Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №674/2019/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2019/25

Провадження № 2/674/155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 26103,68 грн., а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та оплату професійної правничої допомоги в сумі 11200,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 31 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір №TDB.2021.0022.25135 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Сторони погодили всі істотні умови, в тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії; тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); розмір обов`язкового мінімального платежу; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Відповідачка здійснювала користування грошовими коштами, проте свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконала. Станом на 03.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 26103,68 грн., з яких заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 9238,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 16864,85 грн.

В подальшому 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом, №GFD001-UA-20240618-01260 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № TDB.2021.0022.25135.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Єврокредит» за кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 у розмірі 26103,68 грн.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 01 грудня 2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

10 грудня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Савченко Я.В. надійшов відзив, згідно якого вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Зокрема представник відповідачки вказує, що позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт надання позивачці кредитних коштів, а також правомірність і дійсність переходу права вимоги саме до позивача, що свідчить про необгрутованість та безпідставність заявлених вимог. Представник відповідачки у відзиві зазначає, що жодного первинного документа, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на рахунок позивачки або їх отримання, позивачем не надано.

Крім того, представник відповідачки подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

16 грудня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідно позивач не погоджується з твердженнями представника відповідачки, вважає їх необгрунтованими, безпіставними. У відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначає, що позивачем нібито не надано доказів переходу права вимоги до відповідачки. Проте, відповідачка нічим не обґрунтовує свою позицію, не наводить жодних доводів чи посилань на чинне законодавство. Цей аргумент зводиться до одного речення, але чому саме так вважає відповідач – незрозуміло. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» є правонаступником Акціонерного товариства «Мегабанк» за кредитними договорами, укладеними з клієнтами (фізичними особами) про надання споживчих кредитів. До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» перейшло, зокрема, і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що, начебто позивачем не було надано доказів заборгованості у відповідача. Розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором був розрахований у відповідності до умов кредитного договору та згідно з нормами чинного законодавства, що підтверджують наявні в матеріалах справи виписки з рахунку відповідачки, які відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. 31.08.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0022.25135 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Клієнтом пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com., - згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви – Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому. Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (п п. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. У пункті 4 Договору сторони узгодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. У матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов Кредитного договору. Виписки по особовому рахунку є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками. Тобто, Позивач на підтвердження суми заборгованості відповідачки за Кредитним договором надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, вважає безпідставною та необгрунтованою. У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

14.05.2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 року (через три місяці з дати опублікування).

Тобто, із 04.09.2025 року було поновлено відлік строку позовної давності.

Враховуючи, що строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, фактично, строк позовної давності не протікав з березня 2020 року, а, отже, у даному випадку навіть не розпочався. Якщо порушення зобов`язання виникло вже в період карантину чи воєнного стану, то після набрання чинності Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» строк позовної давності тільки почне відраховуватись. Тож, загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за Кредитним договором № TDB.2021.0022.25133 від 31.08.2021 року тільки почала відлік після 04.09.2025 року.

Тобто, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за означеним Кредитним договором і до цього часу, а отже заява представника відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що31 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено шляхом підписання Заяви-Договору №TDB.2021.0022.25135 про приєднання Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Заяву-Договір №TDB.2021.0022.25135 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписала особисто власноручним підписом.

Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява-Договір, Договір з додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору та підтвердила, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлена і згідна.

Відповідно до п.2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Відповідно до п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії (максимальний ліміт – 200 000 грн; сума доступного ліміту – згідно із Паспортом споживчого кредиту); строк кредиту – 12 міс.; тип та розмір процентної ставки – базова процентна ставка 56%, у пільговий період – 0,0001%; розмір обов`язкового мінімального платежу – 5,0%; строк сплати обов`язкового мінімального платежу – передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період; - орієнтовну реальну річну процентну ставку – 87,30%.

Із виписки по особовому рахунку відповідачки, наданої АТ «Мегабанк», встановлено, що відповідачка користувалась кредитними коштами.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачкою, станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 26103,68 грн., з яких заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 9238,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 16864,85 грн., що підтверджується довідкою – розрахунком.

В подальшому, 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Отже, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за Кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року в загальному розмірі 26103,68 грн., з яких заборгованість за кредитом 9238,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків 16864,85 грн.

Згідно з наданої позивачем виписки по рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року станом на 03.09.2024 року становить 26103,68 грн., з яких заборгованість за кредитом 9238,83 грн.; заборгованість по сплаті відсотків 16864,85 грн.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доводи представника відповідачки, стосовно ненадання належних та допустимих доказів позивачем, які вказували на наявність у відповідачки заборгованості перед позивачем, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, які спростовуються матеріалами справи, а саме долученими виписками з рахунку відповідачки, які відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Виписки по особовому рахунку є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками. Тобто, Позивач на підтвердження суми заборгованості Відповідача за Кредитним договором надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Доказів, які б спростовували правильність наданого Позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором, або власного розрахунку, відповідачкою чи її представником, не надано.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Доводи представника відповідачки, стосовно ненадання належних та допустимих доказів позивачем, які підтверджували те, що позивачем сформовано до відповідачки вимогу за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України та факт повної оплати права вимоги позивачем за договором факторингу, спростовуються матеріалами справи.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України), про що зазначено у постанові ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.

Право недійсної вимоги (неіснуючого боргу) є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року справа № 761/33403/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 202/6230/20.

В якості доказів оплати за договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року та договором № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року позивачем до позовної заяви долучено: копію платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок; копію платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024 року на суму 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч) гривень 00 копійок; копію платіжної інструкції №1091 від 31.01.2025 року на суму 9 200 000 (дев`ять мільйонів двісті тисяч) гривень 00 копійок; копію платіжної інструкції №1822 від 22.09.2025 року на суму 5 500 000 (п`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, наданими позивачем та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджується перехід права вимоги за укладеними договорами про відступлення прав вимоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «Мегабанк», та порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань за договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши надані докази, встановивши, що відповідачка взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, до якого перейшло право вимоги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо пропущення позивачем позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263та264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022№ 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі -Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IXнабрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

Тобто на час звернення до суду 18.11.2025 року з позовом про стягнення заборгованості позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» не було пропущено строк загальної позовної давності, оскільки кредитні правовідносини виникли у серпні 2021 року, а починаючи з вересня 2020 року перебіг цього строку на час звернення до суду з позовом залишався зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану). Тож, загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за Кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року тільки почала відлік після 04.09.2025 року.

Отже, доводи представника відповідачки, які стосуються пропуску позивачем строку загальної позовної давності свого підтвердження не знайшли.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В зв`язку із задоволенням вимог позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн., то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, що укладений позивачем із Адвокатським об`єднанням Альянс ДЛС, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, додаток №2 до Договору про надання правничої допомог №1/07 від 01 липня 2025 року, акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги №12135026 від 14.08.2025, що містить опис послуг.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, від відповідачки заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу не надходило, тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК Єврокредит» слід стягнути 11 200,00 грн. понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0022.25135 від 31.08.2021 року в розмірі 26103 (двадцять шість тисяч) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 24 лютого 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова