Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №302/12/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/12/26

Провадження № 2/302/129/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Гренджа В.Ю., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

В С Т А Н О В И В:

05.01.2026 року в інтересах ОСОБА_1 її представниця адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду позов про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 6000 грн на кожну дитину щомісячно. Цей позов обґрунтувала таким.

29.01.2013 року сторони уклали шлюб. У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останнім часом сімейне життя між сторонами значно погіршилося, зокрема відповідач ОСОБА_2 почав зловживати спиртними напоями і на ґрунті пияцтва ініціював з дружиною сварки на очах у малолітніх дітей. Така поведінка відповідача призвела до того, що подружжя припинило спільно проживати, як одна сім`я. Позивачка з дітьми залишилася проживати у будинку своїх батьків, за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач покинув сім`ї та перейшов проживати до своїх батьків, за адресою: АДРЕСА_2 . За цих підстав подружжя фактично не проживає спільно біля шести місяців. Відповідач ОСОБА_2 фактично проживе з іншою жінкою, перебуває з нею у близьких стосунках, що не приховує від позивачки та афішує на публіці. Позивачка вважає, що у них з відповідачем діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, добробут сім`ї, утримання та виховання дітей. Позивачка та відповідач спільно не проживають як одна сім`я, не підтримують шлюбних відносин, не спілкуються. Відповідач ОСОБА_2 не навідує дітей, не цікавиться їх вихованням та не надає позивачці кошти на їх утримання. Позивачка не бажає збереження шлюбу з відповідачем. Позивачка втратила почуття кохання до свого чоловіка і не бажає в подальшому перебувати з ним у шлюбі. Після розірвання шлюбу малолітні діти сторін залишаться проживати разом з позивачкою в будинку її батьків, спору про місце проживання дітей між подружжям не має.

Відповідач є молодий віком, визнаний особою з інвалідністю третьої групи, працездатний, інших утриманців, окрім двох синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не має, окрім пенсії по інвалідності, відповідач отримує заробітну плату за кордоном. Відповідач може брати участь в утриманні дітей та регулярно, щомісячно надавати позивачці кошти на утримання синів, бо періодично виїжджає за кордон на сезонні роботи. Добровільно кошти на утримання дітей відповідач не бажає надавати позивачці, що змушує її звернутися з вимогою до суду про стягнення аліментів на утримання дітей.

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 06 січня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін;

- 12 січня 2026 року прийнято заяву представниці позивачки-адвокатки Гренджа В.Ю. про збільшення (зменшення) позовних вимог, а саме про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до свого розгляду та постановлено розгляд справи проводити з урахуванням збільшених (зменшених) позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідачу ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками вручено 13.01.2026 року з проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відмову адресата отримати копії цих документів, а ухвалу про прийняття заяви про збільшення (зменшення) позовних вимог 20.01.2026 року з проставленням у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою. Станом на 24.02.2026 відзив на позовну заяву він не подав, строк для подачі такого сплив.

Оцінивши зміст заяв сторони позивачки, подані в справу докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 29.01.2013 року у виконкомі Негровецької сільради Міжгірського району Закарпатської області, про що 29.01.2013 року складено відповідний актовий запис №3; прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка- ОСОБА_8 , дружини- ОСОБА_8 , що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У сторін у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Діти сторін проживають разом з матір`ю (позивачкою) за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з витягів з реєстру територіальної громади від 05.09.2025 №,№2025/012964297, 2025/012964417, 2025/012964135.

Позивачка вказала, що вона з відповідачем спільно у шлюбі не проживають майже 6 місяців, шлюбних відносин та стосунків з ознаками сім`ї сторони не підтримують. Ці обставини відповідачем не заперечені. Жодна із сторін не заявила клопотання про вжиття судом заходів для примирення у шлюбі.

Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.3, ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

За наведених обставин, суд вважає, що відновлення шлюбу між сторонами є неможливим, оскільки жодна сторона не бажає примирення у шлюбі. Встановлене дає підстави визнати, що подружнє життя сторін фактично припинене і застосувати ст.112 СК України.

Також позивачка, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, висловила прохання його залишити, тому суд вважає, що є підстави для застосування ст.113 СК України та після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_8 ».

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд бере до уваги, що позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно ні свого доходу, ані доходу відповідача, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, відомостей про наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав на підставі яких суд би мав можливість встановити обставини щодо матеріального становища позивачки та платника аліментів, та надати цьому відповідну правову оцінку при визначенні розміру аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з найкращих інтересів дітей та враховує те, що відповідачем не надано доказів того, що він є непрацездатним, чи є пенсіонером, чи має на утриманні інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, що могло б свідчити про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі "Хант проти України", Заява N 31111/04, п.54).

Крім того, відповідач не подав суду ні відзив, ані жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог у частині стягнення аліментів на дітей, що могло б свідчити, зокрема про неможливість сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи з найкращих інтересів дітей, та вимог чинного законодавства щодо рівного обов`язку обох батьків брати участь в утриманні своїх дітей до їх повноліття, якому кореспондує право дітей на рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд доходить висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позивачка сплатила судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу, однак вона не ставить питання про розподіл судових витрат.

Натомість позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", за цих підстав судовий збір за цю вимогу нею не сплачувався.

Отже, згідно з ч.1, ч.6 ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивачки про стягнення аліментів, з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб укладений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 ) і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), який зареєстрований 29.01.2013 року у виконавчому комітеті Негровецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, про що 29.01.2013 року складено відповідний актовий запис № 3.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_8 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.01.2026 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору на користь держави в розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Рішення складено 24.02.2026 року.

Суддя В. П. Кривка