Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №947/43474/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/43474/25

Перша інстанція: суддя Скриль Ю.А.,

повний текст судового рішення

складено 16.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів – Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП Драгієва Сергія Віталійовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора 1 роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП Драгієва С.В., Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП), Департаменту патрульної поліції (далі – ДПП) та просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.09.2025, серії ЕНА №5639907 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що постановою серії ЕНА №5148043 від 05.07.2025 позивача притягнуто до адміністративною відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Рішенням начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 08.08.2025 скасовано наведену вище постанову та справу направлено на новий розгляд.

Позивач вказує, що копія вказаного рішення йому не надавалася та будь-які інші постанови на його адресу не надходили.

11.11.2025 під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №79432272 позивачу стало відомо про наявність постанови серії ЕНА №5639907 від 03.09.2025, якою останнього притягнуто до адміністративною відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, за твердженням поліції він не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб. Разом із тим, під час перевірки документів ОСОБА_1 пред`явив документ в застосунку «Дія». Крім цього, позивач є власником автомобіля, який зазначений у постанові, у зв`язку із чим і була встановлена його особа як власника автомобіля за допомогою технічних засобів працівника поліції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5639907 від 03.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 надіслано на новий розгляд до УПП.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог до інспектора 1 роти 1 взводу 2 батальйону УПП Драгієва С.В. відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 302,90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ДПП.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на телефон «Гарячої лінії 102» 05.07.2025 о 12-49 годині надійшов виклик про те, що за адресою: м.Одеса, кут Кришталевого провулку, водій транспортного засобу марки LEXUS GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , перебуває за кермом у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, ймовірно військовий (ЄО №9121 від 05.07.2025).

Завдання на відпрацювання даного виклику оператором 102 було передано екіпажу патрульної поліції «ОКЕАН-0151».

Виконуючи дане завдання, здійснюючи візуальний пошук авто марки LEXUS GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого ймовірно знаходився правопорушник, патрульні поліцейські 05.07.2025 виявили дане авто та за допомогою гучномовця службового авто висунули вимогу водію зупинитися (місце зупинки: м.Одеса, вул.Костанді, б.5/21).

Підійшовши до авто, патрульні поліцейські висунули вимогу водію пред`явити для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, на що водій надав поліцейським посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що позивач ймовірно перебував у стані алкогольного сп`яніння, поліцейські вжили заходів щодо позбавлення його можливості керувати об`єктом підвищеної небезпеки - транспортним засобом марки LEXUS GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , та одразу запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» на місці зупинки, на що ОСОБА_1 погодився.

За результатами проведення відповідного тесту було встановлено алкогольне сп`яніння водія (2.98 проміле).

Надалі, інспектором поліції Кобзевим О.С. було оформлено матеріали щодо позивача про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та окремо притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 на вимогу поліцейського в порядку п.2.4.а) ПДР пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР, не надав реєстраційний документ на транспортний засіб марки LEXUS GS 300, номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції Драгієвим С.В. було винесено постанову серії ЕНА №5148043 від 05.07.2025, яка в подальшому була скасована начальником УПП, а справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи інспектором поліції Кобзєвим О.С. винесено спірну постанову серії ЕНА №5639907 від 03.09.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення 05.07.2025 р. позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

При цьому суд зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що у відповідача на час розгляду справи 03.09.2025 р. були наявні дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час нового розгляду справи, за результатами якої складена оскаржена постанова.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР).

Згідно пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Даний обов`язок водія також врегульований положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух», якою регламентовано, що водій зобов`язаний:

- мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

- виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний зокрема: а)зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;

- на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2025 під час зупинки на вулиці Костанді, б.5/21 у м.Одесі транспортного LEXUS GS 300, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , останній не мав при собі інших документів, окрім посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вказані обставини підтверджуються відеозаписом події 05.07.2025 з нагрудної камери поліцейського № 470629.

Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, є доведеним факт вчинення 05.07.2025 позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача, що під час події 05.07.2025 р. останній на вимогу УПП пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб за допомогою застосунку «Дія», оскільки наведене спростоване матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №470629.

Так, з вказаного відеозапису вбачається, що підчас зупинки патрульними поліцейськими транспортного засобу під керуванням позивача, перевірки документів та проведення тестів на вміст алкоголю у крові, мобільний телефон у позивача був розряджений, а можливість у поліцейських його зарядити власними пристроями на прохання позивача була відсутня, а тому позивач і не мав можливості пред`явити реєстраційний документ на транспортний засіб за допомогою застосунку «Дія».

Водночас, згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Окрім цього, порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція №1395).

Положеннями пунктів 8-9 Розділу ІІІ Інструкції №1395 закріплений аналогічний нормам КУпАП порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що за вчинення 05.07.2025 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП на позивача постановою від 05.07.2025 серії ЕНА №5148043 накладено адміністративне стягнення.

Надалі, вказана постанова рішенням начальника Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП від 08.08.2025 р. була скасована та справу направлено на новий розгляд.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази своєчасного скерування повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції для розгляду 03.09.2025 справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення 05.07.2025 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, у наданих УПП списків АТ «Укрпошта» від 08.08.2025 відсутній вихідний номер, присвоєний повідомленню про запрошення ОСОБА_1 до органів поліції, а факт його скерування позивачу не доведений.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що 04.09.2025 позивачу направлено оскаржувану постанову від 03.09.2025, а 08.08.2025 позивачу скероване рішення про скасування постанови від 05.07.2025 р. серії ЕНА №5148043 та направлення справи на новий розгляд.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на те, що повідомлення про запрошення для розгляду справи 03.09.2025 скеровано позивачу 08.08.2025, оскільки доказів фактичного його направлення позивачу не надано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що у відповідача на час розгляду справи 03.09.2025 були наявні дані про своєчасне сповіщення позивача про місце і час нового розгляду справи.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення 03.09.2025, за результатами якої була й прийнята оскаржена постанова, позивач не був належним чином сповіщений про розгляд цієї справи, відтак розгляд справи відбувся з порушенням вимог КУпАП щодо належного повідомлення про розгляд справи.

Між тим, відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі №522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі №400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі №640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість вирішення справи. Принцип «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує Європейський суд з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу «правової визначеності» лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки, чого в даному випадку не встановлено.

Таким чином, на переконання колегії суддів, самі по собі вказані вище порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи не можуть бути безумовною підставою для скасування спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи, апеляційний суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 286 КАС України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто, законодавством регламентовано скорочений десятиденний строк оскарження до суду рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, яке також слідує із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5639907 від 03.09.2025 р. та закриття провадження у справі лише 19.11.2025 р., тобто поза межами десятиденного строку на звернення до суду.

Згідно частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які підтверджені належними доказами.

Приписами статті 44 КАС України установлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а саме виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

В позовній заяві позивач вказує, що про наявність постанови серії ЕНА № 5639907 від 03.09.2025 р. він дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 11.11.2025 р.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що згідно трекінгу ПАТ «УКРПОШТА» за номером 0601188680147 оскаржена постанова відповідачем надіслана на адресу ОСОБА_1 04.09.2025 р., а саме: АДРЕСА_1 .

Зі змісту вказаного вище трекінку відстеження вбачається, що 05.09.2025 р. відбулась «невдала спроба вручення» та 25.09.2025р. повернуто відправнику з причин «за закінченням терміну зберігання».

При цьому колегія суддів наголошує, що оскаржена постанова була направлена на адресу місця реєстрації позивача, яка, до того ж, ним самостійно була зазначена у позовній заяві та й інших процесуальних документах.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, суб`єкт повноважень вжив усіх необхідних дій щодо направлення постанови серії ЕНА № 5639907 від 03.09.2025 р. на адресу позивача.

Крім того, матеріали справи також мітять докази, що ОСОБА_1 було направлено рішення начальника УПП від 08.08.2025 р., яким постанову серії ЕНА № 5148043 від 05.07.2025 р. скасовано та справу про адміністративне правопорушення направлено на новий розгляд.

Вказане рішення було направлено на адресу місця поживання позивача, а саме АДРЕСА_2 , яка останнім була зазначена при поданні позовної заяви до суду про скасування постанови серії ЕНА №5148043 від 05.07.2025 р..

Згідно трекінгу відстеження ПАТ «УКРПОШТА» № 0601179672964 відповідне рішення начальника УПП від 08.08.2025 р. вручено ОСОБА_1 15.08.2025 р. особисто, що дає підстави суду дійти висновків, що позивач, окрім іншого, був обізнаний, що справу про адміністративне правопорушення направлено на новий розгляд, тобто відносно нього буде розглядатись справа щодо порушення ним ч.1 ст.126 КУпАП.

Отже, оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена постанова серії ЕНА № 5639907 від 03.09.2025 р. була надіслана відповідачем на зареєстровану адресу ОСОБА_1 , яка ним самим і зазначалася як належна адреса, але не вручена йому з незалежних від суб`єкта владних повноважень причин, а адміністративний позов було подано до суду лише 19.11.2025 р., тобто з порушенням строку встановленого статтею 286 КАС України.

При цьому, колегія суддів також враховує, що позивач не був позбавлений права прибути до суду апеляційної інстанції для надання пояснень в обґрунтування своєї позиції по справі, однак цим правом не скористався та причини неявки суду не повідомив.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки вони не пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Апеляційний суд зауважує, що реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, колегією суддів встановлено відсутність об`єктивних обставин непереборного характеру, які унеможливили або ж значно утруднили можливість реалізації ОСОБА_1 права на звернення до суду у межах визначеного приписами чинного процесуального законодавства строку.

Підстави для скасування рішення повністю із залишенням позовної заяви без розгляду містить стаття 319 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України.

За правилами частини третьої указаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивачем пропущено визначений частиною 2 статті 286 КАС України строк, а вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду підстави є неповажними, позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови ЕНА №5639907 від 03.09.2025 р. підлягає залишенню без розгляду, а зворотній висновок суду першої інстанції є помилковим.

Керуючись ст. ст. 123, 240, 308, 310, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2026 року – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП Драгієва Сергія Віталійовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5639907 від 03.09.2025 року - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк