Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №333/1336/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1336/26

Провадження № 3/333/808/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом № 275/12 про адміністративне правопорушення від 27.01.2026 року, ОСОБА_1 провадив господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, а саме: з метою отримання прибутку та згідно з отриманою податковою інформацією в період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року з використанням послуг (сервісів) ТОВ «Нова Пей» в частині операцій з приймання коштів, а саме отримано 154 грошових переказів, на загальну суму 183 270,00 грн., що вказує на систематичне здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності та порушення п. 2 ст. 50 ЦК України, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином. 19.02.2026 року до суду надійшли письмові заперечення його представника – адвоката Вертелецького М.О., в яких останній просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Свої заперечення обґрунтував слідуючим. В основу протоколу покладено твердження про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності без державної реєстрації. Однак, орган доходів і зборів помилково ототожнив реалізацію особистого майна з господарською діяльністю. Так, у період, зазначений у протоколі, ОСОБА_1 здійснював розбірку та розпродаж по частинах власного майна, яке перебувало у його власності – трьох, випущених ще у 2005 році, професійних більярдних столів німецького виробництва. Вказане майно не закуповувалося з метою перепродажу. Його реалізація була вимушеним заходом з ліквідації активів особистого домогосподарства. Продаж здійснювався за цінами, значно нижчими вартості придбання, що виключає наявність економічної мети отримання прибутку (доданої вартості). Такі дії ОСОБА_1 були спрямовані на повернення власних грошових коштів, а не на отримання доходу.

Податковий орган у протоколі вказує на «системність» дій, посилаючись на 154 поштові відправлення (надходження коштів). Однак така кількість обумовлена фізичними властивостями та габаритами майна, а також продаж його по деталям. Вага кожного із столів понад 1200 кг, їх фізичний розмір та стаціонарне встановлення не дозволяє їх перевезення в зібраному стані. Столи були демонтовані та розібрані на окремі вузли. Для реалізації трьох столів ОСОБА_1 змушений був відправляти їх частинами, що і згенерувало значну кількість накладних, зокрема: кам?яні плити (ардезія): 14 важких плит (по 5 шт. на 12-футові столи та 4 шт. на 10-футовий); конструктивні елементи: понад 20 масивних опор (ніг), царги (внутрішні перегородки), 18 ігрових бортів; аксесуари: 17 крихких світильників (відправлялися окремо для збереження), 3 комплекти вживаних шарів (48 шт.), 18 латунних луз, шкіряні накладки, скати для шарів, старі киї та кріплення. Таким чином, 154 транзакції є відображенням логістичного процесу розпродажу трьох великих об`єктів частинами, а не свідченням торгівлі широким асортиментом товарів.

Правова позиція щодо критеріїв підприємницької діяльності неодноразово формулювалася Верховним Судом у публічно-правових спорах: підприємницькою діяльністю є сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо реалізації товарів/робіт/послуг з метою отримання прибутку; при цьому оцінюється, чи можна дії вважати такими, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб, чи вони мають саме комерційну спрямованість. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Реалізація фізичною особою власного вживаного майна не потребує реєстрації як ФОП. В матеріалах справи відсутні: докази придбання ОСОБА_1 товарів для подальшого перепродажу (оптові закупівлі, накладні постачальників); результати контрольних закупок, які б підтверджували комерційний характер діяльності; огляд інтернет-сторінок чи оголошень, які б свідчили про наявність «магазину» чи сталого асортименту товарів; пояснення покупців, які б підтвердили системність господарських відносин; переліку об`єктів відправки, який би підтверджував здійснення саме підприємницької діяльності. Єдиним доказом обвинувачення є роздруківки руху коштів, які підтверджують лише факт розрахунків, але не розкривають їх правову природу (продаж власного майна). При цьому, сам по собі рух коштів без доведення комерційної мети не утворює складу ст. 164 КУпАП.

Щодо спливу тримісячного строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адвокат Вертелецькицй М.О. зазначив, що згідно з Протоколом № 275/12, інкриміновані дії здійснювались ОСОБА_1 у період з 01.03.2025 року по 31.10.2025 року. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про здійснення ОСОБА_1 діяльності, отримання коштів чи відправку товарів після 31.10.2025 року.

Твердження податкового органу про те, що порушення є триваючим, оскільки особа досі не зареєстрована як ФОП, є помилковим та ґрунтується на неправильному тлумаченні закону. Обов`язок реєстрації суб`єкта господарювання виникає лише за умови фактичного здійснення господарської діяльності. Оскільки, за даними самого ж протоколу, будь-яка активність припинилася 31.10.2025 року, то з 01.11.2025 року у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок реєструватися як ФОП, оскільки діяльність не велася.

Продаж власного майна та отримання коштів за нього є завершеним з моменту його відправлення та отримання коштів від покупця. Таким чином, враховуючи зміст протоколу та докази долучені до нього останній факт отримання коштів через ТОВ «Нова Пей» зафіксовано не пізніше останнього дня жовтня 2025 року. Таким чином, правопорушення (якщо воно мало місце) було закінченим 31.10.2025 року в момент останньої транзакції. В цій справі: дата вчинення (закінчення) правопорушення – 31.10.2025 року; дата закінчення тримісячного строку – 31.01.2026 року; дата надходження справи до суду – 03.02.2026 року.

Дослідивши матеріали про адміністративне правопорушення, беручи до уваги надані письмові заперечення, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно з ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП – доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 не є триваючим, не тягне за собою тривалої, довгострокової або безперервної дії, вчинене за певний період.

З протоколу вбачається, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено за період з 01.07.2025 року по 31.10.2025 року, тобто на момент надходження до суду та розгляду справи закінчилися строки накладення адміністративного стягнення передбачені ст. 38 ч. 2 КУпАП.

Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, тлумачення абзацу першого ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не встановлюється, оскільки провадження по вказаній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик