Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №380/8569/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М.

10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8569/25 пров. № А/857/29978/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б, Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

представника апелянта: Рим О.М.

представника прокуратури: Шимін Н.М.

представника позивача: Микитишин М-М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе «Високий Замок» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/8569/25 за адміністративним позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК», третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.202р. позивач, Галицька окружна прокуратура міста Львова в інтересах Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК», у якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20799577), яке є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили у встановленому законом порядку укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи: 38557581) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину - пам`ятку археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний номер 130001-Н, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ТзОВ «Кафе «Високий Замок» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовлено.

Представник апелянта, Рим О.М., в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.

Представник прокуратури Шимін Н.М. та представник позивача Микитишин М-М.Є. в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

04.07.1996р. Львівська міська рада прийняла ухвалу №443 «Про надання в постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю кафе «Високий замок» та ТзОВ «Високий замок» земельних ділянок в парку «Високий замок».

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га перебуває у комунальній власності Львівської міської ради. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2590610246060.

22.02.2022р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право постійного користування ТзОВ «Високий замок» земельною ділянкою комунальної власності Львівської міської ради кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га на вул. Високий Замок, 5 у м. Львові. Вид використання: для обслуговування кафе в парку «Високий замок».

Прокуратурою встановлено, що на території парку «Високий Замок» у м.Львові розташована пам`ятка археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний №130001-Н, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як об`єкт культурної спадщини національного значення, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №928 від 03.09.2009р. «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Територія пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова», охоронний № 130001-Н, визначена науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)», яка затверджена Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.01.2024р. № 35.

Земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га на вул. Високий Замок, 5 у м.Львові, яка перебуває у користуванні відповідача знаходиться на території пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний №130001-Н.

За даними Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА та Міністерства культури та стратегічних комунікацій охоронний договір на вищезазначену пам`ятку чи її частину не укладено.

Отже, пам`ятка археології залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та встановлення режиму використання пам`ятки уповноваженим органом не вживаються, що може призвести до знищення індивідуальності археологічної пам`ятки або втрати її автентичності та основних елементів об`єкта культурної спадщини.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.54 Конституції України видно, що культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р. №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ).

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Із змісту ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що культурна спадщина –сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно п.17 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до пп. «б» ч.1, ч.2 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення до Реєстру пам`ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, об`єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об`єкту культурної спадщини для включення об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як видно з матеріалів справи, на території парку «Високий Замок» у м. Львові розташована пам`ятка археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний №130001-Н.

«Городище давньоруського міста Львова» ІХ-ХІІІ століття в м. Львів, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1761 та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», в якій визначено вид пам`ятки - пам`ятка археології, охоронний № 130001-Н.

Територія пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова» ІХ-ХІІІ століття в м. Львів, охоронний № 130001-Н, визначена науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)», яка затверджена Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.01.2024р. № 35.

Земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га на вул. Високий Замок, 5 у м. Львові, яка перебуває у користуванні ТзОВ «Високий замок» знаходиться на території пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний №130001-Н.

При перевірці актуальної бази документообігу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації не виявлено погоджених охоронних договорів на пам`ятку археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.» (охоронний № 130001).

В ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1768 (далі Порядок № 1768).

Із змісту п.1, п.2, п.5, п.6 Порядку № 1768 передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

До охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Охоронний договір, що укладений на підставі ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III, як зазначив Верховний Суд від 23.12.2019р. у постанові у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.

Тобто, саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018р. у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021р. у справі № 826/25854/15.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що письмова переписка ТзОВ «Кафе «Високий Замок» з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації щодо необхідності укладення охоронного договору свідчить про те, що ТзОВ «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК» не ухиляється від укладення охоронного договору. Однак, це не може бути підтвердженням належного виконання свого обов`язку, передбаченого ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ щодо необхідності укладення охоронного договору щодо забезпечення збереження пам`ятки.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу про часові рамки невиконання обов`язку ТзОВ «Кафе «Високий Замок» щодо укладення охоронного договору, оскільки Львівська міська рада ще 04.07.1996р. прийняла ухвалу №443 «Про надання в постійне користування ТзОВ «Високий замок» та ТзОВ ресторану «Високий замок» земельних ділянок в парку «Високий замок». При цьому, пам`ятка археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова» ІХ-ХІІІ століття в м. Львів (охоронний № 130001-Н) занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1761 та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 928.

Однак, у 2001 та у 2009 роках охоронного договору на пам`ятку археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова» ІХ-ХІІІ століття в м. Львові ТзОВ «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК» укладено не було. Однак, ТзОВ «КАФЕ «ВИСОКИЙ ЗАМОК» переписку з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації щодо необхідності укладення охоронного договору почав вести лише у 2025 році.

Відповідно до правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

Отже, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) та укладається на підставі ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»

Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Щодо доводів апелянта про недоведеність факту розташування земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:01:008:0031), площею 0,0085 га на вул. Високий Замок, 5 у м. Львові, яка перебуває у користуванні товариства на підставі ухвали Львівської міської ради від 04.07.1996р. № 443 у межах пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова IX-XIII ст.», охоронний № 130001-Н ( далі по тексту пам`ятка Городище) колегія суддів зазначає наступне.

Як видно із змісту Ухвали Львівської міської ради від 04.07.1996р. № 443, витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно від 22.02.2022р. щодо запису про право постійного користування ТзОВ «Кафе» Високий Замок» земельною ділянкою комунальної власності Львівської міської ради кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0,0085 га на вул. Високий Замок, 5 у м. Львові та Постанови Ради Міністрів Української РСР від 21.07.1965 року № 711, якою затверджено «Список пам`ятників мистецтв, історії археології республіканського значення Української РСР, що перебувають під охороною держави», Пам`ятка Городище перебував на державному обліку як пам`ятка археології відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 08.06.2000р.

В абз.6 ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що пам`ятка культурної спадщини – об`єкт культурної спадщини, який заносений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно п.3 Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків ( переліків) пам2яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього закону.

Тобто, об`єкт археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова», до занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України мав статус пам`ятки національного значення у розумінні положень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1761 «Про занесення пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», від 03.09.2009р. №928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 35 від 22.01.2024р., ч.1-ч.5 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р., Постанова Кабінету Міністрів України № 926 від 01.09.2021р. «Про затвердження порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації» (п.п.12 п.2, п.62 Порядку № 926), Паспорт об`єкта культурно спадщини від 24.10.2008р., Генеральний план від 18.09.2008р., дають колегії суддів підстави для висновків, що обставина щодо знаходження земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0,0085 га на вул. Високий Замок, 5 у м. Львові яка перебуває у користуванні ТзОВ «Високий замок» у межах території пам`ятки археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова» охоронний № 130001-Н є доведеною та підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, доводи апелянта про неможливість укладення охоронного договору за відсутністю облікової документації, спростовуються наявними в матеріалах справи вищевказаними доказами: паспортом пам`ятки археології та плану території пам`ятки.

При цьому, з врахуванням Порядку № 1768 та Закону № 1805-III акт візуального обстеження пам`ятки складається на момент укладення охоронного договору. Тобто, після звернення відповідача до відповідного органу охорони культурної спадщини з ініціативою щодо укладення охоронного договору.

Разом з тим, на Пам`ятку Городище ще в 2008 році виготовлено облікову документацію, а саме паспорт пам`ятки, історичну довідку, акт технічного стану, план пам`ятки, матеріали фотофіксації.

Отже, доводи апелянта про нібито два різні об`єкти культурної спадщини «Городище літописного міста Львова» ( охоронний № 1) та «Городище давньоруського міста Львова IX-XIII ст. охоронний № 130001-Н) спростовуються вищевказаними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

У спорах, що виникають з приводу укладення охоронного договору, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини, яким є відповідне управління (або відділ) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент), а відповідачем - власник пам`ятки культурної спадщини. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 620/17968/21.

Якщо власник пам`ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору. Якщо відповідний орган не реалізує таке повноваження, тобто, не здійснює захист законних інтересів держави, право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір отримує прокурор відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Звернення прокурора до суду з позовом до власника пам`ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов`язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України. Тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки враховуючи, що ТзОВ «Високий замок» як користувачем земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:01:008:0031 площею 0.085 га, не укладено охоронний договір на об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину - пам`ятку археології національного значення «Городище давньоруського міста Львова ІХ-ХІІІ ст.», охоронний номер 130001-Н, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, позовні вимоги про зобов`язання укласти такий договір підлягають до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе «Високий Замок»- залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/8569/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

У зв`язку із проходженням членом колегії - суддею Шавелем Р.М. з 13.02.2026р. по 20.02.2026р. включно підвищення кваліфікації без відбуття у відрядження, а також у зв`язку із перебуванням члена колегії - судді Хобор Р.Б. в період з 19.02.2026р. по 23.02.2026р. включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 24.02.2026р.