Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №520/32600/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 р.Справа № 520/32600/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено по справі № 520/32600/25

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство “Харківводоканал” (далі - КП “Харківводоканал”, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг / емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу Підприємства на підставі Рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025р. - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/32600/25.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не доведено та документально не підтверджено, обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидності ознак протиправності рішення Північного міжрегіонального управління Рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025р. Також, зазначає, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду її по суті. Відповідач посилається на те, що законність або протиправність винесеного контролюючим органом рішення від 21.11.2025 Nє14/4-3500 можливо встановити лише під час розгляду справи по суті, тобто Харківський окружний адміністративний суд припустився суттєвих порушень під час задоволення заяви про забезпечення позову платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стягнення на підставі цього рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025р. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 13.12.2023 у справі № 520/12248/22, від 05.06.2025 у справі № 520/2073/25).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19.10.2023у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24.01.2024 у справі № 140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Тобто, вказане вище рішення контролюючого органу є підставою для стягнення з КП "Харківводоканал" безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу шляхом складення та направлення платіжних доручень, інкасових доручень до банків, які обслуговують вказане підприємство.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач вказує, що КП "Харківводоканал" є єдиним підприємством для Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів. В умовах воєнного стану робота КП "Харківводоканал", як об`єкту критичної інфраструктури, набула особливого значення. Функціонування таких підприємств, особливо в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки України. КП "Харківводоканал" знаходиться в критичних умовах фінансування, коли значна частина споживачів виїхала, не працюють підприємства, тобто витрати, які Підприємство несе, надаючи місто воду - не компенсуються відповідними оплатами. Скрутне фінансове становище КП «Харківводоканал» посилюється також й тим, що до теперішнього Підприємство надає послуги фізичним особам, які до речі становлять 95% абонентів, за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП ще у 2022 (постанова від 22.12.2021 №2894). При цьому, ускладнив фінансовий стан КП «Харківводоканал» той факт, що Рішеннями від 08.06.2022 №163 та від 11.08.2022 Nє237 міськвиконком звільнив від оплати навіть тих мешканців, хто залишався у місті і користувався послугами. Ситуація також критично ускладнюється цільові руйнуваннями та пошкодженнями агресором технологічних об?єктів Підприємства в період обстрілів та бомбардувань.

Крім того, вказує, що внаслідок ракетного удару, який відбувся у серпні 2022 року були зруйновані будівлі головного офісу Підприємства, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 2, що підтверджується копіями актів візуального обстеження об`єкта пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 22.08.2022 р.

Колегія суддів зазначає, що у світлі конкретних обставин цієї справи характер діяльності КП «Харківводоканал», що полягає у забезпеченні центрального холодного водопостачання і водовідведення споживачам м. Харкова та Харківської області, встановлені судом обставини неможливості встановлення позивачем економічно обґрунтованих тарифів для населення під час воєнного стану, а також загальновідома обставина перебування підприємства позивача на території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі об`єктивно може призвести до потреби докладати значні зусилля і витрати для поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2025 року по справі №520/4893/25, від 05 червня 2025 року по справі №520/2073/25, між тими самими сторонами та з тих саме питань у подібних правовідносинах.

При цьому, доводи апеляційної скарги, зокрема, зводяться до того, що позивачем не доведено та документально не підтверджено, обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидних ознак протиправності рішення №16/4-3500 від 09.12.2025. Апелянт зазначає, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду її по суті.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні щодо заяви про забезпечення позову не надавав оцінки законності чи протиправності прийнятого контролюючим органом рішення про стягнення боргу, а підставою для вжиття заходів забезпечення позову було те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стосовно доводів апелянта про неможливість забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення, колегія суддів зазначає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2025 у справі № 520/2073/25, від 26.08.2025 у справі №520/4893/25.

Отже, позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосований захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025р. - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/32600/25.

Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі № 520/32600/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 24.02.2026 року