Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №331/4443/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.02.2026 Справа № 331/4443/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/4443/25 Головуючий у 1 інстанції Круглікова А.В.

Провадження № 22-ц/807/600/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 травня 2025 року о 15 год. 00 хв. у м. Запоріжжя, Дніпровського району по вул. Петра Сагайдачного, 50 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який грубо порушив правила дорожнього руху, чим причинив позивачу значну матеріальну та моральну шкоду. Наслідком даної події стало те, що транспортний засіб ОСОБА_1 ТОУОТА VENZA, НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_1 отримав значні технічні пошкодження та власник даного автомобіля, зазнав значну матеріальну та моральну шкоду.

Постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (Справа № 334/4642/25, провадження № 3/334/1699/25) встановлено вину ОСОБА_2 . На момент ДТП відповідальність власника транспортного засобу (ТАВРІЯ, номерний знак НОМЕР_2 ) була забезпечена полісом страхування в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», поліс ЕР - 2294464997. Того ж дня, 27.05.2025, після оформлення ДТП патрульною поліцією м. Запоріжжя позивач звернувся до даної страхової компанії про фіксування даного випадку і визначення його подальших дій (номер дзвінка - 000011799), а 29.05.2025 направив всі необхідні документи, що були зазначені у повідомленні месенджер «VIBER» від даної компанії, на адресу визначену страховою компанією з метою відшкодування збитків. Пізніше спілкування відбувалось виключно в телефонному режимі з представником компанії у м. Запоріжжя.

02.06.2025 за участю представника ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», (прізвище неможливо розібрати в акті), було складено акт огляду транспортного засобу. Представник страхової компанії не є спеціалістом та не має статусу оцінювача або судового експерта. Даний акт був підписаний позивачем, оскільки в документі були зазначені виключно всі пошкодження його автомобіля.

Того ж дня, автомобіль ОСОБА_1 був оглянутий експертом, який за його заявою, був залучений з метою проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу. Про це зазначено у висновку дослідження № 4350. Отже, автомобіль не був оглянутий належним спеціалістом зі сторони страхової компанії.

12.06.2025 представником компанії Качлішвілі К.З. було запрошено до офісу у м. Запоріжжя де усно оголошено суму відшкодування, яку компанія була готова відшкодувати. Ні одного документу, звіту, висновку про підстави нарахування даної суми він не отримував. Сума була визначена у розмірі 96 996.00 грн. З даною сумою він не погодився, оскільки ні одного документу на підставі якого оголошена була дана сума йому надано не було. Позивачем була написана заява, на вимогу представника компанії, про непогодження суми відшкодування.

До 02.07.2025 року від компанії він не отримував ніяких повідомлень.

09.07.2025 року він отримав відповідь від відповідача, в якій додавалася ремонту калькуляція №25-1326138 станом на 05.06.2025 року, в якій містилася інформація виключно щодо ремонтних робіт (без визначення виду запчастин). Також зазначає, що пошкодження дверей, та інших деталей, не підлягають ремонту, вимагається їх повна заміна. В ремонтній калькуляції вказується виключно сума їх заміни, вартість цих дверей, деталей , взагалі не враховано. Всі розрахунки викладені з точки зору їх ремонту, фарбування. Розмір збитків визначено за допомогою технічного комплексу «AUDATEX», автомобіль зі сторони страхової компанії, спеціалісти та експерти не оглядали.

25 липня 2025 року позивач отримав висновок експертного транспортно- товарознавчого дослідження № 4350. На розгляд експерту були поставлені питання щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA VENZA НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_1 на дату оцінки та яка величина матеріального збитку, заподіяного власнику даного автомобіля в наслідок ДТП 27.05.2025. Дослідження проводив експерт-автотоварознавець, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст. Має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року. Висновок підготовлений та складений 25.07.2025 № 4350. За результатами дослідження, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту зазначеного КТЗ на дату оцінки склав 230 966, 42 грн., матеріальний збиток завданий власнику КТЗ в наслідок ДТП від 27.05.2025 на дату оцінки дорівнює вартості відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 148 137,87 грн. Отже, ці дані суттєво відрізняються від формального розрахунку який був зроблений програмним забезпеченням представниками страхової компанії. Не чекаючи висновку експерта, оскільки без автомобіля його родина зазнавала тільки незручності у повсякденному житті, він звернувся до станції обслуговування з метою ремонту транспортного засобу.

22.07.2025 року він отримав рахунок фактуру № 523 з загальною сумою ремонту 158 015,77 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятнадцять гривень 77 копійок), яка була ним сплачена 23.07.2025. З урахуванням збору банку загальна сума стала 159 515, 80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 80 копійок). Послуги експерта становили 4 500 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень).

У зв`язку зі зверненням до суду, позивач також звертався за правовою допомогою адвоката. Адвокатом було підготовлено та надіслано адвокатський запит до страхової кампанії, вивчено та зібрано документи до підготовки написання позовної заяви, підготовлено позовну заяву, що становить суму робіт 40 000 гривень (сорок тисяч гривень) та комісія за з платника - 400 грн. 00 коп. Актом виконаних робіт визначено: супровід справи та визначення позиції (досудове супроводження) - 7000 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту - 5000 гривень, консультації та супроводження клієнта до організацій, установ - 3000 грн. вивчення, зібрання документів калькуляції робіт, заяв, актів огляду автомобіля - 5000 грн, вивчення, аналіз висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4350 на 27 сторінках з додатками - 7000, написання позовної заяви та підготовка документів, додатків до подання до суду (включаючи копії для сторін) - 13 000 гривень, комісія 400.00грн. Сума склала 40 400 грн. (сорок тисяч чотириста гривень, 00коп.).

Розмір даних витрат на оплату послуг адвоката є співмірним. Складається із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, загальна сума матеріальної шкоди становила: 159 515,80+40 400+4 500=204 415,80 (двісті чотири тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 80 кой.), моральна шкода - 60 000.00 кой. (шістдесят тисяч) гривень.

До того ж, судові витрати становили матеріальна шкода -2044.16; моральна шкода - 3028.00грн

Зазначає, внаслідок ДТП 27.05.2025 і значного пошкодження автомобіля йому завдано не тільки матеріальну, але і моральну шкоду. На момент ДТП в машині знаходилась його донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інша ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чекала в школі, щоб її забрали на тренування. Вони пережили переляк, нервовий стрес під час самої ДТП, яка відбулась з вини ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 зазнав моральних страждань та переживань, внаслідок пошкодження автомобіля у зв`язку з неможливістю користуватись ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього, змушений був шукати значну суму коштів на проведення відновлювального ремонту, деталей (двері ТЗ), їх транспортування, що забрало частину його часу та відпочинку, призвело до зміни звичного способу життя. До того ж, маючи чотирьох дітей, троє з яких постійно повинні виїжджати і переміщатись містом, зі спортивними знаряддями, в чому він постійно їм допомагав, на той час позбавились такої можливості. Позивачу довелося взяти машину у знайомого і користуватись даним автомобілем, що також створило незручності, а головне, що його прийшлося зайняти значну суму коштів для відновлення, ремонту автомобіля, а також для оплати послуг спеціалістів.

Для позивача стало нервовим потрясінням, що страхова компанія не виконала вимоги законодавства, не залучила експерта, оцінювача, що є обов`язковим по цим справам. А саме він був вимушений займатись даними питаннями і звертатись до адвоката та експерта. І даний процес вже затягнутий на місяці. Отже, моральну шкоду оцінює в 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ 24175269 (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 204 415.80 коп. (двісті чотири тисячі чотириста п`ятнадцять гривень, 80 копійок), моральної шкоди в розмірі 60 000.00 (шістдесят тисяч) гривень, судові витрати, пов`язані з розглядом справи - 5 072,16 ( п`ять тисяч сімдесят дві гривні, 16 коп.).

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 158 015 грн. 80 коп. (ремонт автомобіля згідно з калькуляцією), моральної шкоди в розмірі 5000.00 гривень, судовий збір у розмірі 2296 грн. 39 коп., витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати скасувати в частині відмови у стягненні матеріальної суми на відшкодування послуг експерта, у сумі 4 500 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень) та послуги надані адвокатом - 40 400 грн (сорок тисяч чотириста гривень, 00коп.) Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ 24175269 (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) вартість послуг експерта, у сумі 4 500 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень) та послуг, які надані адвокатом - 40 400 грн (сорок тисяч чотириста гривень, 00коп.) В іншій частині Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 у цивільній справі № 331/4443/25 (Провадження № 2/331/2770/2025) залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про відсутність доказів на підтвердження витрат пов`язаних з оплатою послуг експерта, оскільки в додатках до позовної заяви зазначено: під пунктом 6 Додатків, копія квитанції про сплату на проведення експертизи, на 1 аркуші, 32 аркуш позовної заяви. Окрім цього зазначають, що суд не має права зменшити суму правничих витрат з власної ініціативи, оскільки це суперечить законодавчим нормам, адже їх розмір визначається лише за домовленістю адвоката з клієнтом, а суд не може втручатися в ці правовідносини.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні прзовних вимог в частині відшкодування витрат на проведення експертного ослідження, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження витрат на проведення дослідження; в частині зменшення розміру правничої допомоги, заявленої ОСОБА_1 до відшкодування у розмірі 40 400 грн. – що такі витрати є значно завищеними, не відповідають критеріям розумності та співмірності.

Проте, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ТОУОТА VENZA, НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 05.10.2024 року.

Постановою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (Справа № 334/4642/25, провадження № 3/334/1699/25) від 18.06.2025 року встановлено, що 27 травня 2025 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вул. Петра Сагайдачного, 50 в м. Запоріжжя при виїзді з прилеглої території АЗС, не врахував дорожньої обстановки, не надав переваги в русі автомобілю Toyota Venza, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по вул. Петра Сагайдачного та скоїв з ним зіткнення. В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.2 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-229464997, укладеного 22.05.2025 з приватним акціонерним товариством «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується відповідним страховим полісом. Зазначений розмір страхових сум, заподіяну майну потерпілих осіб, на одну потерпілу особу становить 250 000 грн.

27.05.2025 року, після оформлення ДТП патрульною поліцією м. Запоріжжя позивач звернувся до даної страхової компанії про фіксування даного випадку і визначення його подальших дій (номер дзвінка - 000011799), а 29.05.2025 направив всі необхідні документи, що були зазначені у повідомленні месенджер «VIBER» від даної компанії, на адресу визначену страховою компанією з метою відшкодування збитків. Пізніше спілкування відбувалось виключно в телефонному режимі з представником компанії у м. Запоріжжя.

02.06.2025 за участю представника ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», було складено акт огляду транспортного засобу, який підписано Качлішвілі Коба Зігфрідовичем, було додано ремонтну калькуляцію № 25-1326138 від 05.06.2025 року, відповідно до якої сума страхового відшкодування становить 96996,00 грн.

02.06.2025 року позивач звернувся до експерта Філь О.П. для проведення експертизи.

25 липня 2025 року позивач отримав висновок експертного транспортно- товарознавчого дослідження № 4350. На розгляд експерту були поставлені питання щодо вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA VENZA НОМЕРНИЙ ЗНАК НОМЕР_1 на дату оцінки та яка величина матеріального збитку, заподіяного власнику даного автомобіля в наслідок ДТП 27.05.2025. Дослідження проводив експерт-автотоварознавець, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст. Має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року. Висновок підготовлений та складений 25.07.2025 № 4350. За результатами дослідження, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлюваного ремонту зазначеного КТЗ на дату оцінки склав 230 966, 42 грн., матеріальний збиток завданий власнику КТЗ в наслідок ДТП від 27.05.2025 на дату оцінки дорівнює вартості відновлюваного ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини, що підлягають заміні та складає 148 137,87 грн.

Послуги експерта становили 4 500 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Адвокат Ємельянова О.О. та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 року.

Зазначає, що адвокатом було підготовлено та надіслано адвокатський запит до страхової кампанії, вивчено та зібрано документи до підготовки написання позовної заяви, підготовлено позовну заяву, що становить суму робіт 40 000 гривень (сорок тисяч гривень) та комісія за з платника - 400 грн. 00 коп.

Згідно акту виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги 01 липня 2025 року визначено: супровід справи та визначення позиції (досудове супроводження)- 7000 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту - 5000 гривень, консультації та супроводження клієнта до організацій, установ- 3000 грн., вивчення, зібрання документів калькуляції робіт, заяв, актів огляду автомобіля - 5000 грн, вивчення, аналіз висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4350 на 27 сторінках з додатками - 7000, написання позовної заяви та підготовка документів, додатків до подання до суду (включаючи копії для сторін) - 13 000 гривень, комісія 400.00грн. Сума склала 40 400 грн. (сорок тисяч чотириста гривень, 00коп.).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 зробила наступні висновки:

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції №8385-8588-4010-6369 від 25.07.2025 року на суму 4 500 гривень з призначенням платежу «Експертиза КТЗ OTA VENZAреєстр.№ НОМЕР_1 згідно рах. №63 від 25.07.2025 р. без ПДВ» (т.1, а.с.32).

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження витрат на проведення дослідження є помилковим.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону пропорційно задоволених вимог, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню на користь відповідача з позивача підлягають судові витрати пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 4 500 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина перша статті 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Одним із принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 133 і частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною четвертою цієї статті Кодексу визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) обґрунтованість, 4) розумність і співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також значення справи для сторін.

Принцип змагальності під час вирішення цього питання знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ємельяновою О.О., в якому сторонами визначено вартість наданих послуг, наявність заперечення представника відповідача часткове задоволення поовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір правничої допомоги, заявленої ОСОБА_1 до відшкодування у розмірі 40 400 грн. єзавищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, однак колегія суддів, вважає, що визначений судом пршої інстанції розмір – 3000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу, є заниженим та підлягає збільшенню до 15 000 гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір є об`єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданим адвокатом послуг.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2025 року у цій справі змінити в частині стягнення витрат на проведення експертизи та витрат пов`язаних з отриманням правничої допомоги, збільшити суму стягнутих витрат на правничу допомогу з 3000 гривень 00 копійок (трьох тисяч гривень 00 копійок) до 15 000 гривень 00 копійок (п`ятнадцяти тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Української страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 4 500 гривень 00 копійок (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2026 року.

Головуючий

Судді: