Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №300/5204/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5204/25 пров. № А/857/40361/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кафарський В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Івано-Франківськ 03 вересня 2025 року, у справі №300/5204/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

23.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування довідок про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 12.04.2024 за №№20-31, 20-32, 20-33, 20-34, 20-35, 20-37, 20-38, 20-39 за період з 01.07.2000 по 31.12.2023 при призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області здійснити з 16.04.2024 перерахунок та виплату пенсії по віку ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати згідно довідок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.04.2024 №20-31 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, від 12.04.2024 №20-32 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, від 12.04.2024 №20-33 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, від 12.04.2024 №20-34 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, від 12.04.2024 №20-35 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, від 12.04.2024 №20-37 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, від 12.04.2024 №20-38 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, від 12.04.2024 №20-39 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , при цьому, не враховуючи під час обчислення її розміру відомостей про його заробітну плату за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2013 та з 01.01.2017 по 31.03.2024 згідно довідок про нарахування сум грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 12.04.2024 за №20-31, 20-32, 20-33, 20-34, 20-35, 20-37, 20-38, 20-39 є протиправними, а належним способом захисту буде зобов`язання відповідача такі довідки врахувати, перерахувавши та виплативши пенсію позивачу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами та сплатою страхових внесків. Іншого чинним законодавством не передбачено. Так, за наслідками виконання рішення суду по справі №300/3849/24, до страхового та пільгового стажу позивача було зараховано всі періоди роботи згідно покладених зобов`язань. Зокрема, з 16.04.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статі 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і пенсія обчислена відповідно до вимог статті 27 і частини 1 статті 28 Закону №1058. Після призначення пенсії проведені всі передбачені законом перерахунки. В той же час, відповідач наголошує, що зобов`язання щодо розрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати згідно спірних довідок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях в рішеннях судів відсутні. Таким чином, відповідач вважає, що діяв відповідно до діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує дострокову пенсію за віком (а.с. 15).

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №300/3849/24, яке набрало законної сили 30.05.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №121630011572 від 25.04.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 28.06.1987 по 12.06.1989, періоди роботи (служби) з 01.07.2000 по 31.12.2013, з 01.01.2017 по 31.03.2024 а також зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці проходження служби, періоди з 28.07.2014 по 12.10.2014, з 25.10.2014 по 28.02.2015, з 14.03.2015 по 16.04.2015, з 19.04.2015 по 03.08.2015, з 07.08.2015 по 24.08.2015, з 26.09.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 22.10.2015, з 26.10.2015 по 27.12.2015, з 07.01.2016 по 30.04.2016, з 01.05.2016 по 03.07.2016, з 06.08.2016 по 02.03.2017, з 08.03.2017 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 06.10.2017, з 20.10.2017 по 26.10.2017, з 01.12.2017 по 03.12.2017, з 16.01.2018 по 30.04.2018, з 01.05.2018 по 03.06.2018, з 28.06.2018 по 22.12.2018, з 24.12.2018 по 29.09.2019, з 12.10.2019 по 18.01.2020, з 22.01.2020 по 15.03.2020, з 17.03.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 04.06.2020, з 06.06.2020 по 26.09.2021, з 14.10.2021 по 23.02.2022, згідно довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 10.05.2024, та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статі 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 16.04.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 31-39).

На виконання вказаного рішення суду відповідачем призначено позивачу пенсію, що не заперечується сторонами, а також підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 18.06.2025 (а.с. 15).

Однак, в подальшому, позивач з додатку про розрахунок заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2024 дізнався, що під час нарахування пенсії відповідачем не враховано довідки про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 12.04.2024 за № 20-31, 20-32, 20-33, 20-34, 20-35, 20-37, 20-38, 20-39 за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2013 та з 01.01.2017 по 31.03.2024, тобто за період, який зарахований до страхового стажу позивача.

Вважаючи такі дії відповідача щодо призначення пенсії без врахування відомостей про заробітну плату за спірний період протиправною, представник ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушеного права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Розділу 2 Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року згідно додатку 1 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року згідно додатку 1.

Згідно пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що орган, що призначає пенсію при прийманні документів перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 10.08.2020 у справі № 266/2743/17, від 08.07.2021 у справі № 359/5785/16-а, від 12.11.2021 у справі № 433/1436/17.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач 16.04.2024 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. При цьому, ним до заяви про призначення пенсії додавались довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.04.2024 №20-31 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, від 12.04.2024 №20-32 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, від 12.04.2024 №20-33 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, від 12.04.2024 №20-34 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, від 12.04.2024 №20-35 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, від 12.04.2024 №20-37 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, від 12.04.2024 №20-38 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, від 12.04.2024 №20-39 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Вказане підтверджується рішенням суду від 17.10.2024 у справі №300/3849/24.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів адміністративної справи, а саме з розрахунку заробітних плат для визначення розміру пенсії, згадані довідки про заробітну плату, видані Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській областях, не брались до уваги при визначенні розміру пенсії (а.с. 16-22). Так, у спірний період з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2013 та з 01.01.2017 по 31.03.2024 заробітна пата позивача врахована в нульовому розмірі.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.04.2024 №20-31 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, від 12.04.2024 №20-32 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, від 12.04.2024 №20-33 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, від 12.04.2024 №20-34 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, від 12.04.2024 №20-35 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, від 12.04.2024 №20-37 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, від 12.04.2024 №20-38 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, від 12.04.2024 №20-39 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 видані на підставі розрахунків грошового забезпечення, особових рахунків за 2017-2019, 2020-2022 та 2023 роки. При цьому, у таких довідках вказано відомості про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески (а.с. 23-30).

Окрім цього, засвідчені такі довідки підписами уповноважених осіб (керівником і головним бухгалтером), а також скріплені відповідною печаткою установи.

Так, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.

Враховуючи вищенаведене, у відповідача при наданні йому при зверненні за призначенням пенсії належних доказів про отримуване грошове забезпечення виник обов`язок щодо врахування таких відомостей, тому суд апеляційної інстанції не враховує доводи апелянта про те, що у рішенні суду від 17.10.2024 у справі №300/3849/24 були відсутні зобов`язання щодо розрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати згідно спірних довідок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях, як безпідставні.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що задовольняючи позов про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області здійснити з 16.04.2024 перерахунок пенсії по віку ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати згідно довідок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.04.2024 №20-31 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, від 12.04.2024 №20-32 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, від 12.04.2024 №20-33 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, від 12.04.2024 №20-34 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, від 12.04.2024 №20-35 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, від 12.04.2024 №20-37 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, від 12.04.2024 №20-38 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, від 12.04.2024 №20-39 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд першої інстанції також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, з чим в частині виплати перерахованої пенсії суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд апеляційної інстанції зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги про перерахунок пенсії з врахуванням довідок про грошове забезпечення були заявлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке за принципом екстериторіальності вирішувало подану заяву з документами, відмова якого судом визнана протиправною.

Водночас вимоги щодо виплати пенсії з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 повинні бути адресовані територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, якою в спірному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке повинно бути належним відповідачем у правовідносинах щодо виплати перерахованої пенсії, водночас таке не залучене у справу як другий відповідач, а в силу приписів процесуального закону на стадії апеляційного розгляду апеляційний суд не наділений процесуальними інструментами щодо залучення такого до розгляду справи, а відтак щодо вимоги про виплату призначеної пенсії за вищеописаних обставин та підстав слід позивачу відмовити.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова в позові за вище окреслених підстав не позбавляє позивача права на виплату призначеної на виконання судового рішення пенсії.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір правомірно визнав протиправними дії пенсійного органу щодо не врахування довідок про грошове забезпечення, зобов`язавши такі врахувати та здійснити перерахунок пенсії позивача, водночас дійшов помилкового висновку в частині зобов`язання відповідача виплатити перераховану пенсію, не врахувавши повноваження органу, який повинен вчинити такі дії.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи позов, неповно встановив обставини у справі та частково неправильно застосував норми матеріального права що має наслідком рішення суду в частині скасувати.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №300/5204/25 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити перераховану ОСОБА_1 пенсію з урахуванням заробітної плати згідно довідок Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.04.2024 №20-31 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, від 12.04.2024 №20-32 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, від 12.04.2024 №20-33 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, від 12.04.2024 №20-34 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, від 12.04.2024 №20-35 за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, від 12.04.2024 №20-37 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, від 12.04.2024 №20-38 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, від 12.04.2024 №20-39 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з урахуванням виплачених сум скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №300/5204/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний