Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №520/1546/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 р.Справа № 520/1546/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/1546/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, заявник, апелянт), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі – відповідач, ТУ ДСА у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з ТУ ДСА у Харківській області на користь судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №520/3411/21 за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 у розмірі 18749,74 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Харківській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022.

Зобов`язано ТУ ДСА у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років з 01.01.2021 по 30.09.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24.12.2025 позивач за допомогою системи "Електронний суд" надіслав заяву, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій просив:

- постановити окрему ухвалу стосовно начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області у зв`язку з не виконанням окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/1546/23 у строк встановлений судом. Постановлену окрему ухвалу стосовно начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області у зв`язку з невиконанням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/1546/23 надіслати до Державної судової адміністрації України для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, бездіяльність яких визнається протиправною.

09.01.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 , у порядку статті 383 КАС України, у адміністративній справі №520/1546/23 - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та постановити нове рішення, яким постановити окрему ухвалу стосовно начальника ТУ ДСА у Харківській області у зв`язку з невиконанням окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 520/1546/23 у строк, встановлений судом, постановлену окрему ухвалу стосовно начальника ТУ ДСА у Харківській області у зв`язку з невиконанням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 520/1546/23 – надіслати до Державної судової адміністрації України для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, бездіяльність яких визнається протиправними.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ наголошував, що держава повинна гарантувати реальні механізми виконання рішень національних судів, адже без цього інші правові гарантії втрачають свій сенс.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що територіальне управління вживає усі можливі заходи, для виконання рішень, прийнятих на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя з бюджетної програми 0501150, а рішення не виконуються в повному обсязі не з вини чи прямого умислу територіального управління, а з поважної причини – відсутності бюджетних асигнувань та неможливості їх виділення головному розпоряднику бюджетних коштів – ДСА України.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлялись судом належним чином. Позивач в апеляційній скарзі просив розглядати справу без виклику сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів, що ним вчиняються дії з метою виконання рішення суду в цій справі, що свідчить про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали стосовно начальника ТУ ДСА у Харківській області у зв`язку з невиконанням окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/1546/23.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Аналіз наведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом функції контролюю за суб`єктом владних повноважень стосовно дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

Водночас, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із приписами статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

З наявних у матеріалах справи документів та пояснень відповідача судом першої інстанції встановлено, що ТУ ДСА у Харківській області, не відмовлялося виплачувати позивачеві компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за спірний період на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23.

Спірна компенсація втрати частини доходу на цей час розрахована позивачу відповідно до рішення суду в цій справі, визначено відповідну суму, що підлягає виплаті. Також, у поданих до суду поясненнях відповідач повідомив, що одразу після надходження фінансування по бюджетній програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" ТУ ДСА у Харківській області здійснить виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №520/1546/23 в повному обсязі на користь ОСОБА_1 .

Також судом колегія суддів враховує, що відповідач неодноразово звертався до головного розпорядника бюджетних коштів з проханням виділити додаткові бюджетні асигнування для бюджетної програми 0501150 для подальшого виконання судових рішень, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів, що підтверджується копіями листів від 23.06.2025 за вихідним №11-12410/25, від 17.07.2025 за вихідним №11-14186/25, від 18.07.2025 за вихідним №11-14371/25, від 01.08.2025 за вихідним №11-15524/25, від 18.09.2025 за вихідним №11-18583/25.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність твердження позивача про те, що у строк, встановлений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/1546/23 суб`єктом владних повноважень не здійснено жодних дій, задля виконання вищевказаного рішення суду, оскільки судом під час розгляду заяви позивача, встановлено, що відповідач вживає заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що фактично, в повному обсязі належне виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Отже, на цей час відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення ним дій, спрямованих на виконання рішення суду в цій справі, що свідчить про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали стосовно начальника ТУ ДСА у Харківській області у зв`язку з невиконанням окремої ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року у справі №520/1546/23.

При цьому, колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суд від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а тощо.

Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини вчинення відповідачем дій з метою виконання рішення суду в цій справі, а за відсутності реального бюджетного фінансування унеможливлює твердження про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що у сукупності спростовує доводи позивача про протиправні дії чи бездіяльність відповідача при виконанні рішення суду в цій справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав як для задоволення заяви позивача, поданої у порядку ст. 383 КАС України, та як наслідок відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що у строк, встановлений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №520/1546/23 надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну необхідного для їх виконання суб`єктом владних повноважень здійснено не було, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки 16.10.2025 відповідачем на виконання зазначеної ухвали суду першої інстанції була надана заява (а.с.109114 т.2).

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року по справі №520/1546/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 23.02.2026.