Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №240/11396/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11396/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

24 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови йому у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2025 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи.

До заяви долучив копію наступних документів: паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання; довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №666770 про встановлення групи інвалідності ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 ; довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №666770 про встановлення групи інвалідності та пенсійне посвідчення ОСОБА_3 .

У відповідь на подану заяву позивачу надіслано повідомлення №1940/6/1045 від 03.04.2025, в якому зазначено про відмову у наданні відстрочки від мобілізації з підстав наявності інших осіб невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати батька та матір, осіб з інвалідністю.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією протиправними, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону , військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 2 ч.6 ст.2 Закону №2232-XII статті передбачено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону №3543-XII.

Підпунктом 13 частина 1 статті 23 Закону №2232-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За приписами п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації (п.58 Порядок №560).

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, аналіз викладених пунктів Порядку №560 вказує на те, що заяви з доданими до них документами військовозобов`язаних про надання відстрочки перед прийняттям рішення підлягають попередньому вивченню та оцінці комісією, а у випадку про надання відстрочки з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України №3543-XII, перевірці підлягають зокрема родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей відповідних державних реєстрів.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, з метою визначення наявності/відсутності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено вивчення сімейного стану позивача, за результатами якого протоколом №18 від 01.04.2025 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що повідомлено листом №1940/6/ від 09.04.2025 позивача.

За висновками комісії, наявність інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати батька та матір позивача, виключає можливість надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбаченої п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII

Відповідно до актового запису про народження №1793 ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 .

У той час, представник позивача в обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог вказав, що рідний брат позивача - ОСОБА_4 14.03.2023 перетнув кордон України та по цей час не повернувся, на підтвердження вказаного долучає до матеріалів справи копію закордонного паспорта ОСОБА_5 із відміткою про виїзд за межі України. На думку представника позивача вказаний факт слугує для визнання позивача єдиною особою, який має здійснювати як догляд так і утримання батька.

Разом із тим, частиною 1 статті 172 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Статтею 202 Сімейного кодексу України встановлено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Підстави для звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька визначені статтею 204 Сімейного кодексу України, відповідно до якої дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, /сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Підсумовуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що матеріали справи не містять доказів того, що рідний брат позивача ( ОСОБА_4 ) не може/не повинен відповідно до закону утримувати непрацездатного батька, як особи з інвалідністю (здійснювати догляд). Посилання представника позивача на факт перебування ОСОБА_4 (рідний брат позивача) за кордоном, як на підставу для визнання позивача єдиною особою, яка відповідно до закону може здійснювати догляд, утримувати батька, судом до уваги не приймається, оскільки факт перебування за межами України не виключає встановленого положеннями Сімейного кодексу України обов`язку.

Також, відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батька позивача матеріалами справи не підтверджено.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач не має усіх наявних у сукупності умов передбачених п. 13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII та пункту 58-1 Порядку №560 підстав для відстрочки від мобілізації, адже у нього є брат ОСОБА_4 , 2000 року народження, який відповідно до законодавства України також зобов`язаний утримувати батька.

При цьому, підтверджуючих документів, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту), відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, позивачем до матеріалів справи не надано, що не виключає його обов`язку встановленого положеннями Сімейного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийняте за встановленою процедурою передбаченою Порядком №560.

Таким чином, у даному випадку відсутні правові підстави відповідно до п. 13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII для надання відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно прийняте відповідачем рішення правомірно та із дотриманням приписів Закону України №3543-ХІІ та положень Порядку №560.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.