати за нею майнові права, пред`явивши вимоги до особи, яка не вправі відповідати за такими, оскільки на даний час майнові права на спірну квартиру належать не відповідачу, а іншій особі.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до особи, яка не може відповідати за пред`явленими вимогами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак вважає, що підставою для відмови у задоволенні позову є неналежний суб`єктний склад спірних правовідносин, що виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог, а оскільки суд першої інстанції відмовив в позові з інших мотивів, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним відповідачем за вимогою про визнання майнових прав на 1-одно (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 5 (п`ятому) поверсі, за будівельним номером 21 (двадцять один), загальна проектна площа 41,01 кв.м. є ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не було залучене до участі у справі в якості відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» слід було залучити відповідачем у цій справі, без залучення якого позовні вимоги не могли бути вирішені судом по суті.

Встановивши, що позовні вимоги були пред`явлені ОСОБА_1 до неналежного відповідача, колегія суддів приходить до висновку про зміну мотивів рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пред`явлення ним позову до неналежного відповідача.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 592/13042/21.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання представника позивачки на постанови Верховного Суду: від 17 липня 2024 у справі № 344/13538/17, від 12 січня 2022 у справі № 344/12729/17, від 24 жовтня 2018 у справі № 344/8552/16-ц, де належним відповідачем був визначений замовник будівництва, оскільки у вказаних справах, на відміну від даної справи, майнові права на результати будівельної діяльності та об`єкт незавершеного будівництва замовник будівництва іншим особам не відчужував є нерелевантними до обставин даної справи.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 761/28387/23, оскільки у вказаній справі не застосовувалось правонаступництво.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з позивачки на користь ТзОВ «ЄвроЛьвів» витрат на правничу допомогу в сумі 25000 гривень, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем надані належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення позивачки щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ЄвроЛьвів» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн.

Оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року підлягає зміні лише в його мотивувальній частині, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року– змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.