Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №440/433/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 р. Справа № 440/433/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/433/25

за позовом ОСОБА_1

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава (далі – відповідач, апелянт), в якій просив:

- визнання протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава щодо відмови у підготовці і наданні ОСОБА_1 на склад сім`ї ордер на квартиру АДРЕСА_1 та підготовці документів щодо приватизації житла;

- зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава виконати вимоги підготувати та видати на склад сім`ї ордер на квартиру АДРЕСА_1 , як на відомче жиле приміщення у військовому містечку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення комісії та складання списку у зв`язку з реконструкцією гуртожитку та отримання будівлею статусу житлового чинним законодавством не передбачені. А тому спірні правовідносини можуть бути унормовані лише виданням ордеру на житлове приміщення із новим, присвоєним йому номером, на підставі рішень комісії та Заступника Міністра що зазначені у листах ГоловКЕУ ЗСУ від 09.01.2015 №303/4/16/28 та від 10.06.2019 за вих. №303/4/1449.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, позивачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач на підставі ордера займав житлову площу в гуртожитку в АДРЕСА_2 , житлова площа - 30,7 кв.м. та з 2002 року зарахований на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_1 із складом сім`ї 4 особи.

Згідно із Витягом із протоколом засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №07 від 02.08.2012 житловою комісією постановлено розподілити кімнату в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 на заступника військового прокурора Полтавського гарнізону майора юстиції Бондарця Дениса Івановича.

Відповідно до Довідки про перевірку житлових умов ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.10.2014 Комісія у складі: Голова житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 : майор ОСОБА_2 , члени житлової комісії: майор ОСОБА_3 , працівник ЗС України ОСОБА_4 , секретар житлової комісії: старший сержант ОСОБА_5 , перевірила житлові умови військовослужбовця звільненого в запас, що мешкає у АДРЕСА_3 , та постановила таке: будинок належить КЕВ м. Полтава, склад сім`ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (мати). Розмір займаної площі - 46,1 кв.м. - загальна, 30,7 кв.м. - житлова за адресою АДРЕСА_3 . На кого відкритий особистий рахунок, з якого часу та на підставі яких документів: ОСОБА_1 . Скільки кімнат в квартирі та окремо, скільки квартиронаймачів і членів проживає: дві кімнати. Впорядкування будинку та цієї квартири: газ, водопровід, каналізація, опалення, ванна, ліфт, телефон тощо. Висновок комісії: потребує забезпеченням житлом в м. Полтава.

Як вбачається з позову, у подальшому Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтава проведено реконструкцію будівлі гуртожитку, внаслідок якої будівля отримала статус житлового будинку, змінено нумерацію житлових приміщень та розширено їх площі.

25.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава із заявою, у якій просив для тимчасового поліпшення житлових умов видати йому на склад сім`ї ордер на квартиру АДРЕСА_1 , як на відомче жиле приміщення у військовому містечку відповідно до наявного технічного паспорту.

Листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава №542/3090 від 27.12.2024 ОСОБА_1 на його звернення згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» повідомлено, що в 2013 році гуртожитку по АДРЕСА_4 змінено статус на «житловий будинок» (далі - будинок АДРЕСА_5 ), який є власністю Міністерства оборони України. Оскільки в свій час будинок АДРЕСА_4 знаходився на території закритого військового містечка, ордери на вселення в жилі приміщення оформлялися та надавалися Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтава на підставі Протоколів засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі протокол КК) та затверджених списків надання постійного житла у Збройних Силах України. Оскільки протоколу КК та Списку щодо розподілу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та членам його сім`ї не має, відмовлено в оформленні та видачі ордеру на жиле приміщення.

Вважаючи протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови у підготовці і наданні ОСОБА_1 на склад його сім`ї ордеру на квартиру АДРЕСА_1 та підготовці документів щодо приватизації житла, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що облікова справа, військовослужбовця ОСОБА_1 не направлена на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Комісія з контролю своїм рішенням не погоджувала надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . Список надання постійного житла у Збройних Силах України на підставі такого рішення Комісії з контролю заступником Міністра оборони України не затверджений.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов`язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Так, згідно із Витягом із протоколом засідання житлової комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №07 від 02.08.2012 житловою комісією постановлено розподілити кімнату в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 на заступника військового прокурора Полтавського гарнізону майора юстиції ОСОБА_1 .

Як вбачається з позову, у подальшому Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтава проведено реконструкцію будівлі гуртожитку, внаслідок якої будівля отримала статус житлового будинку, змінено нумерацію житлових приміщень та розширено їх площі.

25.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава із заявою, у якій просив для тимчасового поліпшення житлових умов видати йому на склад сім`ї ордер на квартиру АДРЕСА_1 , як на відомче жиле приміщення у військовому містечку відповідно до наявного технічного паспорту.

Листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава №542/3090 від 27.12.2024 ОСОБА_1 на його звернення згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» повідомлено, що в 2013 році гуртожитку по АДРЕСА_4 змінено статус на «житловий будинок» (далі - будинок АДРЕСА_5 ), який є власністю Міністерства оборони України, та відмовлено в оформленні та видачі ордеру на жиле приміщення з огляду на відсутність протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі протокол КК) та затверджених списків надання постійного житла у Збройних Силах України.

Отже, предметом даного позову є дії відповідача щодо незаконної відмови у видачі позивачу ордеру на квартиру АДРЕСА_1 .

Так, системний аналіз позовних вимог та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що позов подано з метою з метою поновлення порушених прав на поліпшення житлових умов.

У відповідності до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.

Тобто, у випадку невидачі особі, якій на підставі рішення уповноваженого органу було надане жиле приміщення для поліпшення житлових умов, ордера ця особа не може використовувати вказане жиле приміщення.

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло, зокрема, про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку та про надання житла. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а; від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18).

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що вимога позивача видати ордер спрямована на реалізацію права на житло та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Наведена позиції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року по справі № 826/4766/17, позиції Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 р. у справі № 326/901/17.

Враховуючи те, що управлінські дії відповідача мали наслідком створення перешкоди у реалізації права позивача на житло, спір позивача з відповідачем не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, тобто не є публічно-правовим.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких дій є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 15 травня 2018 року у справі № 755/8749/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/7431/16).

Отже, вимога визнати незаконною відмову відповідача щодо видачі (вручення) позивачеві ордера на квартиру є способом захисту права позивача на житло та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, адміністративні суди не є «судом, встановленим законом» для розгляду такої категорії справ.

За таких обставин, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті позовних вимог дійшов помилкового висновку про те, що спір у справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 по справі № 440/433/25 - скасувати.

Провадження у справі №440/433/25 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій