Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №520/15534/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2026 року справа №520/15534/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту – відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 року у сумі 107 889,70 гривень (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 70 копійок), за реквізитами (IBAN НОМЕР_2 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за червень 2022 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини виявлено, що відповідачем були безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 року у сумі 107 889,70 гривень, які в добровільному порядку сплачені відповідачем не були, а отже підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд вжив додаткові заходи для належного сповіщення відповідача про розгляд цієї справи за його участі шляхом розміщення оголошення на сайті Харківського окружного адміністративного суду та офіційному веб-порталі судової влади України у порядку статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному демографічному реєстрі - АДРЕСА_1 , однак відповідач копію ухвали не отримав та лист повернувся до суду з відміткою - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому, згідно із частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 замінено Військову частину НОМЕР_4 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 107 889,70 гривень (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок, отриманих за червень 2022 колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 .

Підставою для ненарахування та невиплати відповідачу додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 за червень 2022, є вживання ним 02.06.2022 алкогольних напоїв під час виконання обов`язків військової служби. Його перебування на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння підтверджується наявністю протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/517 від 02.06.2022 та постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.06.2022 у справі №638/3496/22, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень.

Отримати пояснення від відповідача не вбачається можливим, у зв`язку із його перебуванням у СЗЧ та призупиненням військової служби.

Відповідно до довідки-розрахунку про здійснену переплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , відповідачу встановлено переплату за червень 2022 року в сумі 107 889,70 гривень (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

З наведеного вбачається, що відповідач будучи на посаді стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 у порушення вимог статей 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України не доповів своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 02.06.2022 протоколу про адміністративне правопорушення, чим неправомірно отримав виплати в сумі 107 889,70 гривень (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих державі збитків, у зв`язку з чим військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон України № 2232-XII).

Приписами частини першої статті 2 Закону України № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Стаття 1 Дисциплінарного Статуту встановлює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (стаття 4 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 12 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно статті 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України після прибуття на місце постійної служби військовослужбовець зобов`язаний доповісти своєму безпосередньому командирові про накладене на нього дисциплінарне стягнення. Військовослужбовець, який не доповів про накладене на нього стягнення, несе дисциплінарну відповідальність.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі частини першої статті 9 Закону України №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

При цьому, судом встановлено, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів у сумі 107 889,70 гривень (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок, отриманих за червень 2022 колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 , на якого: 1) 02.06.2022 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/517 від 02.06.2022 та наявністю постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 29.06.2022 у справі №638/3496/22, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3655,00 грн.

Отже, відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.

Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 у сумі 107 889,70 грн.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати у добровільному порядку суми завданих державі збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-246, 255, 257-258, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 у сумі 107 889,70 грн (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 70 копійок), за реквізитами (ІВАN НОМЕР_2 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА