Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №515/425/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/425/25

Провадження № 1-кп/515/5/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження № 12025162240000316, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2025 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нерушай Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні дитину, військовослужбовця за призовом по мобілізації, на посаді водія-сапер 1 відділення розмінування 3 взводу розмінування роти розмінування 2 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого: 13 лютого 2025 року вироком Татарбунарського районного суду Одеської області за ч.1 ст. 382 КК України до одного року позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, достеменно знаючи про постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 січня 2025 року у справі № 515/1880/24, яка набрала законної сили 21 січня 2025 року, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 34 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, будучи присутнім під час розгляду справи та належним чином ознайомленим з даним рішенням, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, маючи умисел на невиконання встановлених у зв`язку з цим на нього обмежень, ігноруючи положення ст. 129-1 КПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», продовжував керувати транспортним засобом, при цьому, допустив грубі адміністративні правопорушення на транспорті, оскільки 02 березня 2025 року близько 16 години 52 хвилин, рухаючись на транспортному засобі марки «ВАЗ-2105» державний номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений уповноваженими працівниками поліції на відрізку автодороги Т1628 (7 км + 300 м від н.п. Нерушай Білгород-Дністровського району Одеської області.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Надав суду показання у відповідності з встановленими обставинами зазначеними у обвинувальному акті, погодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх, а також визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив обрати відносно ОСОБА_4 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або у виді штрафу.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю вказаних доказів, які є достовірними та узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення мав вік 30 років, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, має на утриманні дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра КНП «Татарбунарська БЛ» не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення повторно.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії нетяжких, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічне кримінальне правопорушення, висновків для себе не зробив, не став на шлях виправлення та вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, дані наведені у висновку органу пробації, який вважає високим ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення, й приходить висновку, що для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті обвинувачення.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив даний злочин після постановлення судом попереднього вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 лютого 2025 року, яким його засуджено за ч.1 ст.382 КК України до одного року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком на один рік. Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_4 за даним вироком слід призначити на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 лютого 2025 року у виді одного року позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді двох років позбавлення волі.

Міру покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання на виконання вироку після набрання ним законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя ОСОБА_1