Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №380/17493/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Кузан Р.І.

03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17493/24 пров. № А/857/46952/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

представника апелянта: Янківа І.М.

представника відповідача: Курчицької О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укрбуд" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 380/17493/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» (далі – позивач, ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД») звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- скасувати рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023р. Головного управління ДПС у Львівській області в особі комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022р.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 16.09.2022р. за датою її первинного подання на реєстрацію, а саме 08.11.2022р.

Ухвалою судді від 20.08.2024р. позовну заяву ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, повернуто позивачу у зв`язку з порушенням строків звернення до суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2024р. ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2025р. касаційну скаргу ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд в постанові від 13.08.2025р. вказав, що суди попередніх інстанцій відмовляючи позивачу в поновленні строку звернення до суду не встановили чи розглянута скарга позивача, яке саме рішення прийняте ДПС України за результатом розгляду поданої 25.08.2023р. позивачем скарги, дату такого рішення, а також дату отримання рішення ДПС України про результати розгляду скарги. Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки саме від дати отримання товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків (або у разі встановлення обставин стосовно того, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України) слід обраховувати відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов`язано Державну податкову службу України надати по початку розгляду справи по суті рішення за результатами розгляду скарги ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» від 25.08.2023р. та докази надіслання позивачу.

Крім того, зазначено, що подана позивача заява про поновлення строку звернення до суду буде вирішуватись судом у судовому засіданні.

Від представника Головного управління ДПС у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву.

Крім цього, відповідач 23.09.2025р. подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. При цьому, зазначив, що скарга на рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023р. про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної №42 від 16.09.2022 подана ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» 25.08.2023р. Тобто, з пропуском встановленого ПК України строку. Тому, за результатами обробки такої скарги позивачу в автоматичному режимі 25.08.2023р. в 17:33:04 год. надіслано квитанцію №1, в якій зазначено: «Документ доставлено до Державної податкової служби України. ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу».

Надалі позивачу надіслано квитанцію №2 від 25.08.2023р., в якій вказано «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО». Виявлені помилки: «Відповідно до п.3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165, скарга подається платником податку у строки, визначені ст.56 ПК України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України». Тобто, скарга позивача не прийнята до розгляду та податковим органом рішення не приймалось. Позовна заява подана ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» 16.08.2024р., майже через рік після подачі скарги в порядку адміністративного оскарження. Водночас, дані податкової звітності позивача свідчать, що в період: 03.02.2023р. - 16.08.2024р. підприємство функціонувало в звичному режимі. З цих підстав просить залишити позовну заяву ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2025р. (протокольна) залишено позовну заяву ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» без руху та надано позивачу строк до 20.10.2025р. для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду від позивача 17.10.2025р. надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач вказує про те, що у відповідності до квитанції №2 скарга не прийнята ДПС України через пропуск строку її подання згідно п.3 «Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019р. Водночас позивач звертає увагу, що крім вказаної квитанції він будь-яких відповідей від податкового органу щодо розгляду скарги не отримував. З вищевикладеного видно, що позивач 25.08.2023р. дізнався про те, що рішення по скарзі ДПС України не буде прийматися. Відповідно, граничним терміном судового оскарження рішення № 8203645/36659992 від 03.02.2023р. про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022р. згідно з абз.2 ч.4 ст.122 КАС України є 25.02.2024р. Тобто, позивачем прострочена на 6 місяців строк звернення до суду для оскарження рішення № 8203645/36659992 від 03.02.2023р. Причиною пропуску строку на оскарження до суду рішення № 8203645/36659992 від 03.02.2023р. про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022р. є те, що директор підприємства Фіщук П.М., який одночасно є і бухгалтером, в цей період перебував на фронті, оскільки він з 15.04.2022р. пішов добровольцем на війну з російським агресором. Вказане підтверджується документами військової частини, котрі містяться в матеріалах справи та подавалися позивачем при поданні первинної заяви про поновлення строку на звернення до суду. Позивач вважає, що необхідно врахувати також ту обставину, що директор товариства є офіцером групи спеціальних дій загону спеціальних операцій по даний час, більшу частину часу він перебуває в зоні бойових дій без зв`язку, його служба пов`язана з значними психологічними навантаженнями.

Отже, що керівник позивача ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням військового обов`язку по захисту Батьківщини фізично не міг бути присутній у Львові для вчасної передачі представнику позивача первинних та інших документів необхідних для підготовки позову. Представник товариства отримував необхідні документи для підготовки позову від третіх осіб (контрагентів), колишніх та діючих працівників позивача. Тому, представник позивача не мав прямого безперешкодного доступу до документів, необхідних для вчасного подання до суду позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, позивач має законне право на звернення як з позовом до суду, так і на поновлення строку звернення з позовом до суду у випадку його пропуску з поважних причин згідно ст.121 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Представник апелянта, Янків І.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Представник відповідача, Курчицька О.С. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім того, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

ч.1 ст.123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В абз.1 ч.2 ст.122 КАС України видно, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Згідно ст.56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В п.56.18 ст.56 ПК України, видно, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

п.56.18 ст.56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас, п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Таким чином, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Таке правозастосування викладене у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019р. у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18.

ч.1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Поряд з наведеним суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд апеляційної інстанції наголошує та звертає увагу, що позивач звернувся в суд з позовом 16.08.2024р. та оскаржує рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8203645/36659992 від 03.02.2023р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 42 від 16.09.2022р. у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, позивач 25.08.2023р. звертався з скаргою до ДПС України в порядку досудового врегулювання спору.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затверджено зокрема Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

Цей Порядок визначає механізм розгляду скарги щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга).

Скарга подається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня.

Оскаржуване Рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної ПН № 42 від 16.09.2022р. №8203645/36659992 прийнято 03.02.2023р. Дане рішення скеровано позивачу в автоматичному режимі системою "Єдине вікно подання електронних документів" у день винесення платнику податку. Факт отримання рішення комісії позивачем не заперечується.

25.08.2023р. позивач подав скаргу на вищезазначене рішення комісії. Згідно отриманої квитанції №1, що сформована в автоматичному режимі системою, вказано: Результат обробки: Документ доставлено до Державної податкової служби України ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу. 25 серпня 2023 року 17:33:04 год. Відправник: Автоматизована система "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, версія 2.3.8.78.

Відповідно до даної квитанції №2 вказано: Результат обробки: ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. 25 серпня 2023року 17:33:04 Реєстраційний № 9216950808 Виявлені помилки: Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165, скарга подається платником податку у строки, визначені ст.56 ПК України, з наступного дня після набрання чинності рішенням комісії регіонального рівня. Відправник: Державна податкова служба України.

Отже, рішення по скарзі позивача ДПС України не приймалось, оскільки скарга не прийнята із вказаних у квитанції №2 причин та не розглядалась. При цьому, скерування відповіді на скаргу відбувається у автоматичному режимі в день звернення, що не спростував апелянт.

Тому, враховуючи ту обставину, що за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень не було прийнято та вручене платнику податків, у строки встановлені законом, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. 25.08.2023р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що 25.08.2023р. позивач з дня не прийняття ДПС України скарги товариства на рішення комісії №8203645/36659992 від 03.02.2023р. , що підтверджується квитанцією № 2 від 25.08.2023р. дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а в суд з позовом звернувся 16.08.2024р. Тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення з позовом до суду без поважних причин.

Колегія суддів повторно наголошує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, обов`язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, факт якої має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Стосовно доводів апелянта про те що, директор ТзОВ «Холдингова компанія «Укрбуд» з 15.04.2022р. проходить військову службу та перебуває в зоні проведення бойових дій, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна заява 16.08.2024р. підписана та подана представником ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» адвокатом Янків І.М. через систему «Електронний суд». На підтвердження повноважень представником позивача подано ордер серії ВС №1238699, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1-021023 від 02.10.2023р.. Таким чином, позивач та адвокат Янків І.М. співпрацюють ще з 02.10.2023р.

З комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» 04.10.2023р. та 23.11.2023р. через систему «Електронний суд» подано позовні заяви про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №9355073/36659992 від 15.08.2023р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 49 від 07.07.2023р. у Єдиному реєстрі податкових накладних та №9617264/36659992 від 28.09.2023р. про відмову у реєстрації податкової накладної №56 від 19.10.2022р. Тобто, в період перебування директора на службі, представник позивача наділений повноваженнями представляти інтереси цього товариства та використовував ці повноваження.

Крім того, позивач 23.01.2023р. надіслав до податкового органу повідомлення про надання пояснень по податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а також копії документів, пов`язаних із здійсненими господарськими операціями в кількості 43 додатки.

Позивач також зазначає, що 25.08.2023р. він розпочав процес оскарження рішення податкового органу, надаючи при цьому перевагу адміністративному оскарженню, а не звернення до суду. Такі доводи в умовах воєнного стану та в звичайних умовах не можуть бути визнані такими, що не залежать від особи, яка пропустила строк.

В період перебування ОСОБА_1 на військовій службі господарська діяльність ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» фактично не припинялась. На це вказують долучені позивачем до позовної заяви первинні документи, зокрема й спірна податкова накладна №42, яка складена позивачем 16.09.2022р. за результатами господарської діяльності.

14.09.2022р. між ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» в особі директора Фіщука П.М. та АТ «Львівський хімічний завод» в особі генерального директора ОСОБА_2 укладено договір підряду №22/09-14-А про влаштування суцільного асфальтного дорожнього покриття. Роботи по цьому договору виконувались позивачем у період з вересня по листопад 2022 року, про що свідчать підписані між сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів та акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Від імені позивача всі ці документи підписані директором ОСОБА_1 .

Отже, наявні у справі документи свідчать, що в період перебування на військовій службі директор ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» Фіщук П.М. представляв інтереси підприємства у відносинах з іншими суб`єктами господарювання, організовував та контролював виконання договірних зобов`язань, підписував всі первинні документи підприємства та передавав результати виконаних робіт замовникам.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що сам факт перебування директора ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» ОСОБА_1 з 15.04.2022р. на військовій службі, є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Також, колегія суддів наголошує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ТОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у період з 03.02.2023р. - 16.08.2024р. позивачем суду не надано.

При цьому, колегія суддів вказує і на те, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії” та “Девеер проти Бельгії” Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі “Мельник проти України” зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У постанові у справі № 240/27663/23 від 21.02.2024р. Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також в постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що “реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача”.

Колегія судді зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто , поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Проте, в даній справі, апелянт не навів будь-яких конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним позовом у встановлені законом строки, які могли б свідчити про поважність пропуску такого строку.

Колегія суддів вважає, що не реалізація позивачем права на своєчасне звернення у суд в даному випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг процесуальних прав, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998р., заява №28090/95, п.45).

У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000р., п. 33).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

ч.3 ст. 123 КАС України видно, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав визначених ч.3, ч.4 ст.123 цього кодексу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строків звернення до суду без поважних причин.

При цьому, апеляційний суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укрбуд" – залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 380/17493/24– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

У зв`язку із проходженням членом колегії - суддею Шавелем Р.М. з 13.02.2026р. по 20.02.2026р. включно підвищення кваліфікації без відбуття у відрядження, а також у зв`язку із перебуванням члена колегії - судді Хобор Р.Б. в період з 19.02.2026р. по 23.02.2026р. включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 24.02.2026р.