Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №187/2129/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 187/2129/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Говоруха В.О.) в адміністративній справі №187/2129/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Алєксєєнко А.І., звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просить скасувати постанови серії ЕНА №5914547 від 11.10.2025, про накладення штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженою постановою та накладенням штрафу за вчинення правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП з підстав порушення ним вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та порушення вимог п. 8.4б) Правил дорожнього руху України, у зв`язку із відсутністю складу правопорушення.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що судом не надано належної оцінки доводам відповідача по суті справи, викладених у відзиві на доводи позову, а також наданих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем правопорушення. Також у скарзі було зазначено про неспівмірність визначених судом до стягнення на користь позивача суми витрат на правничу допомогу.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що а ні доводи скарги, а ні докази надані суду не підтверджують вчинення ним правопорушення, що йому інкримінують.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.10.2025 о 16:35:18 щодо ОСОБА_1 поліцейським відділення поліції №3 (с. Петриківка) Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Бондаренком О.В., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5914547.

В п. 5 оскаржуваної постанови зазначено, що транспортний засіб належить: ОСОБА_2 ; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення, зазначено, що 11.10.2025 о 16:04 в с-ще. Обухівка, траса Н-31 км. ОСОБА_1 керуючи автомобілем AUDI E-TRON S SPORTBACK д.н/з НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимогу п. 8.4б) Правил дорожнього руху України. Також водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії «В», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2. 4. а) Правил дорожнього руху України, чим порушив п. 2.4.а. Правил дорожнього руху України, керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних т з.

Відповідно цієї постанови до позивача застосовано стягнення за ч. 1 ст126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Позивач не погодившись з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, звернулася до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірність прийнятої спірної постанови.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 ПДР, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно п. 2.2. ПДР, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Так, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ((абзац другий частини другоїстатті 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Відповідальність за порушення вимог п. 2.4 а), 8.4 б) Правил дорожнього руху України передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно до спірної постанови, 11.10.2025 о 16:04 в с-ще. Обухівка, траса Н-31 км. ОСОБА_1 керуючи автомобілем AUDI E-TRON S SPORTBACK д.н/з НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимогу п. 8.4б) Правил дорожнього руху України, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії «В», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим апеляційну скаргу надані відеозаписи фіксування події.

Колегія суддів дослідивши відеозаписи, що містяться в матеріалах електронної справи, доводить висновку, що вони не підтверджує того факту, позивачем порушено було вимогу п. 8.4б) Правил дорожнього руху України, а також те, що ним не було пред`явлено для перевірки посвідчення водія та поліс.

Слід зазначити, що відеозапис містить неоднозначну інформацію, а саме здійснення працівниками поліції різних жестів щодо вимог до руху транспортного засобу, у спірному випадку це транспортний засіб, яким керував позивач. А також відеозапис не підтверджує факту непред`явлення позивачем для перевірки посвідчення водія відповідної категорії «В», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, а отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги № 10/01-25 від 10.01.2025 між АО «Алексєєнко та партнери» та ОСОБА_1 , ордер, рахунок-фактуру від 10.10.2025 за Договором № 10/01-2025 на суму 25000,00грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач заперечував щодо заявленої до відшкодування суми на правничу допомогу.

Суд першої інстанції частково задовольнив заяву позивача та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розміром присуджених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останній є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, підтверджений належними доказами.

Щодо аргументів відповідача про неспівмірність стягнутих судом суми витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, яка сума витрат на правничу допомогу на його думку є справедливою та співмірною у контексті складності цієї справи.

Більш того суд звертає увагу скаржника, що надання адвокатських послуг беззаперечно підтверджується матеріалами справи.

Отже, дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 286, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №187/2129/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак