Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №740/6443/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6443/25

Провадження № 2/740/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, в складі головуючої судді Гагаріної Т.О., секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник Лановий Є.М. в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», позивач) звернувя до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 52805,40 грн, 2422,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.10.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2843612, відповідно до якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12 000 грн. 10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором №2843612 від 27.10.2019. 07.07.2025 між ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу № ДФ-07072025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором №2843612 від 27.10.2019. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті кредиту належним чином не виконувала, за нею утворилася заборгованість у розмірі 52805,40 грн, яка складається з 12000 грн заборгованості за тілом кредиту, 40 802,40 грн - заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою судді від 27.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

16.12.2025 від представника відповідача адвоката Тисячник Р.Р. надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, оскільки не надано оригіналів або належним чином засвідчених копій повних реєстрів боржників до вказаних договорів факторингу. Заперечує укладення самого кредитного договору, оскільки не доведено належними та допустимими доказами, що номер телефону на який надсилався код, належав відповідачу станом на 27.10.2019 і саме вона ввела цей код, відсутні докази отримання кредитних коштів відповідачем. Крім того, не погоджується з розрахунком заборгованості. Сторонами узгоджений строк повернення кредиту 30 днів, тобто до 26.11.2019, незважаючи на це позивач здійснює нарахування відсотків за період, що значно перевищує строк кредитування – до червня 2025 року та застосовує підвищену процентну ставку 3%. Заявлена заборгованості за відсотками становить 40 802,40 грн, що є неправомірно. Крім того заявляє про застосування строків позовної давності. У задоволенні позову просить відмовити.

16.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь відзив, в якій не погоджується з доводами зазначеними у відзиві, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору саме у тій редакції, яка наявна серед матеріалів справи, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». Зауважує, що стороною відповідача до поданого відзиву на позовну заяву не надано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Стверджує, що позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення кредитного договору №2843612 від 27.10.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі за договором №2843612 від 27.10.2019, які були передані від первісного кредитора - ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». Крім того, стороною відповідача не заперечується, що остання ніколи не мала карткового рахунку, який зазначено у довідці від 04.11.2024, за №4149629380076489, відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Представник відповідача не надав суду жодного доказу для спростування обставини належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу, та відповідно не надав жодного доказу про рух коштів по ній. Позивач при поданні позовної заяви не міг надати до суду докази, щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу та відповідно виписку про рух коштів по ній, оскілька дана інформація є банківською таємницею у відповідності до приписів статтей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому просив витребувати суд таку інформацію.

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто 26.11.2019. Позивачем надано деталізований розрахунок заборгованості, в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом та який відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». У відповідності до змісту деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №2843612 від 27.10.2019 відбулася видача коштів, а також здійснювалося часткове погашення заборгованості. Зазначений розрахунок містить детальний і повний опис сум фінансових зобов`язань, що підлягає подальшому погашенню.

Також, повідомляє, що в Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 та Додатку № 1 до Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025, міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, до позовної заяви долучалися саме Витяги з зазначених додатків, що містить лише дані відповідача. Вважає, що позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за вказаним договором відповідно до доданого договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу. На підставі викладеного просить суд задовольнити у повному обсязі позові вимоги.

Ухвалою суду від 14.01.2026 витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» виписку по рахунку ОСОБА_1 за вказаний період.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Згідно ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобо`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що 27.10.2019 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2843612, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірах та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п.2.34 Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні (а.с.15-18).

Сума кредиту складає 12 000,0 грн (п. 1.4 кредитного договору). Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7 %, акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,02%, спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту 3,0% (п. 1.6 кредитного договору). Сторони встановили строк повернення кредиту 30 календарних днів до 26.11.2019 включно (п.1.9).

Відповідно до п.2.1.4 кредитного договору кредитодавець має право надавати згоду на продовження узгодженого строку повернення кредиту за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник має право звертатись до кредитодавця із заявою про продовження Узгодженого строку погашення кредиту.

Згідно п. 4.7 договору кредит вважається простроченим у разі несвоєчасної сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, починаючи з наступного дня закінчення узгодженого строку повернення кредиту, визначеного в п.1.9 договору, за умови, якщо узгоджений строк повернення кредиту не було продовжено шляхом укладення між сторонами додаткової угоди..

Уклавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з цим Договором та Правилами повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п.7.2 Договору).

Сторони погодили, що Договір укладається в електронній формі на Сайті Кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. ст.207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п. 2.25. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання Кредиту, загального розміру Кредиту, Узгодженого строку повернення кредиту. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією Логіну та Пароля Особистого кабінету Позичальника (п.7.10 Договору).

Цього ж числа ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «PS2843612» Графік платежів, який є невід`ємним додатком до договору про надання кредиту №2843612 від 27.10.2019, в якому зазначені дата погашення кредиту, сума платежу за узгоджений строк повернення кредиту, проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка та орієнтовна вартість кредиту в межах узгодженого строку кредиту (а.с.18).

Отже, між відповідачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ним, їй перераховані кредитні кошти, які вона використовувала.

Твердження відповідача про не укладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання нею грошових коштів є необґрунтованими.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язань з надання відповідачу кредитних коштів позивачем надано довідку від 04.11.2024, яка видана ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ТОВ «ФК «Елаєнс» на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Елаєнс», і є підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі. Із вказаної довідки вбачається, що 27.10.2019 у системі FONDY успішно проведено платіж на суму 12000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (PRIVATBANK), номер операції: 47851829746065038442989557490811 (а.с.33).

Факт перерахування грошових коштів відповідачу за договором про надання кредиту №2843612 підтверджується і банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк».

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» за плату набуло право вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.18-22).

За платіжною інструкцією № 185 від 16.06.2025 ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» здійснило переказ коштів ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 06062025 від 06.06.2025 (а.с.37).

З повідомлення ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» від 16.06.2025 вбачається наявність технічної помилки у призначенні платежу платіжної інструкції №185, а саме зазначено: «згідно договору Факторингу № 06062025 від 06.06.2025», замість вірного: «згідно договору Факторингу № 10062025 від 10.06.2025» (а.с.38).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2843612 від 27.10.2019 у розмірі 52802,4 грн (а.с.9).

07.07.2025 між ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за плату набуло право вимоги до боржників за відповідним Реєстром прав вимоги (а.с.25-29).

Відповідно до наказу № 70-к від 01.07.2025 на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 перейменовано з 01.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

За платіжною інструкцією №812 від 08.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (перейменовано в ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС»), здійснило переказ коштів ТОВ «Секвоя Капітал» згідно Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 (а.с.37).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2843612 від 27.10.2019 у розмірі 52802,4 грн (а.с.9).

10.07.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу в якій повідомив про набуття права вимоги за кредитним договором кредитним договором №2843612 від 27.10.2019, та наявність зобов`язання з погашення заборгованості у розмірі 52802,4 грн (а.с.35).

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №2843612 від 27.10.2019, на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту, та/або договорів факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 та №ДФ-07072025 від 07.07.2025, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розглядаючи заявлену позивачем заборгованість за кредитним договором № 2843612 від 27.10.2019 у розмірі 52802,40 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

За умовами договору про надання кредиту № 2843612 базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7 %, акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,02%, спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту 3,0% (п.1.6 кредитного договору).

Сторони встановили строк повернення кредиту 30 календарних днів до 26.11.2019 включно (п.1.9) .

За визначенням ст.549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як вид забезпечення зобов`язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Виконання зобов`язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути встановленні інші види забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Отже, умови спірного кредитного договору передбачають нарахування та сплату, тобто розмір процентної ставки за користування тілом кредиту у разі, коли терміни внесення платежів не порушено (знижена процентна ставка); та збільшених процентів (стандартна процентна ставка), які нараховувалися на загальну суму заборгованості за кредитом, яка виникла у зв`язку порушення строків погашення кредиту та процентів. Тобто, у даних спірних правовідносинах збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, є за своєю юридичною природою пенею.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1964цс16, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Із умов кредитного договору та розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховані виходячи із спеціальної процентної ставки в розмірі 3% та відповідачем сплачено проценти в розмірі 3549 грн.

Водночас виходячи з умов кредитного договору проценти за спеціальною процентною ставкою в розмірі 3% передбачені після узгодженого строку повернення кредиту 26.11.2019, а тому суд уважає що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 2571 (6120-3549) грн, виходячи із базової процентної ставки в розмірі 1,7 % та виключенням 3549 грн сплачених відповідачем.

Отже, з відповідача на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» слід стягнути заборгованість в розмірі 14 571 грн, з яких 12 000,00 грн тіло кредиту та 2571 грн проценти, та позов в цій частині задовольнити.

Щодо застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Аналіз змісту ст.ст.256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За ч.ч.2, 3 ст.263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та ст.264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 год 00 хв 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до моменту звернення позивача до суду з позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі позовна давність щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2843612 від 27.10.2019 не спливла, то цей строк внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29.01.2024) й подальшого (з 30.01.2024) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Як зазначено в ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 27,60 % (14 571: 52802,40 х 100), з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 668,58 грн (2422,40 х 27,60 %).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.07.2025, копію додаткової угоди від 30.09.2025, копію акту №3022598 від 30.09.2025 згідно якого за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг адвокатом Лівак І.М.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, заборгованість за кредитним договором №2843612 від 27.10.2019 у розмірі 14 571 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, судовий збір в розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1, 3000 (три тисячі) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюра, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Гагаріна