Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №460/21908/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2026 року м. Рівне№460/21908/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Військової частини НОМЕР_1

доОСОБА_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені кошти в сумі 397 516,35 грн. (триста дев`яносто сім тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 35 копійок) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання, без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій служби без поважних причин у період з 06.10.2022 по 30.04.2023 року включно.

Ухвалою від 15.12.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу №460/21908/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм право на подання відзиву не скористався, хоча копію ухвали від 15.12.2025 та матеріали адміністративного позову представник позивача згідно доручення Західного міжрегіонального центру з БПД від 19.12.2025 № 017/02.5/11982 адвокат Шеруда Олена Павлівна отримала 13.01.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 20.02.2026.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.

Військовослужбовець військової служби за мобілізацією, колишній старший бойовий медик 5 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований на посаду згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2 від 06.03.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2022 №504, в зв`язку із довготривалим лікуванням зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 № 191 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

На підставі рапорту помічника командира з фінансово-економічної роботи, начальника служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 28.05.2023 року №1166, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2023 року №152, молодший сержант ОСОБА_1 , вважається таким, що самовільно залишив частину.

Відповідно до цього ж рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2023 року №2106 «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування, за результатами якого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 року №2790, згідно якого, молодшого сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “сувора догана”, а також наказано вважати таким, що самовільно залишив військову частину та не виплачувати грошове забезпечення з 08.09.2022 року.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , в період з 08.09.2022 року по 25.10.2024 року перебував в статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06 травня 2025 року №3220 «Про призначення службового розслідування», було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли переплаті грошового забезпечення колишньому старшому бойовому медику 5 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який ухилявся від проходження військової служби шляхом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , а саме несвоєчасно повернувся з проходження військово-лікарської комісії, що призвело до переплати грошового забезпечення йому за період незаконної відсутності на службі з 08.09.2022 року по 30.04.2023 року.

Підставою для проведення Службового розслідування №2 був рапорт начальника фінансово-економічної служби–головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2025 року вх. №2674 щодо призначення службового розслідування для встановлення причин завдання шкоди державі, її розміру та винних осіб, яка виникла внаслідок переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 , який ухилявся від проходження військової служби шляхом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , а саме несвоєчасно повернувся з проходження військово-лікарської комісії, що призвело до переплати грошового забезпечення йому за період незаконної відсутності на службі з 08.09.2022 року по 30.04.2023 року.

В ході службового розслідування було виявлено, що молодшому сержанту ОСОБА_1 за період 08.09.2022 року по 30.04.2023 року було неправомірно нараховане та виплачене грошове забезпечення, що завдало збитків державі на загальну суму 518106,07 грн. (п`ятсот вісімнадцять тисяч сто шість гривень 07 копійок). Цей факт підтверджується довідкою перерахунком грошового забезпечення за вересень 2022 року -квітень 2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 наданою начальником фінансово-економічної служби головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2025 року.

Проте, в службовому розслідуванні за фактом неповернення з лікувального закладу до місця тимчасового розташування підрозділу молодшого сержанта ОСОБА_1 , за результатами якого було видано наказ командира військової частини від 22.07.2023 року №2790, було допущено помилку при визначенні дати початку самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, а саме не було враховано, що згідно довідки ВЛК, виданої ВМКЦ «Головний Військовий Клінічний Госпіталь» від 06.09.2022 року №883х, на підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, молодший сержант ОСОБА_1 вибув у реабілітаційну відпустку терміном на 30 календарних днів з 07.09.2022 року по 05.10.2022 року. Таким чином встановлено, що датою здійснення самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем слід вважати 06.10.2022 року.

Отже, переплата грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 за жовтень 2022 року - квітень 2023 року складає: 397 681,34 грн (триста дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 34 копійки).

У своїх поясненнях, наданих у ході службового розслідування, ОСОБА_1 підтверджує, що йому відомо, що за час його незаконної відсутності на військовій службі, йому неправомірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення та виникла переплата за вересень 2022 року - квітень 2023 року, що завдало шкоди державі в сумі 518 106,07грн.( п`ятсот вісімнадцять тисяч сто шість гривень 07 копійок), та підтверджує факт надходження на картковий рахунок грошового забезпечення за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року. На вимогу надати документи згідно з якими підтверджується його лікування у вказані періоди, військовослужбовець надав лише довідку військово-лікарської комісії від 06.09.2022 року №883х виданою ВМКЦ «Головний Військовий Госпіталь».

З пояснень молодшого сержанта ОСОБА_1 відомо, що з 08.09.2022 року згідно висновку військово-лікарської комісії він знаходився в реабілітаційній відпустці. Після закінчення відпустки прийняв рішення не повертатись в підрозділ і в подальшому залишився дома за місцем реєстрації.

На запитання, чому у вказані періоди він не повертався у підрозділ військової частини та не звертався в медичні заклади для проходження ВЛК, ОСОБА_1 відповів, що військово-лікарську комісію пройшов у м. Рівне в травні 2024 року, а не повернувся тому, що далеко було їхати, а у зв`язку з отриманою травмою боявся знаходитись в транспорті.

На запитання, яку інформацію він надавав командуванню щодо своєї відсутності на військовій службі та які документи, які б підтверджували законність його перебування за межами підрозділу він надавав командуванню – чіткої відповіді не надав, стверджував що надсилав фото документів командиру підрозділу і не один раз, проте на вимоги зазначити які саме документи, подумавши. зазначив у письмових поясненнях довідку ВЛК від 06.09.2022 року.

З матеріалів обох службових розслідувань встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , незважаючи на можливі негативні наслідки, не повернувся з реабілітаційної відпустки до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не надавав правдиву інформацію командуванню стосовно свого фактичного місця перебування, часу та місця проведення лікувальних заходів, не надавав медичні документи, щодо проходження свого лікування з 06.10.2022 року по 30.04.2023 року, умисно, порушуючи статті 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, прийняв неправомірне рішення не повертатись з реабілітаційної відпустки, що передувало настанню негативних наслідків.

Молодшому сержанту ОСОБА_1 за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року було безпідставно здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення, передбаченого порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 на суму 397 681,34 грн. (триста дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 34 копійки)

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2025 № 3759 “Про результати службового розслідування”, на підставі пункту 1 статті 6 Закону України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», колишнього старшого бойового медика 5 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої шкоди в розмірі 397 681,34 грн. (триста дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 34 копійки).

Відповідно до рапорту помічника командира з фінансово-економічної роботи, начальника служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 06.10.2025 року та витягу з книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2025 № 3759 “Про результати службового розслідування”, з молодшого сержанта ОСОБА_1 до моменту його звільнення з військової служби, із суми його грошового забезпечення було стягнуто лише 164,99 гривень відшкодування завданих державі збитків.

Відтак, з метою стягнення з відповідача безпідставно виплачених коштів в сумі 397516,53 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо наявності підстав для стягнення коштів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби), вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов`язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (стаття 27 Статуту внутрішньої служби).

Відтак, військовослужбовці, які вчинили правопорушення, можуть нести, зокрема, цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п. 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої - третьої статті 3 вказаного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Так, відповідно до довідки-розрахунку щодо переплати грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 сума переплати грошового забезпечення за період з 06.10.2022 по 30.04.2023 - становить 397516,35 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що з 06.10.2022 по 30.04.2023 відповідач залишив місце служби після проходження лікування, тобто самовільно залишив військову частину, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.

Оскільки, відповідач був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення за період з 06.10.2022 по 30.04.2023, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів.

За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені кошти в сумі 397516,35 грн. (триста дев`яносто сім тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 35 копійок) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання, без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій служби без поважних причин у період з 06.10.2022 по 30.04.2023 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Д.П. Зозуля