Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №333/6081/24 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/6081/24

Номер провадження 2/333/1184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Симоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до закінчення сином навчання, але не більш як до досягнення ним 23-річного віку, зазначивши, що відповідач є батьком їхньої повнолітньої дитини, яка у теперішній час навчається на денній формі навчання і потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина не надає, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

19.11.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у позовних вимогах повністю, з тих підстав, що він має ще на утриманні малолітню доньку, з діагнозом: синдром вегетативної дисфункції, сінкопальний стан, нестабільний шийний відділ хребта, порушення ритму, синусова тахікардія на фоні емоційної лабільності, пролапс мітрального клапану І ст.. У зв`язку з чим остання потребує нагляду кардіолога, невролога, приймання ліків: біфрен, кратал, нообут, а також ЛФК, масажі курсами, і заняття з психологом, що потребує постійних фінансових витрат. Окрім цього, Позивачка в своїй позовній заяві не довела потребу їх спільного з Відповідачем сина в матеріальній допомозі. А саме вона не надала докази, які б доводили, що син не має власного доходу, що вона сплачує кошти за навчання сина, не надала жодних документів, які б підтверджували, які фактично витрати здійснюються на навчання сина. Факт наявності у Відповідача як у батька повнолітнього сина, що продовжує навчання можливості надавати таку матеріальну допомогу покладається на Позивачку, саме позивач по справі має підтвердити ці обставини належними та допустимими доказами. У свою чергу жодних доказів щодо спроможності Відповідача утримувати повнолітнього сина позивачка не надала. Також, позивачка, не надала суду разом з позовом документів, які б підтверджували, що нею дійсно здійсненні витрати на купівлю підручників, витрати на оплату навчання, проїзд сина до учбового закладу, або ж витрат, які пов`язані з місцем проживання сина за місцем його знаходження. З документів які долучено до позову не можливо встановити, за якою формою навчання навчається їх спільний з Відповідачем син, та яку суму становлять витрати на оплату навчання.

28.11.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано таке. Щодо скрутного положення відповідача зазначає, що народження іншої дитини є виключно особистим вибором відповідача та обставиною, яка жодним чином не може впливати на обсяг його обов`язку щодо утримання вже народженої дитини. Наявність нової сім`ї чи інших дітей не звільняє та не зменшує відповідальність батька перед кожною з його дітей окремо. Щодо реальної потреби на отримання матеріальної допомоги ОСОБА_4 вказує, що наразі Позивачка разом із родиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Попри те, що навчання є безоплатним, слід врахувати, що денна форма навчання повністю обмежує можливість студента поєднувати навчальний процес із працевлаштуванням. Станом на сьогодні студенти бюджетної форми, відповідно до запроваджених змін, не отримують академічної стипендії автоматично, і значна частина студентів взагалі позбавлена будь-якого регулярного доходу. Таким чином, факт навчання на бюджеті не забезпечує Ярославу жодної фінансової підтримки з боку держави. У зв`язку з цим його матеріальний добробут забезпечується виключно матір`ю, яка несе весь тягар утримання сина самостійно. Також слід зазначити, що, незважаючи на те, що навчальний процес здебільшого відбувається в онлайн-режимі, Ярослав зобов`язаний регулярно приїжджати до м. Запоріжжя для проходження екзаменаційних та залікових сесій, виконання окремих практичних завдань, а також для проведення очних консультацій та інших обов`язкових форм контролю знань, передбачених навчальним планом університету. Такі поїздки потребують додаткових фінансових витрат на проїзд, проживання (у разі потреби), харчування та інші побутові витрати, що є суттєвим навантаженням для студента, який не має власного доходу. Щодо фінансового положення Позивачки та Відповідача: ОСОБА_1 наразі фактично не працює, а отже, перебуває в обмеженому фінансовому становищі та не має можливості самостійно забезпечувати обох дітей у повному обсязі. Проте, звертаючись до суду, Позивачка свідомо не посилається на факт наявності у неї іншої дитини від другого шлюбу як на підставу для збільшення розміру аліментів. Натомість саме Відповідач, який зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні свого сина, намагається виправдати невиконання обов`язку тим, що має дитину в іншій сім`ї, що є юридично необґрунтованим і суперечить нормам Сімейного кодексу України та усталеній судовій практиці. Додатково Позивачці відомо, що Відповідач на даний час проходить військову службу в Збройних силах України та отримує відповідне грошове забезпечення, що дає йому реальну можливість та фінансову спроможність надавати матеріальну допомогу своєму синові. На підставі викладеного, просила задовільнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

08.12.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано таке. ОСОБА_3 як дитина відповідача, який має статус УБД має законне право отримувати гарантовану державою соціальну стипендію, має право на безкоштовні підручники, безоплатне проживання у гуртожитку, пільговий проїзд у транспорті. У зв`язку з чим, твердження Позивачки, що останній має безумовну потребу у матеріальній допомозі зі сторони Відповідача є необґрунтованою. При подані відзиву Позивач звертав увагу суду, що у нього є малолітня донька яка має хронічні захворювання, яка також потребує матеріального утримання Відповідача. Даний факт має враховуватися судом при ухваленні рішення по справі адже у сукупності з вищезазначеними гарантованими правами ОСОБА_3 пов`язаними з навчанням це суттєво впливає на визначення суми аліментів. Посилання представника позивачки на постанови ВСУ від 28.05.2021 № 715/2073/20, від 16.09.2020 №565/2071/19, від 25.09.2019 №755/14148/18, від 09.09.2021 №554/3355/20 є юридично нерелевантними, так як вказані справи стосуються зменшення суми стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей, і аж ніяк питання визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання у вищому навчальному закладі. Слід зауважити, що представник позивачки у відповіді на відзив зазначив, що ОСОБА_3 вимушений регулярно приїжджати до м. Запоріжжя для проходження екземенаційних та залікових сесій, виконання окремих практичних завдань, а також для проведення очних консультації, що потребує додаткових витрат, на харчування, проживання, проїзд. Так, як наразі проживає разом з нею у м. Києві. Однак документів, які б підтверджували дані витрати та обставини надано не було. Зокрема не долучено, чеків, квитанцій, квитків, довідки ВПО на ОСОБА_3 . Позивачкою у відповіді на відзив вказано, що вона не працює, а отже перебуває у обмеженому фінансовому становищі, натомість останньою не надано жодних документів які б підтверджували, що вона є непрацездатною. Також, зазначає, що Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо участі в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак просить суд визначати розмір та спосіб такого утримання виключно на підставі всебічного та об`єктивного дослідження матеріальної потреби дитини і його можливості. Позивачка не подала жодного доказу, який би підтверджував витрати на навчання, проживання, харчування або транспортні витрати сина, що прямо суперечить приписам ст. 81 ЦПК України та не доводить матеріальної потреби у додатковому фінансовому навантаженні на Відповідача. Позивачкою не надано, ані розрахунку необхідних витрат на навчання та проживання, ані жодного доказу їх понесення. У зв`язку з цим матеріальна потреба дитини та розмір заявлених аліментів не є доведеними належними та допустимими доказами. Просив визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню із ОСОБА_2 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів та у стягненні судових витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. відмовити з підстав їх неспівмірності обсягу адвокатських послуг. Також зазначила про надання заяви про винесення додаткового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2025 року заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року по цивільній справі (провадження №2/333/352/25, № 333/6081/24) за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання - скасовано. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивачка не з`явилася, від її представника надано заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, від його представника надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на частковому задоволенні позову, а саме в розмірі 1/8 частини.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

16.10.2004 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, про що Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції було складено актовий запис №1194.

Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.05.2006.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.09.2007, шлюб між ОСОБА_5 до ОСОБА_2 було розірвано.

Як вбачається з витягу з наказу №358-С від 09.08.2023 року, довідки №280 від 25.11.2025 року, виданих Національним університетом «Запорізька політехніка», ОСОБА_3 зарахований з 04.09.2023 року до університету та є студентом третього курсу денної форми навчання (бюджетна) факультету Транспортний.

Відповідно до довідок про доходи від 24.11.2025 ОСОБА_3 за періоди з вересня 2023 -грудень 2023; січень 2025-жовтень 2025 стипендії не нараховувались згідно Постанови КМУ №882 від 12.07.2004 р.

Згідно довідки №31, виданої головою правління ОСББ «Юнацька 21», ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 фактично проживають без реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 .

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_2 також є батьком малолітньої доньки – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом також було досліджені посадкові документи на потяги Київ-Пасажирський - Запоріжжя 1 та Запоріжжя 1 – Київ Пасажирський; на ім`я ОСОБА_3 .

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року дитина має право на фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.

Статетю 28 Конвенції про права дитини визначено, що дитина має право на освіту.

Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно ч.1 ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає.

Суд вважає, що ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги для організації нормальних умов свого життя та навчання (проїзд, харчування, одяг, придбання підручників, тощо). При цьому встановлено, що він перебуває на утриманні у матері, проживає з нею за однією адресою. Доказів на спростування цих даних відповідач суду не надав, як і не надав даних про добровільне утримання сина, який продовжує навчання з дня виповнення повноліття.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до вимог ст.ст. 182, 200 СК України, судом враховано матеріальне становище дитини та платника аліментів, інші обставини.

Потреба в матеріальній допомозі пов`язана з навчанням.

Законом не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітню дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є працездатною особою, має змогу утримувати сина. Обставин, що свідчили б про неможливість відповідача сплачувати аліменти у період навчання дитини – ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про те, що він має на утриманні малолітню дитину, яка має хронічні захворювання, приймаються до уваги судом, однак не свідчать про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися, і можуть стати лише підставою для зменшення розміру аліментів.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує, що ОСОБА_3 на теперішній час проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, не працює, навчається у Національному університеті «Запорізька політехніка» на бюджетній основі за денною формою навчання, стипендію не отримує. Крім того, суд бере до уваги наявність на утриманні відповідача малолітньої дитини, і вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на користь позивача в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 10.07.2024 до закінчення ним навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано договір про надання правової допомоги від 29.09.205 року, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Скользнєвою В.В., акт здачі – прийняття наданих послуг від 20.11.2025 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.11.2025 р. на суму 8000,00 грн.

Відповідно до акту здачі – прийняття наданих послуг від 20.11.2025, адвокат надав наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами справи (1 година - 1500,00 грн.); написання відповіді на відзив (2,5 години - 4500,00 грн.); участь в 1-му судовому засіданні – 2000 грн.).

З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим у даній справі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. не в повній мірі відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки зазначені в наданому акті здачі – прийняття наданих послуг дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, не в повній мірі є дійсними та реальними в частині виду виконаних робіт, отже їх розмір не в повній мірі є обґрунтованим у зазначеній вище частині.

Так, в наданому представником позивача акті здачі – прийняття наданих послуг, вартість яких включено до загальної суми 8000 грн., віднесено:

- участь адвоката в судовому засіданні по справі 2000 гривень.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи №333/6081/24 судові засідання проводились за відсутності сторін, зокрема й представника позивача. Так, відповідно до заяви від 12.01.2026 судове засідання, призначене на 10 годину 12.01.2026 року було відкладено за клопотанням представника позивача – адвоката Скользнєвої В.В. на 10.02.2026 року. Відповідно до заяв представників сторін судове засідання, призначене 10.02.2026 року, проводилось за їх відсутності.

На підставі викладеного, розмір заявлених позивачем правових витрат вважається обґрунтованими саме на суму 6000,00 гривень.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу в пропорції до розміру задоволених позовних вимог складають 4000 грн.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача щодо витрат на правову допомогу суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000 грн.

Щодо стягнення судового збору слід зазначити таке.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір").

Із наведеного слідує, що платники аліментів не звільнені від сплати судового збору у вказаних категоріях справ, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 10.07.2024 до закінчення ним навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 /три тисячі/ гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1331 /одна тисяча триста тридцять одна/ гривні 20 копійок.

В решті позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом..

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Ковальова