Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №332/69/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/69/26

Провадження № 2/332/1338/26

Рішення

Іменем України

23 лютого 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно до досягнення нею повноліття, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. У зв`язку із тим, що відповідач в добровільному порядку належну матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, просила стягнути з нього аліменти керуючись ст. ст. 180-183 СК України.

Від представника відповідача – адвоката Перести Н.Л., надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що відповідач не заперечує щодо сплати аліментів дочці ОСОБА_3 , однак просить визначити спосіб оплати аліментів на її особистий рахунок у разі задоволення позовних вимог, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.08.2023 по справі № 707/1319/22. Також зазначено, що відповідач підтримував та підтримує стосунки з дочкою, систематично надавав їй матеріальну допомогу, а труднощі з цим виникли з листопада 2025 року через те, що відповідач 26.02.2025 був призваний на військову службу (станом на сьогоднішній день проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ). 01.07.2025 під час виконання бойового завдання він отримав поранення, у зв`язку з чим йому була зроблена операція і тривалий час він перебував на лікарняному. Станом на сьогоднішній день відповідач проходить тривале лікування, що впливає не тільки на його фінансове становище, а і на можливість повноцінно піклуватися про дочку. Після отримання грошового забезпечення та додаткової допомоги наприкінці січня 2026 року, відповідач, задля уникнення непорозумінь з позивачем, перерахував на рахунок дочки кошти в розмірі 50 000,00 грн як утримання за січень-лютий 2026 року.

Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначає, що кошти в розмірі 50 000,00 грн були повернути відповідачеві того ж дня на його картковий рахунок задля придбання дочці ноутбуку.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, у відзиві висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. ст. 182, 183 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач є батьком неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є особою працездатного віку, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , інших осіб на утриманні не має, тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню, однак частково, з огляду на те, що позивач просить суд почати стягнення аліментів з листопада 2025 року.

На це суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Оскільки позов подано через підсистему «Електронний Суд» 07.01.2026 за підписом позивача ОСОБА_1 , то і стягнення аліментів повинно відбуватися саме з 07.01.2026.

Доводи відповідача в частині перерахування аліментів на особовий рахунок дитини з посиланням на постанову Верховного Суду від 23.08.2023 по справі № 707/1319/22 є хибними, адже в рамках справи № 707/1319/22 з позовом до суду зверталась безпосередньо дитина до батьків, відповідно, кошти були присуджені до стягнення саме на її особовий рахунок.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Разом з тим, ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору в сумі 665,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180-183 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 430ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 07.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.С. Яцун