Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №298/719/24 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/719/24

Номер провадження 3/298/479/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм ТОВ «Березнянка», громадянина України,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 658125 від 08 квітня 2024 року, ОСОБА_1 , 08 квітня 2024 року о 08 год. 20 хв. в с. Малий Березний по вул. Центральній, керував т.з. ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.

ОСОБА_1 , 31.03.2025 в суді пояснив, що 08.04.2024 він дійсно кермував автомобілем та був зупинений біля с. Малий Березний працівниками поліції, однак це відбулось біля 07:00 год., а не в 08:20 як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Чому його зупинили йому не відомо, оскільки працівники поліції цього йому не повідомляли. Також він визнає, що дійсно відмовився проходити тест на місці зупинки та пояснює це тим, що по напрямку руху його вже зупиняли і він проходив такий тест, і не бажав його проходити повторно, однак не погоджується із тим, що він відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, оскільки на пропозицію працівника поліції проїхати до м. Ужгород для проходження огляду він погодився, після чого поліцейський нічого не відповів і пішов до себе в автомобіль. Просив суд відкласти розгляд справи на інший день, оскільки бажає скористатись послугами адвоката. В подальшому на неодноразові виклики до суду не прибув, явку свого захисника не забезпечив.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного о 08 год. 30 хв. 08.04.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , о 08.20 год. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі – відмовився.

З долученого відеозапису вбачається, що такий розпочинається о 07.16 год. із зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .. Після зупинки поліцейські встановили особу водія. Потім поліцейський запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння приладом «Драгер». ОСОБА_1 відмовився від проходження такого на місці та сказав, що вже проходив такий тест. В подальшому поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи він проїде в м. Ужгород для проходження огляду, на що ОСОБА_1 погоджується, а поліцейський іде в сторону автомобіля поліції. Запис переривається на 1 хвилину та продовжується тим, що працівник поліції сидить в автомобілі та щось пише (з відеозапису не видно який саме документ оформляється), на цьому відеозапис завершується (о 07.41 год). При цьому на відеозаписі не міститься повідомлення ОСОБА_1 а ні про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а ні в чому вони полягають, поліцейським не проведено жодних дій для виявлення таких ознак. Також ОСОБА_1 не видавалось направлення для проходження огляду. Відповідно до матеріалів справи, поліцейський виписав дане направлення через 20 хвилин після того як склав протокол про адміністративне правопорушення. Також відеозапис не містить ознайомлення ОСОБА_1 із складеним протоколом, відмови від отримання копії такого та відомостей про відсторонення водія від кермування.

Отже, поліцейські як суб`єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 , проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно кермував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

На відеозаписі не зафіксовано відмову ОСОБА_1 їхати в медичний заклад, при цьому зафіксована його згода проїхати до медичного закладу. Крім того час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не збігається із часом наявним на відеозаписі долученим до протоколу.

Інші докази по справі, зокрема направлення на огляд у медичний заклад, рапорт працівника поліції, є похідними.

Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, а саме: відсутності ознак перебування такого в стані алкогольного сп`яніння. Вимога щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, без встановлення ознак такого, могла бути лише приводом для отримання відмови та для складання відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , без чіткого роз`яснення прав та обов`язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому. Крім того, працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від кермування після складання протоколу, що свідчить про те, що вони не вбачали у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суддя вважає, що протокол складено на лише припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Оскільки, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не знайшов свого підтвердження, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанов.

Суддя Великоберезнянського

районного суду Тарасевич П.П.