Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №500/7550/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/7550/24 пров. № А/857/13031/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії ,

суддя у І інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення судового рішення не зазначено,

місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 21 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо призову його на військову службу по мобілізації;

визнати протиправними та скасувати видані у листопаді 2024 року мобілізаційне розпорядження та інші рішення про включення до іменних списків, про складання обліково - послужної картки (конкретна дата, номер і пункт на момент звернення до суду невідомі) ІНФОРМАЦІЯ_3 та його начальника про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника (конкретна дата, номер і пункт на момент звернення до суду невідомі) Військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу по мобілізації, до списку особового складу та на всі види забезпечення ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити та звільнити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №500/7550/24, ухваленим у порядку письмового провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації є правомірними, а документи вказаного відповідача, пов`язані із проведенням мобілізаційних заходів щодо позивача, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 №329 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини є правомірним і таким, що виданий у межах повноважень командира військової частини, передбачених пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

За час проходження військової служби до командування Військової частини НОМЕР_1 від ОСОБА_1 скарг, рапортів тощо про погіршення стану здоров`я, а також про порушення його прав та свобод не надходило, як і не надходило рапорту про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією (далі – ВЛК).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону неповно дослідив фактичні обставини справи та побудував свої висновки на припущеннях.

При цьому вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_2 заява та документи позивача про наявність у нього права на відстрочку для здобуття освіти не прийнята і цей відповідач не виконав свій обов`язок щодо перевірки наявності у ОСОБА_1 підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу.

Оскільки позивач призваний на військову службу із порушенням процедури, то наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 також є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Наполягає на тому, що призов ОСОБА_1 на військову службу є правомірним, оскільки ВЛК він визнаний придатним до військової служби, а заяву про бажання продовжити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначено у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон №3543-ХІІ), не подавав.

Військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також погодилася із оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції, яке просила залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позовні вимоги позивача до Військової частини НОМЕР_1 носять похідний характер від вимог щодо визнання незаконною його мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги не вказав конкретних підстав, які свідчать про неправомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу зазначеної військової частини.

Звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.09.2024 за вих. № 20081 ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ до 11.11.2024, яким передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.\

16.11.2024 ОСОБА_1 був доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за наслідками проходження ВЛК був визнаний придатним до проходження військової служби.

17.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ №322 (по стройовій частині), яким позивача відповідно до поіменного списку №25667 від 17.11.2024 призвано на військову службу із запасу з 17.11.2024.

Водночас 17.11.2024 командир Військової частини НОМЕР_1 прийняв наказ (по стройовій частині) №329, згідно з яким ОСОБА_1 з 17.11.2024 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення і вирішено вважати його таким, що з 17.11.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

ОСОБА_1 не погодився із своїм перебування на військовій службі та проходженням її у Військовій частині НОМЕР_1 і звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, а також з урахуванням наведених норм процесуального закону, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про правомірність призову ОСОБА_1 прийняття на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також правомірність прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу (по стройовій частині) №329 від 17.11.2024 у частині зарахування позивача до списків особового складу частини.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні у зв`язку з військовою агресією російською федерації із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За приписами частини 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено у статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон №3543-XI) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У відповідності до встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

16.09.2024 ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ до 11.11.2024.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що наявність у ІНФОРМАЦІЯ_3 самої лише інформації про можливе продовження здобуття позивачем освіти без наявності належного оформленого рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу з огляду на вказані обставини не перешкоджає можливості призову на військову службу під час мобілізації. Право на відстрочку від призову на військову службу має бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач правом на відстрочку від призову на військову службу вже не користувався, а отже скерування його на ВЛК, за наслідками проходження якої ОСОБА_1 був визнаний придатним до проходження військової служби є правомірним .

Попри те, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що талон-повідомлення єдиного обліку №6490 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію не є доказом встановлення факту вчинення відповідачем щодо позивача фізичного насилля у вигляді нанесення тілесних ушкоджень чи інших протиправних дій.

Оцінюючи правомірність видання командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу від 17.11.2024 №329 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З урахуванням того, що відповідно до сформованого ІНФОРМАЦІЯ_2 поіменного списку №25667 від 17.11.2024 позивач призваний на військову службу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що командир Військової частини НОМЕР_1 наказ від 17.11.2024 №329 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини прийняв правомірно у межах повноважень, передбачених пунктом 12 Положення №1153/2008, оскільки правових та фактичних підстав для відмови у зарахуванні позивача до особового складу частини оспорюваним наказом не було.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі №500/7550/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар