Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №336/6678/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 336/6678/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Дацюк О.І.) в адміністративній справі №336/6678/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням уточненого позову, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24.05.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, застосування штрафу в сумі 25500грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на незгоду з постановою про накладення адміністративного стягнення, оскільки він не відмовлявся від проходження медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби, а хотів пройти медичний огляд за місцем проживання, оскільки медична документація щодо стану його здоров`я перебуває у м. Запоріжжя. Крім того, протокол складений неуповноваженою особою, а йому не було роз`яснено про день, час та місце розгляду адміністративної справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, щро направлення на проходження ВЛК йому не надавалось, докази реєстрації направлення відсутні, повістка про виклик оформлена з порушеннями (не містить дати видачі) та містить підпис факсіміл`є посадової особи. Суд не взяв до уваги, що відповідачем була порушена процедура складання протоколу та винесення постанови про накладення стягнення.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.05.2025 року притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.

З тексту постанови вбачається, що 14.05.2025 року о 12:21 годині під час дії особливого періоду ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби, згідно із рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 14.05.2025 року. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також позивачем надано копію повістки № 2832, якою ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.05.2025 року о 12.00 годині для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період.

Суду позивачем надано роздруківку з бази даних резерв+ (сформований 25.06.2025) про наявність у нього відстрочки у зв`язку із бронюванням до 04.03.2026 року, копію наказів про прийняття на роботу, про продовження службового відрядження.

Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята відповідачем обґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Крім того, нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктами 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Вищенаведені норми законодавства дають можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу була вручена повістка №2832 відповідно до якої останній зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.05.2025 о 12:00 для проходження ВЛК. (а.с. 13).

В повістці вказані відомості, передбачені п. 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відсутність дати її підписання не свідчить про її недійсність. Крім того, позивач не спростовує отримання цієї повістки, а також те, що він з`явився 14.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно дати та часу зазначених у повістці.

Доводи скаржника про те, що в повістці відображений підпис факсіміл`є посадової особи є безпідставним, оскільки в ній зазначені найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, і скріплено гербовою печаткою.

Із протоколу про адміністративне правопорушення № Х 05/25-522 від 14.05.2025 встановлено, що позивач відмовився від проходження медичного огляду згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення від 14.05.2025 №3426920. Під час його складення позивачу повідомлено про час та місце розгляду справи о 14:00 24.05.2025 та роз`яснені його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач підписав протокол 14.05.2024. (а.с. 12) Протокол містить додатки, у тому числі заява та направлення.

Позивач не спростовує тієї обставини, що він відмовився у проходженні медичного огляду про що ним була написана відповідна заява у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що не було оформлено направлення на проведення медичного огляду та йому невідомо було про день та час місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, спростовуються матеріалами справи.

Стосовно доводів позивача про те, що він бажав пройти медичний огляд за місцем проживання, оскільки медична документація щодо стану його здоров`я перебуває у м. Запоріжжя, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі – Положення).

Згідно з пунктом 3.8 Розділу 3 Положення про ВЛК, визначення придатності є обов`язковим щорічним заходом, а не правом військовозобов`язаного. Абзацем 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення передбачено, що лікарі ВЛК мають прямий доступ до Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ). Тобто, вони можуть самостійно ознайомитися з медичною історією та записами позивача. Надання військовозобов`язаним додаткових медичних документів є лише допоміжним заходом, а відсутність цих документів не є законною підставою для відмови від медичного огляду, оскільки основні дані доступні лікарям в електронному вигляді.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров`я не надано.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не надає військовозобов`язаному права самостійно та на власний розсуд обирати ту військово-лікарську комісію, де він хоче пройти медичний огляд, а отже не є поважною підставою відмова від проходження медичного огляду, як бажання здійснити це у м. Запоріжжя.

Стосовно доводів позивача про наявність у нього бронювання, колегія суддів зазначає.

Так матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що станом на 14.05.2025 ОСОБА_1 був заброньований та відповідна інформація була наявні у відповідній базі даних.

Також матеріали справи не містять того, що позивач повідомляв про наявність у нього бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 під час складання протоколу. Про це не зазначає позивач і у позові.

Позивач звертаючись до суду з позовом надав роздруківку з Резерв+ яка сформована 25.06.2026 року. (а.с. 20)

Таким чином доказів того, що на час вручення позивачу повістки, прийняття рішення про проходження ним медичного огляду та складання протоколу, у позивача було оформлене бронювання, суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, позивач, всупереч наведеним вимогам закону, безпідставно відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №336/6678/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак