Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №400/7699/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7699/25

Категорія 106020000Головуючий у суді І інстанції: Ярощук В.Г. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 23.05.2025 він звернувся з рапортом до відповідача про зарахування його стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі (Державній пенітенціарній службі України) з 27.01.2015 року по 13.02.2017 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань. Листом від 27.05.2025 № 8311/16-12/25 відповідач відмовив у задоволенні цього рапорту, зіславшись на підпункт 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524, оскільки ним передбачено, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань зараховуються періоди роботи, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», до яких служба в органах Державної кримінально виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби України) не входить. На переконання позивача така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до його стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі (Державній пенітенціарній службі України) з 27.01.2015 по 13.02.2017, що становить 2 роки 00 місяців 16 днів; Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в Державній кримінально-виконавчій службі (Державній пенітенціарній службі України) з 27.01.2015 по 13.02.2017, що становить 2 роки 00 місяців 16 днів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що стаж служби в поліції та стаж вислуги років не є ідентичними правовими поняттями. Правова категорія «вислуга років» запроваджена положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключно у цілях вирішення управлінських та кадрових питань з приводу призначення пенсії. За своєю правовою суттю та характером поняття вислуга років і стаж служби в поліції співвідносяться як загальне та часткове, а тому вислуга років поглинає собою стаж служби в поліції, який є лише невід`ємним структурним складовим елементом вислуги років. Водночас, стаж служби в поліції та стаж служби в органах Державної кримінально виконавчої служби можуть бути враховані при обчисленні один одного лише за наявності прямої вказівки про це у законі. Оскільки служба в органах Державної кримінально виконавчої служби у вичерпному переліку, передбаченому у частині 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» відсутня, тому період служби позивача у органах Державної кримінально виконавчої служби відповідно не зараховується до стажу служби в органах Державного бюро розслідувань, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Крім того, органи Державна кримінальна виконавча служба ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів не відносились до особового складу зазначеного міністерства.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із послужного списку архівної особової справи позивача, виданого 18.01.2024 Департаментом кіберполіції Національної поліції України позивач з 27.01.2015 по 13.02.2017 проходив службу в оперативному відділі Миколаївського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

З 25.01.2024 позивач проходить службу на посаді начальницького складу Державного бюро розслідувань у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Миколаєві, що підтверджується довідкою відповідача від 15.07.2025 № 12-46/73вих-25 і наказами відповідача від 24.01.2024 № 8-ос/дск, від 05.02.2024 № 19-ос/дск і від 08.04.2025 № 58-ос/дск.

Позивач звернувся з рапортом до відповідача про зарахування його стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі (Державній пенітенціарній службі України) з 27.01.2015 року по 13.02.2017 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань.

Листом від 27.05.2025 № 8311/16-12/25 відповідач відмовив у задоволенні цього рапорту, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу служби періодів проходження особою рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань служби (вислуга років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби України). Тому прийнято рішення про відсутність на даний час правових підстав для зарахування йому до стажу служби період проходження ним служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби України) з 27.01.2015 по 13.02.2017, а саме 02 роки 00 місяців 16 днів.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що стаж служби на посадах осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, а отже і до стажу служби в Держаному бюро розслідувань, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 і від 06.02.2025 у справі № 140/856/24.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон № 794-VIII.

Згідно статті 1 Закону № 794-VIII державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

До працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань (ч. 1,2 ст. 14 Закону № 794-VIII).

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Згідно ч.1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (ч. 1 ст. 78 Закону № 580-VIII).

Частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Частиною 4 статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Згідно з пунктом 82 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 глави 2 Інструкцією про механізм норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524, визначено, що до стажу служби (роботи), що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу.

Згідно із пунктом 3 частини другої ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

З вищевикладеного слідує, що фактично на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а отже і поліцейськими.

Тому стаж служби на посадах осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, а отже і до стажу служби в Держаному бюро розслідувань, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 і від 06.02.2025 у справі № 140/856/24.

Суд встановив, що відповідно до витягу із послужного списку архівної особової справи позивача, виданого 18.01.2024 Департаментом кіберполіції Національної поліції України позивач з 27.01.2015 по 13.02.2017 проходив службу в оперативному відділі Миколаївського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

Однак, як випливає зі змісту листа відповідача листі від 27.05.2025 № 8311/16-12/25, позивачу не було зараховано вказаний період служби до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що порядок проходження служби в Державному бюро розслідувань відмінний від порядку проходження служби поліцейськими, що унеможливлює зарахування періодів роботи у кримінально-виконавчій службі, оскільки в силу частини 2 статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Отже, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві, - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року по справі № 400/7699/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький