Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №460/2051/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/2051/24 пров. № А/857/8958/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 460/2051/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя у І інстанції Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 27 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності від 13.02.2024 №172350005174, зобов`язання призначити з 07.02.2024 пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю ІІІ групи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №460/2051/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.02.2024 №172350005174 про відмову у призначенні пенсії позивачці.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 07.02.2024 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що пенсійний орган протиправно не зарахував позивачці до загального трудового стажу період роботи на території Республіки Білорусь з 01.08.2006 по 19.08.2011 та з 01.09.2011 по 31.07.2015, оскільки припинення участі Республіки Білорусь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення”, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, який нею набутий до ухвалення відповідних рішень.

Окрім того, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною через відсутність оригіналу свідоцтва про народження, оскільки свідоцтво про народження не є документом про стаж, вік чи заробітну плату, який подається в оригіналі.

Разом із тим, на переконання суду, неврахування пенсійним органом періоду догляду за особою з інвалідністю ІІ групи до страхового стажу позивачки є протиправним, адже позивачка отримувала компенсацію як особа, що здійснювала догляд за особою з інвалідністю І-ІІ групи внаслідок психічного розладу, що свідчить про те, що вона відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію по інвалідності з 07.02.2024 суд відмовив, як передчасної, з огляду на необхідність дослідження нових документів позивачки, які не досліджувалися на стадії розгляду її заяви, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом було визначено ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого позивачці відмовлено у призначенні пенсії. Тому дії щодо повторного розгляду заяви позивачки має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Львівській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що частиною 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ групи віком від 49 років до досягнення особою 51 року включно, страховий стаж повинен становити – 12 років.

Страховий стаж позивачки на дату звернення становить 04 роки 08 місяців 09 днів. До страхового стажу позивачки не враховано період догляду матері за дитиною (10.03.2000 р.н.) до досягнення нею трирічного віку згідно з нотаріально завіреним перекладом, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про народження дитини та відсутні дані про факт догляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією повторно замість посвідчення серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №290057 від 17.01.2024 позивачці встановлено третю групу інвалідності з 16.01.2024.

Як свідчать відомості трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та розрахунок форми РС-право, позивачка:

- 01.08.2006 прийнята на посаду повара шкільної їдальні в Городищенську державну середню загальноосвітню школу Пінського району (запис №8);

- 19.08.2011 звільнена за згодою сторін з Городищенської державної середньої загальноосвітньої школи Пінського району (запис №10);

- 01.09.2011 прийнята на посаду стажера обробника виробів з деревини з шкідливими умовами праці до філії Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Пінскдрев» (запис №01);

- 31.07.2015 звільнена за згодою сторін з філії Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Пінскдрев» (запис №17).

Згідно з копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_4 від 07.04.2000 з офіційним перекладом, засвідченим нотаріально, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №01-23/399 від 01.02.2024, виданої Управлінням соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації, позивачка отримує допомогу на догляд (щомісячну грошову допомогу малозабезпеченій сім`ї, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним), на ОСОБА_3 , 1971 р.н., якому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, з 01.01.2020 по даний час.

07.02.2024 ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ в Рівненській області заяву про призначення пенсії по інвалідності.

За принципом екстериторіальності заява позивачки від 07.02.2024 розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням №172350005174 від 13.02.2024 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці становить 51 рік 14 днів, страховий стаж становить 04 роки 08 місяців 09 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду матері за дитиною (10.03.2000 р.н.) до досягнення нею трирічного віку згідно нотаріально завіреного перекладу, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про народження дитини та відсутні дані про факт догляду. Для зарахування необхідно долучити сканкопію паспорта дитини та оригінал свідоцтва про народження.

Згідно з розрахунку (форма РС-право) пенсійним органом враховано до страхового стажу такі періоди:

- з 13.08.1992 по 26.01.1994;

- з 07.09.1994 по 20.05.1996;

- з 26.11.1999 по 24.05.2000 – безробіття;

- з 23.01.2017 по 06.02.2017;

- з 08.03.2017 по 06.04.1997 – безробіття;

- з 07.08.2017 по 02.07.2018 – безробіття,

що в сукупності складає 04 роки 08 місяців 09 днів.

Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частина I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Білорусь (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного апеляційний суд констатує, що на час трудової діяльності ОСОБА_1 у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи на території Республіки Білорусь з 01.08.2006 по 19.08.2011 та з 01.09.2011 по 31.07.2015.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону №1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

За приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що відповідні записи у трудовій книжці щодо такого періоду, здійснені в чіткій послідовності, з посиланням на накази на підставі яких вони вчинені, засвідчені відтиском печатки та підписом відповідальної особи відповідних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Жодних підстав для неврахування зазначеного вище періоду трудової діяльності, а також наявність недоліків у трудовій книжці НОМЕР_3 позивачки у спірному рішенні відповідачем не наведено.

Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи на території Республіки Білорусь.

Перевіряючи рішення суду в частині зарахування до стажу роботи позивачки часу догляду матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із пунктом «ж» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

До 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, на підставі свідоцтва про народження дитини.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, в разі подання копії свідоцтва про народження дитини пенсійний орган мав у розписці переліку отриманих/відсутніх документів зробити відповідну відмітку та встановити строк для подання додаткових документів (оригіналу свідоцтва).

Однак у матеріалах справи немає інформації стосовно того, що пенсійний орган здійснив вказані дії.

Окрім того, згідно з пунктом 2.23. Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , досягнувши 51 року, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком та разом з іншими документами подала копію свідоцтва про народження дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 з офіційним перекладом, засвідченим нотаріально.

Як видно з оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Львівській області, підставою відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу (12 років), а загальний страховий стаж позивачки становить 04 роки 08 місяців 09 днів. Позивачці не зараховано до страхового стажу період догляду матері за дитиною (10.03.2000 р.н.) до досягнення нею трирічного віку згідно нотаріально завіреного перекладу, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про народження дитини та відсутні дані про факт догляду.

Оскільки свідоцтво про народження не є документом про стаж, вік чи заробітну плату, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.

Перевіряючи рішення суду в частині зарахування до стажу роботи позивачки часу догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «є» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

При цьому, правові аспекти встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, визначається Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі – Порядок №637), пунктом першим якого встановлено, що при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом пункту 10 Порядку №637 час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:

- інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

- документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути: свідоцтво про народження, або виписка із паспорта, або довідка органів управління житловим фондом тощо.

Згідно зі статтею 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Зі змісту статті 41 Закону № 1058-IV вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що період догляду за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу з 01.01.2020 по даний час, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації від 01.02.2024 №01-23/399, під час якого позивачка отримувала компенсацію, свідчить про те, що вона відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

Відтак апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ у Львівській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії не здійснило всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачкою документів.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.\

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 460/2051/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар