Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №420/14550/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14550/24

Категорія 111030000Головуючий у суді І інстанції: Бжассо Н.В. час і місце ухвалення: 12:36, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін:

ГУ ДПСЗарудна А.І. (витяг; посвідчення)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 р. у справі № 420/14550/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДРУЖБА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №17705/15-32-07-11 від 01 травня 2024 року, мотивуючи його тим, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ “ДРУЖБА”. За результатами перевірки складено акт від 10.04.2024 № 14015/15-32-07-11-19, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “КФ ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ”, “ТОВ “СПЕЙС СТАР”. Позивач зазначає, що ним було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи по господарським взаємовідносинам з ТОВ “КФ ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ”, ТОВ “СПЕЙС СТАР”. Висновки акту перевірку складені на підставі податкової інформації щодо вказаних контрагентів, яка, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності та відсутності відповідних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з позивачем, не може бути використана у якості доказу та не повинна нести для позивача будь-яких негативних наслідків. Також, позивач вважає безпідставними зауваження відповідача до товарно-транспортних накладних, які надані до перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №17705/15-32-07-11 від 01 травня 2024 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою Приватному акціонерному товариству «ДРУЖБА» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або ін. документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

06.10.2025 року позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що в ході проведення судового розгляду справи судом за участю сторін було досліджено всі наявні у матеріалах докази, в тому числі, що були надані відповідачем та отримані за клопотанням про витребування. Відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував його доводи щодо підміни номенклатур та відсутності проведення фінансових операції ПРАТ Дружба та його контрагентами. Навпаки, за результатами виконання ухвали про витребування, ініціатором якого був саме відповідач, суд отримав інформацію від двох банків про автентичність платіжних доручень та реальності здійснення фінансових операцій, третій банк надав інформацію про реальність фінансових операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та , Головним управлінням ДПС в Одеській області та на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2021 року №8368-п та від 27.03.2024 року № 2883-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “ДРУЖБА” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками ТОВ “ПРОГРЕС.”, код за ЄДРПОУ 39002838 за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 року, за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 року, ТОВ “КФ “ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ”, код ЄДРПОУ 42251009 за період з 01.08.2020 по 31.12.2020 року ТОВ “СПЕЙС СТАР”, код ЄДРПОУ 42787961 за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 року.

За результатом перевірки складено акт від 10.04.2024 року за № 14015/15-32-07-11-19, згідно з яким встановлено порушення ПрАТ ДРУЖБА”:

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3 721 009,00 грн., у тому числі у розрізі відповідних звітних періодів: - серпень 2020 року на суму 749984 грн.; - вересень 2020 року на суму 1118637 грн.; - жовтень 2020 року на суму 333241 грн.; - листопад 2020 року на суму 116751 грн. - грудень 2020 року на суму 817988 грн.; - січень 2021 року на суму 334340 грн.; - лютий 2021 року на суму 250068 грн. ;

- п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами) не забезпечено зберігання первинних документів, протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання.

На підставі висновків, що наведені в акті перевірки від 01.05.2024 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення: №17705/15-32-07-11, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4651281,25 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями – 3721009 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 930252,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “ДРУЖБА” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ “КФ ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ”, “ТОВ “СПЕЙС СТАР”.

26.11.2020 року ПрАТ “ДРУЖБА” уклало з ТОВ “Спейс Стар” договір поставки № 26/11/20-2, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця будівельні матеріали за ціною, якістю та кількістю, що визначені договором та/або Специфікаціями даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.10 вказаного договору, вивезення та транспортування товару покупцю здійснюється Постачальником. Обсяг та строк поставки товару зазначається в відповідній Специфікації до даного Договору, що становлять його невід`ємну частину.

Також, згідно з п. 1.2 договору, ціна, асортимент, якість, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, умови та місце поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, що становлять невід`ємну частину даного Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором суду надано: специфікацію, видаткові накладні, платіжні інструкції, податкові накладні.

14.08.2020 року між ПрАТ “ДРУЖБА” та ТОВ “КФ ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ” було укладено договір поставки №1/20, згідно з яким, постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві добрива, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості.

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка (відвантаження) товару покупцю за цим Договором може здійснюватися безпосередньо постачальником або іншою особою, яка була визначена постачальником та погоджена з покупцем.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором суду надано: специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

У подальшому, ПрАТ “ДРУЖБА” поставленими добривами були оброблені земельні ділянки, на підтвердження чого суду надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Договори, укладені між ПрАТ “ДРУЖБА” та вищевказаними контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо їх змісту, жодне положення зазначених договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, а отже є дійсним у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність в товарно-транспортних накладних відомостей про марку та модель автомобілів та причіпів/напівпричепів, якими перевозився товар, суд зазначає, що відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Надані позивачем, на підтвердження перевезення товару товарно-транспортні накладні містять інформацію щодо реєстраційних номерів автомобілів та причіпів/напівпричепів, однак інформація щодо їх моделі та марки наявна не у всіх ТТН.

З огляду на зміст договорів № 26/11/20-2 від 20.11.2020 року та №1/20 від 14.08.2020 року, поставка товару здійснювалася постачальником із залученням третіх осіб, тобто ПрАТ “Дружба” не приймало участі в оформленні ТТН і не може нести відповідальність за недоліки, допущені сторонніми особами, при оформленні документів, що підтверджують перевезення товару.

Крім того, посилання на наявність недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентом, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі № 640/4444/21.

Щодо посилань в акті перевірки на податкову інформацію стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема придбаних та реалізованих контрагентами товарів, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань платника.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 29 березня 2019 року у справі № 808/3412/16, від 16 квітня 2020 року у справі 805/5017/15-а.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів поставки товари ПРаТ “Дружба” не отримано.

Щодо зауважень відповідача під час розгляду справи до наданих позивачем платіжних документів, а саме: відсутні підписи платника та надавача платіжних послуг, - суд зазначає наступне.

Згідно з відомостями Акціонерного товариства “ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ” (лист від 25.10.2024 року № 46/12-11/132780/2024/БТ), Акціонерного товариства “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК” (лист від 28.10.2024 року № 12829/2/7736-БТ), Акціонерного товариства “ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНОІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ” (лист від 04.11.2024 року № БТ/0025800/5253-24, платіжні інструкції № 503 від 14 серпня 2020 р., № 593 від 13 жовтня 2020 р., № 509 від 26 серпня 2020 р., № 532 від 09 вересня 2020 р., № 519 від 08 вересня 2020 р., № 594 від 13 жовтня 2020 р., № 585 від 07 жовтня 2020 р. та № 573 від 29 вересня 2020 р., № 331 від 19 серпня 2020 року, № 373 від 03 вересня 2020 року, № 6 від 29.09.2020.№ 3 від 25.09.2020, №4 від 25.09.2020, № 197 від 24.12.2020, № 97 від 26.11.2020, № 177 від 15.12.2020, № 120 від 02.12.2020, № 121 від 02.12.2020, № 2 від 25.09.2020, № 1 від 25.09.2020, № 151 від 09.12.2020, № 152 від 09.12.2020, № 153 від 09.12.2020, № 179 від 16.12.2020, № 178 від 16.12.2020, № 99 від 26.11.2020, № 9 від 02.10.2020, № 8 від 02.10.2020 та № 96 від 26.11.2020 сформовані в електронній системі “Клієнт-Банк”.

Відповідно до ст. 5 ЗУ “Про електронні документи та електронний документообіг”, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Тобто, доводи відповідача щодо відсутності на наданих примірниках платіжних інструкцій підписів є безпідставними, оскільки зазначені документи сформовані в електронному вигляді та паперова форма вказаних документів є лише відображення даних таких документі на папері.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “ДРУЖБА” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (т.6 а.с. 4) були предметом дослідження в суді першої інстанції, встановлених обставин справи та висновків останнього не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року по справі № 420/14550/24, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено – 24 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький