Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №420/38694/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38694/25

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

при секретарі — Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 79312589 від 06.11.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.;

- судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону № 1404.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головне управління внесло відомості про виконання рішення у справі № 420/13216/25 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Апелянт зазначає, що облік судових рішень, які набрали законної сили здійснюється Пенсійним фондом України в Реєстрі судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється Головними управління. Виконання судових рішень, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету в порядку черговості їх надходження. Таким чином, на думку апелянта, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апелянт вказує, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 4 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 31.12.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.

Апелянт зазначає, що з огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Апелянт зазначає, що облік судових рішень, які набрали законної сили здійснюється Пенсійним фондом України в Реєстрі судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється Головними управління. Виконання судових рішень, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету в порядку черговості їх надходження.

На думку апелянта, з огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року замінено відповідача у справі №420/38694/25 з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) на його правонаступника – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 р.

23 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі; розглянути справу без участі відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою до суду не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року у справі №420/13216/25, яке набрало законної сили 25.09.2025 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО112326 від 10.12.2024 станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення № ЮО112326 від 10.12.2024 станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

26.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №420/13216/25 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення № ЮО112326 від 10.12.2024 станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. від 09.10.2025 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/13216/25 від 26.09.2025 року відкрито виконавче провадження №79312589.

Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79312589 від 09.10.2025 р. боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 21.10.2025 р. № 1500-0405-5/175393 ГУ ПФУ в Одеській області повідомили Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 р. по справі № 420/13216/25, яке набрало законної сили 25.09.2025 р., ОСОБА_1 21.10.2025 р. проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 та з 01.03.2025. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025 становитиме 38722,44 грн. Сума доплати за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 93299,60 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Зазначено, що доплата пенсії за період з 01.02.2023 по 28.02.2025 відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищує розмір пенсії після проведення перерахунку на підставі рішення суду по справі №420/17265/24 з 01.03.2022.

Додатково повідомили, що фінансування пенсій, призначених за нормами Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Зазначено, що Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152.

Таким чином, як вказує ГУ ПФУ в Одеській області, покладені судом зобов`язання виконані у повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 в сумі 93299,60 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

06.11.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої за не виконання вимог виконавчого документа накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком №821 лише тимчасово відтерміновано здійснення видатків на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду до введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Разом з тим, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області частково виконано рішення суду у вигляді проведення перерахунку (нарахування) пенсії ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зазначив, що до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надано відомостей (доказів) виконання рішення суду у справі №420/13216/25 або поважності причин його невиконання, а рішення суду залишається не виконаним без поважних причин.

Невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням.

Боржником не надано відомостей які б свідчили про вжиття відповідних заходів направлених на усунення причин та умов, які сприяли невиконанню рішення суду ані до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ані до суду.

Вищевказане, на думку суду, свідчить про невиконання боржником судового рішення у справі №420/13216/25 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.11.2025 ВП №79312589 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду є правомірною і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 р. по справі № 420/13216/25, яке набрало законної сили 25.09.2025 р., ОСОБА_1 21.10.2025 р. проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 та з 01.03.2025. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025 становитиме 38722,44 грн.

Сума доплати за період з 01.03.2025 по 31.10.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 93299,60 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням включено нараховані суми до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату.

На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, апелянтом надано до суду скріншот з Реєстру.

Невиплата нарахованих грошових коштів обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Станом на 31.12.2025 р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо невиконання позивачем рішення суду без поважних причин у цій справі та відповідно правомірності накладення на ГУПФУ в Одеській області штрафу оскаржуваною постановою.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – Порядок № 649).

Відповідно до п.1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з п.3, п.4 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 10 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Однак, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд не дослідив питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.

Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

В наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 2 Положення № 28-2 визначено, що Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Відповідно до пункту 8 Положення № 28-2 Управління Фонду під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що виплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів боржнику не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а відтак, невиплата позивачу боржником у виконавчому провадженні ВП № 79312589 виплат пенсії на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 420/13216/25 зумовлена не недбалістю боржника чи неналежним виконанням ним обов`язків, а сталася з незалежних від боржника причин, які є поважними в розумінні статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у державного виконавця відсутні підстави для вирішення питання щодо накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду, відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.

Під час розгляду справи колегією суддів враховано правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 360/3573/20, від 13.11.2025 р. у справі № 260/9788/23

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Слід зазначити, що звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення старшого державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб`єктом владних повноважень.

У спірних правовідносинах, згідно до положень п.7, 9 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 287 КАС України, суб`єктом владних повноважень виступає саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, на якого накладено штраф за невиконання вимог судового рішення.

Отже, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції та звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак, не є суб`єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь ГУ ПФУ в Одеській області, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 по справі №815/4246/17.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., загальна сума – 6056 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 6056 грн.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 79312589 від 06.11.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; ЄДРПОУ 45862901) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 6056 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У справі є окрема думка судді Бойка А.В.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький