Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №520/29504/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р. Справа № 520/29504/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029. Позивач зазначив, що фактична перевірка ТОВ «ТЕРМІНАЛ» була проведена без належної правової підстави, оскільки проводилася на підставі наказу від 27.08.2025 № 2144-п та направлень №3592/23-00-09-01-15 та № 3593/23-00-09-01-15 від 27.08.2025, виданих ГУ ДПС у Черкаській області, в якому лише вказано, що перевірку платника податків було призначено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Також, за доводами позивача, контролюючий орган, ґрунтуючись виключно на власних припущеннях, без жодних належних та допустимих доказів дійшов висновку про порушення ліцензійних умов щодо невідповідності об`єму резервуару № 11. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.11.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому виклав свої заперечення проти позовних вимог, зазначивши про правомірність оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії № 990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029. Відповідач зазначив, що відповідно до акта від 08.09.2025 року №13842/23-00-09-01-16/31366203 встановлено порушення позивачем п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 31366203.

ТОВ «Термінал» звернулося до ГУ ДПС у Черкаській області з заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. (а.с. 72-76).

За наслідками розгляду заяви Головне управління ДПС у Черкаській області видало ТОВ «Термінал» ліцензію на право роздрібної торгівлі, реєстраційний № 990514202400008, за місцем здійснення торгівлі: Черкаська область, Уманський р-н, село Сатанівка, вул. Центральна, буд. 7, терміном дії з 12.03.2024 по 12.03.2029. (а.с. 77-78).

Головним управлінням ДПС у Черкаській області було проведено фактичну перевірку ТОВ "Термінал" (ЄДРПОУ 31366203) за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7, під час якої встановлено, що нерухоме майно, а саме: комплекс, будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7, знаходяться в оренді ТОВ "ТЕРМІНАЛ" (код за ЄДРПОУ 31366203) згідно договору № 01/08-23 від 01.08.2023. ТОВ "ТЕРМІНАЛ" (код за ЄДРПОУ 31366203) має чотирнадцять одиниць автотранспорту, якими здійснює перевезення пального. У ході проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Черкаській області разом з заступником директора з загальних питань ТОВ "ТЕРМІНАЛ" Гулан Олегом Борисовичем 28.08.2025 було знято залишки товарно-матеріальних цінностей за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7, та встановлено зберігання пального, яке обліковується на паливному складі а саме: Резервуар №1- об`ємом 200 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №2- об`ємом 200 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №3 - об`ємом 200 м? дизельне пальне в кількості 63178 л; Резервуар №4- об`ємом 200 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №5- об`ємом 200 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №6- об`ємом 200 м?пальне в кількості 0 л; Резервуар №7- об`ємом 200 м? дизельне пальне в кількості 3352 л; Резервуар №8 - об`ємом 200 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №9- об`ємом 1000 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар №10- об`ємом 1000 м? пальне в кількості 0 л; Резервуар № 11 - об`ємом 750 м? дизельне пальне в кількості 6825 л.

Під час візуального огляду місця зберігання пального працівниками ГУ ДПС у Черкаській області на акцизному складі №1021412 встановлено наявність 11 резервуарів в загальній кількості 4350 м за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7, з них у резервуарі №3 об`ємом 200 м , резервуарі №7 об`ємом 200 м , резервуарі №11 об`ємом 750 м зберігається дизельне пальне, про що було складено акт ТМЦ від 28.08.2025 та встановлено невідповідність відомостей з Єдиного реєстру ліцензіатів (пального) та документів, доданих до заяви від 10.06.2025, щодо ліцензії на право оптової торгівлі пальним. Відповідно до п. 7 Заяви, поданої згідно п. 3 ст. 43 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ, місткість кожного окремого стаціонарного резервуара, що використовується для зберігання пального складає номер 1 – 200 000 літрів, номер 2 – 200 000 літрів та номер 3 – 700000 літрів, проте, об`єм в резервуарі №11 складає 750 000 літрів.

Відповідно до акту зняття залишків товарно-матеріальних цінностей від 28.08.2025 резервуар № 11 має об`єм 750 м3 в якому зберігалось дизельне паливо при цьому даний резервуар з таким об`ємом 750 м3 відсутній в дозволі Держаної служби з питань праці північно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ДЗ-3580/ПНС/2-23 від 17.08.2023 та в акті №54 приймання в експлуатацію нафтобази.

Також, зазначено, що резервуари об`ємом 75 м3 в кількості 10 штук відсутні за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7, що підтверджено актом зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вулиця Центральна, буд. 7 та в дозволі Держаної служби з питань праці північно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ДЗ-3580/ПНС/2-23 від 17.08.2023.

Зазначені відомості відображені в акті від 08.09.2025 № 13842/23-00-09-01-16/31366203 про результати фактичної перевірки. (а.с. 17-21)

ТОВ «ТЕРМІНАЛ», не погоджуючись з актом від 08.09.2025 №13842/23-00-09-01-16/31366203, подало заперечення, за результатами розгляду якого згідно висновку від 20.10.2025 №314/23-00-09-01-17 залишено без змін акт від 08.09.2025 №13842/23-00-09-01-16/31366203.

У подальшому, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято рішення №1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, яким припинено ТОВ "Термінал" дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним згідно з відповідним переліком. (а.с. 82-83)

Не погодившись з рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.191.1.14 п.191.1 ст.191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 75.1.3. п. 75.1. статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Згідно з пунктом 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За змістом пп. 80.2.5. п. 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 80.7. статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10. статті 80 ПК України).

Відповідно до п. 86.5. ст. 86 ПК України Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пп. 86.7.1. п. 86.7. ст. 86 ПК України).

Порядок видачі ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним на час отримання позивачем ліцензії було врегульовано нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі Закон № 481/95-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Згідно з п. 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-IX) Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" втратив чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону.

Положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону (п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817-IX).

Статтею 46 Закону № 3817-IX визначено підстави та порядок припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності

Частиною 1 цієї статті Закону передбачено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 46 Закону № 3817-IX підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: невідповідність відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, та/або документів, доданих до заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, заяви про внесення змін до відомостей, що містяться у таких реєстрах, фактичним даним, виявленим контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки (крім випадків, коли така невідповідність зумовлена зміною назви області, району, населеного пункту, вулиці, іншого об`єкта топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України або зміною кодів адміністративно-територіальних одиниць чи територій територіальних громад згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад).

Щодо доводів позивача щодо порушення порядку та процедури проведення фактичної перевірки, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що підставою проведення фактичної перевірки ТОВ «Термінал» контролюючий орган визначив підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України та ст. 72 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" - з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, відповідного до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.08.2025 № 2144-п та направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області № 3592/23-00-09-01-15 від 27.08.2025 та № 3593/23-00-09-01-15 від 27.08.2025.

Так, у постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Суд зазначає, що вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Крім того, окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства.

Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Крім того, щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова Палата вказала, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Такий підхід до правозастосування підтримано і у постанові Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 560/2984/24.

Суд зазначає, що формулювання підстав фактичної перевірки, зазначених в акті про проведення фактичної перевірки від 08.09.2025 № 13842/23-00-09-01-16/31366203, дозволяє дійти висновку, що правовою підставою перевірки був підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, а фактичною - контроль за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, про що також свідчить наявний у матеріалах справи наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.08.2025 № 2144-п про проведення фактичної перевірки.

Отже, доводи позивача про відсутність конкретної підстави для проведення фактичної перевірки спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги.

Щодо рішення Головного управлінням ДПС у Черкаській області № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення дії ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, суд зазначає таке.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що підставою для його прийняття є пункт 5 частини 2 статті 46 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: невідповідність відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, та/або документів, доданих до заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, заяви про внесення змін до відомостей, що містяться у таких реєстрах, фактичним даним, виявленим контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки (крім випадків, коли така невідповідність зумовлена зміною назви області, району, населеного пункту, вулиці, іншого об`єкта топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України або зміною кодів адміністративно-територіальних одиниць чи територій територіальних громад згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад).

Так, пункт 5 частини 2 статті 46 Закону № 3817-ІХ передбачає перелік невідповідностей різних відомостей (документів) фактичним даним, виявленим контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки, кожна з яких або сукупність яких є підставою для припинення дії ліцензії.

Судом установлено, що оскаржуване рішення № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним містить посилання на текст пункту 5 частини 2 статті 46 Закону № 3817-ІХ, не конкретизуючи, яка саме невідповідність послугувала підставою для припинення дії ліцензії позивача.

Окрім того, із акту проведення фактичної перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено здійснення господарської діяльності за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Сатанівка, вул. Центральна, буд. 7, де нерухоме майно (комплекс будівель та споруд) перебуває в оренді ТОВ «ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 31366203) на підставі договору № 01/08-23 від 01.08.2023.

Під час огляду місця здійснення діяльності працівниками ГУ ДПС у Черкаській області за участю заступника директора з загальних питань ТОВ «ТЕРМІНАЛ» Гулана Олега Борисовича на акцизному складі №1021412 встановлено наявність 11 наземних резервуарів загальною місткістю 4350 м?. Фактична наявність саме 11 резервуарів узгоджується з виданим дозволом на експлуатацію механізмів у кількості 11 одиниць.

Отже, кількісний склад резервуарів відповідає дозвільним документам та тим відомостям, з яких виходив орган ліцензування при видачі ліцензії.

При цьому, судом установлено, що відповідно до акту прийому в експлуатацію було прийнято наступні ємності: 200 м? - 8 шт, 700 м? - 1 шт, 1000 м? 2 шт, 75 м? - 10 шт (а.с. 14-16 т. 2)

Також, у матеріалах справи містяться дозволи (а.с. 57-60), згідно яких встановлено надання дозволу, зокрема, на експлуатацію (застосування) резервуарів у кількості 11 штук, у тому числі містяться відомості про надання дозволу на резервуар вертикальний сталевий типу РВС-700.

Тобто, спірний резервуар згідно наданого дозволу має саме назву (тип) РВС-700, однак відповідний дозвіл не містить відомостей щодо встановлено об`єму відповідного резервуару.

Спірна ліцензія на право оптової торгівлі пальним, що була скасована оскаржуваним у даній справі рішенням, також не містила відомостей щодо чіткого об`єму резервуарів для пального.

Судом установлено, що до заяви щодо отримання ліцензії на право оптової торгівлі позивачем додавалися, зокрема, копія договору оренди, акт введення в експлуатацію об`єкта, копії дозволів (а.с. 72).

Окрім того, у заяві щодо отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним зазначалося, зокрема, про місткість резервуару № 11 - 700 000 літрів (а.с. 73-74).

У наявному в матеріалах справи технічному паспорті на сталевий резервуар типу РВС-700 № 11 також зазначено про об`єм резервуару - 700 м? (а.с. 111-122).

Наявний у матеріалах справи висновок за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) № 1247.12.30-382-10 також містить відомості щодо об`єму резервуару вертикального сталевого РВС-700, а саме - 700 м?.

Зазначені обставини, встановлені з первинних документів, спростовують доводи відповідача щодо зазначення позивачем неправдивих відомостей при поданні заяви щодо отримання ліцензії на право оптової торгівлі.

При поданні заяви щодо отримання ліцензії на право оптової торгівлі позивачем зазначалися відомості, зокрема, щодо резервуару № 11 (типу РВС-700) у відповідності до первинних документів.

Відповідачем зазначених обставин не спростовано.

Сам по собі факт встановлення під час перевірки показника фактичної (геометричної або максимальної) місткості резервуару, що відрізняється від його паспортної (номінальної) місткості, не свідчить про подання недостовірних відомостей. Такі розбіжності зумовлені особливостями технічного визначення об`єму та не підтверджують ані наявності іншого резервуару, ані зміни його типу чи функціонального призначення.

Водночас відповідачем не доведено, що позивач експлуатував обладнання без відповідного дозволу або здійснював діяльність із використанням резервуарів, які не охоплювалися дозвільними документами. Кількість резервуарів (11 одиниць) відповідає дозволу на експлуатацію, а тип спірного резервуару прямо передбачений у дозвільній документації.

Щодо посилання на акт №54 приймання в експлуатацію, яким передбачалась наявність резервуарів іншої місткості, суд зазначає, що наведений акт є первинним документом введення об`єкта в експлуатацію та не виключає можливості подальшої реконструкції, демонтажу або зміни технічної конфігурації резервуарного парку у встановленому законодавством порядку.

Водночас контролюючим органом не встановлено факту здійснення діяльності з використанням резервуарів, які взагалі відсутні у дозвільних документах, а також не доведено, що позивач експлуатував обладнання без відповідного дозволу. Наявність 11 резервуарів підтверджена як під час перевірки, так і дозвільними документами.

Суд звертає увагу, що анулювання ліцензії є виключним заходом державного впливу, який може застосовуватись лише у разі встановлення істотних та доведених порушень ліцензійних умов. Виявлені ж контролюючим органом розбіжності мають формальний та технічний характер, не свідчать про подання завідомо недостовірних відомостей, не впливають на можливість здійснення контролю та не створюють загрози публічним інтересам.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності передбачених законом підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

За відсутності доведеного факту істотного порушення вимог законодавства рішення контролюючого органу про анулювання ліцензії є непропорційним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як установлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із заявою про забезпечення позову - у розмірі 908,40 грн.

При цьому, судовий збір за подання позивачем до суду заяви про забезпечення позову підлягав сплаті в розмірі 726,72 грн. Проте, позивачем було сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 908,40 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 726,72 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 31366203) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 44131663) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 1063/23-00-09-03-36 від 23.10.2025 про припинення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» дії ліцензії №990514202400008 на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним з терміном дії з 12.03.2024 до 12.03.2029.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальному розмірі 3 149,12 грн (три тисячі сто сорок дев`ять гривень 12 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН