Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №460/560/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2026 року м. Рівне№460/560/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку прощеного позовного провадження адміністративну справу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати п. 6, п. 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2025 року № 256 «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності», згідно з яким капітана ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності. В обґрунтування заявленого позову зазначено, що матеріали жодним чином не містять наявності прямої дійсної шкоди, оскільки не встановлено фактів виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення, відсутні фактичні втрати, які повинні бути при встановленні розміру завданої шкоди. В даному випадку транспортні засоби використовувались з метою виконання бойових завдань, фактів зворотного аудитом (перевіркою) не встановлено. Зі сторони відповідача відсутні догани, зауваження, щодо виконання особовим складом роти безпілотних авіаційних комплексів бойових завдань. Пояснення щодо оформлення дорожнього листа додаток 80 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом від 17.08.2017 № 440, взагалі не передбачає порядку оформлення дорожніх листів у разі вибуття у відпустки після їх оформлення тощо. Відповідачем не доведена наявність прямої дійсної шкоди, у зв`язку з не поданням позивачем рапортів на пере закріплення водіїв, оскільки сам факт такого пере закріплення жодним чином не вплинув би на кількість витрачання пального при виконанні бойових завдань. Уважає, що не було правових підстав для притягнення його до матеріальної відповідальності. Просив позовну заяву задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявлений позов не визнав. Зазначає, що аудитом встановлено, що витрачання пального за дорожніми листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно цих листів знаходилися у відпустках, кваліфікується як безпідставне списання пального. Використання та списання паливно-мастильних матеріалів за дорожніми листами, оформленими з порушенням установленого порядку та на осіб, які фактично не виконували обов`язки водія у відповідний період, свідчить про нецільове використання військового майна та створює підстави для завдання державі прямої дійсної шкоди у вигляді безпідставних витрат паливно-мастильних матеріалів. При цьому сам факт можливого виконання завдань підрозділом, не усуває обов`язку дотримання встановленого порядку обліку, використання та списання військового майна, оскільки використання паливно-мастильних матеріалів поза належним документальним оформленням, виключає можливість контролю їх законності, обґрунтованості та обсягу, що і становить незаконне використання майна. Внутрішній аудит проведено 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту в межах повноважень та у спосіб, передбачений наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 № 475 «Про організацію діяльності з внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України», а його висновки відповідно до вимог зазначеного нормативного акта, є обов`язковими для розгляду та реагування командуванням військової частини. На виконання висновків аудиторського звіту та відповідно до довідки за результатами аудиторського дослідження від 18.04.2025, командуванням військової частини НОМЕР_1 було проведено внутрішню перевірку, за результатами якої складено акт перевірки, відомість експлуатації різних машин роти безпілотних авіаційних комплексів та відомість визначення завданої шкоди. Матеріалами внутрішньо-перевірочної комісії підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів, був відповідальним за організацію обліку та правильність оформлення дорожніх листів, а також зобов`язаний був забезпечити дотримання встановленого порядку закріплення транспортних засобів за водіями. Неподання рапортів про пере закріплення транспортних засобів у разі вибуття водіїв у відпустку, є неналежним виконанням службових обов`язків та перебуває у прямому причинному зв`язку з незаконним оформленням первинних облікових документів і подальшим списанням паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, наявність у діях позивача всіх умов, передбачених статтею 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», підтверджується матеріалами аудиту та внутрішньо-перевірочної комісії, а застосування до нього матеріальної відповідальності, є обґрунтованим, здійсненим у межах повноважень командира військової частини та з дотриманням вимог чинного законодавства. Також звертає увагу суду, що позивачем не оспорюється притягнення його до дисциплінарної відповідальності, при цьому безпідставне списання пального, вважає дійсною прямою шкодою. Стверджує, що оскаржувані пункти наказу прийнято в силу наділених повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив в якій наводить схожі за змістом позову доводи та аргументи на спростування тверджень відзиву.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в яких підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позов з аналогічних підстав.

Позовна заява надійшла до суду 15.01.2026.

Ухвалою суду від 19.01.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 22.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відмовлено позивачу у забезпеченні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 03.10.2022 по даний час, має офіцерське звання капітан.

На час виникнення спірних правовідносин, позивач у вказаній в/ч обіймав посаду командира роти безпілотних авіаційних комплексів, був відповідальним за організацію обліку та правильність оформлення дорожніх листів, а також зобов`язаний був забезпечити дотримання встановленого порядку закріплення транспортних засобів за водіями, що не заперечується учасниками справи.

На виконання п. 13 Пропозиції аудиторського звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту № 526/5/А3 від 18.04.2025, внутрішньо-перевірочною комісією військової частини НОМЕР_1 в складі: голова комісії - майор ОСОБА_3 , члени комісії: майор ОСОБА_4 , молодший сержант ОСОБА_5 , здійснено перевірку повноти та правильності оформлення дорожніх листів та ведення книг обліку фактичного використання техніки за період 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках.

Внутрішньо-перевірочною комісією в ході перевірки дорожніх листів підрозділів військової частини НОМЕР_1 за період з 2020 року по 2024 рік встановлені факти списання пального за дорожніми листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно цих листів знаходилися у відпустках (по підрозділах), про що складений акт від 16.12.2025.

Згідно висновків даного акту, витрачання пального за шляховими листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно цих листів знаходилися у відпустках, та згідно звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту № 526/5/A3 від 18.04.2025, представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту кваліфіковано як завдання шкоди державі, внаслідок безпідставного списання пального відповідно до пп. 5) п. 1 ст. 1 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», є пряма дійсна шкода.

Причинами виникнення порушення являється невиконання функціональних обов`язків щодо пере закріплення машин за водіями та заповнення дорожньої документації військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 - командирами підрозділів (тимчасово-виконуючими обов`язки, уповноваженими особами), зокрема, ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 у 2023-2024 роках не подавав рапорти на перезакріплення водіїв за технікою роти безпілотних авіаційних комплексів, замість тих, що вибули у відпустки, що призвело до безпідставного списання автомобільного бензину в кількості - 130л вартість якого, згідно відомості визначення ринкової вартості, складає 7408,70грн, дизельного пального в кількості - 1250л, вартість якого, згідно відомості визначення ринкової вартості, складає 1473737,50грн. Загальна сума, що підлягає відшкодуванню, внаслідок безпідставного списання майна (пального), складає 81146,20грн.

Пунктами 5, 6, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 256 «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності» від 17.12.2025 наказано: «5. За неналежно виконання службових обов`язків, порушення вимог пунктів 6.7,9 Пояснення щодо оформлення дорожнього листа додаток 80 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом від 17.08.2017 року № 440 та вимог пунктів Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12 грудня 2016 року № 678, притягнути до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 , наклавши нього дисциплінарне стягнення у формі - «сувора догана»; 6. За шкоду завдану державі відповідно до вимог статей 3, 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 у розмірі 81146,20грн (вісімдесят одна тисяча сто сорок шість гривень 20 копійок); 11. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : - забезпечити відображення сум матеріальної шкоди, завданої у вигляді безпідставного списання військового майна (пального) служби пального і мастильних матеріалів, віднесених на винних осіб. у Книзі обліку грошових стягнень і нарахувань та на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку з вини: ОСОБА_6 у розмірі 36337,84грн (тридцять шість тисяч триста тридцять сім гривень 84 копійки), ОСОБА_7 у розмірі 81406,20грн (вісімдесят одна тисяча чотириста шість гривень 20 копійок), ОСОБА_1 у розмірі 81146,20грн (вісімдесят одна тисяча сто сорок шість гривень 20 копійок), ОСОБА_8 у розмірі 154130,77грн (сто п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять гривень 77 копійок); - облікувати в рахунок відшкодування завданої шкоди грошові кошти в розмірі 766.87коп (сімсот шістдесят шість гривень 87 копійок), сплачені штаб-сержантом ОСОБА_9 ».

Вважаючи пункти 6, 11 наведеного наказу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини першої, другою ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі, дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Визначення термінів, які вживаються у Законі № 160-ІХ, приведено в частині першій статті 1 вказаного закону, зокрема:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

При цьому термін «військове майно», що застосовується в Законі № 160-ІХ, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (статті 1), а саме, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Частиною першою, другою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

З огляду на викладене, суд зауважує, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

Згідно з статтею 5 Закону № 160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

За змістом пп.1 ч.1 ст. 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Водночас, ч. 4 наведеної статті встановлено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Згідно із ч. ч. 7-8 ст. 8 Закону № 160-ІХ, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі, якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Стаття 9 Закону № 160-ІХ визначає обставини, що виключають матеріальну відповідальність, і такими обставинами є:

1) дія непереборної сили;

2) необхідної оборони;

3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5) виправданого службового ризику;

6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;

7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №333/7160/17 виклав правову позицію, відповідно до якої: «…вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду».

За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі № 813/3018/16, від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Таким чином, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими, власне, визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

З урахуванням приведених вище висновків Верховного Суду в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, у військовій частині НОМЕР_1 був проведений внутрішній аудит щодо, зокрема, повноти та правильності оформлення дорожніх листів та ведення книг обліку фактичного використання техніки за період 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках, про що складений Аудиторський звіт № 526/5/АЗ від 18.04.2025.

Цим звітом встановлено, зокрема, що витрачання пального за дорожніми листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно цих листів знаходилися у відпустках, кваліфікується як безпідставне списання пального. Використання та списання паливно-мастильних матеріалів за дорожніми листами, оформленими з порушенням установленого порядку та на осіб, які фактично не виконували обов`язки водія у відповідний період, свідчить про нецільове використання військового майна та створює підстави для завдання державі прямої дійсної шкоди у вигляді безпідставних витрат паливно-мастильних матеріалів.

На виконання п. 13 Пропозиції аудиторського звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту № 526/5/А3 від 18.04.2025, внутрішньо-перевірочною комісією військової частини НОМЕР_1 в складі: голова комісії - майор ОСОБА_3 , члени комісії: майор ОСОБА_4 , молодший сержант ОСОБА_5 , здійснено перевірку повноти та правильності оформлення дорожніх листів та ведення книг обліку фактичного використання техніки за період 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках.

Даною комісією в ході перевірки дорожніх листів підрозділів військової частини НОМЕР_1 за період з 2020 року по 2024 рік встановлені факти списання пального за дорожніми листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки, згідно цих листів, знаходилися у відпустках (по підрозділах), про що складений акт від 16.12.2025.

Згідно висновків даного акту, витрачання пального за шляховими листами, оформленими на водіїв, які в період експлуатації техніки згідно цих листів знаходилися у відпустках, та згідно звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту № 526/5/A3 від 18.04.2025, представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту кваліфіковано як завдання шкоди державі, внаслідок безпідставного списання пального відповідно до пп. 5) п. 1 ст. 1 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», є пряма дійсна шкода.

Причинами виникнення порушення являється невиконання функціональних обов`язків щодо пере закріплення машин за водіями та заповнення дорожньої документації військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 - командирами підрозділів (тимчасово-виконуючими обов`язки, уповноваженими особами), зокрема, ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 у 2023-2024 роках не подавав рапорти на пере закріплення водіїв за технікою роти безпілотних авіаційних комплексів, замість тих, що вибули у відпустки, що призвело до безпідставного списання автомобільного бензину в кількості - 130л вартість якого, згідно відомості визначення ринкової вартості, складає 7408,70грн, дизельного пального в кількості - 1250л, вартість якого, згідно відомості визначення ринкової вартості, складає 1473737,50грн. Загальна сума, що підлягає відшкодуванню, внаслідок безпідставного списання майна (пального), складає 81146,20грн.

Зазначені висновки також підтверджуються долученою відповідачем до відзиву довідкою за результатами аудиторського дослідження (з питань діяльності служби ПММ та речової служби визначені «Програмою внутрішнього аудиту») від 18.04.2025, якою підтверджено наявність системних порушень порядку обліку, використання та списання паливно мастильних матеріалів у підрозділах військової частини НОМЕР_1 .

Отже матеріалами внутрішньо-перевірочної комісії підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів, був відповідальним за організацію обліку та правильність оформлення дорожніх листів, а також зобов`язаний був забезпечити дотримання встановленого порядку закріплення транспортних засобів за водіями.

Суд зауважує, що використання та списання паливно-мастильних матеріалів за дорожніми листами, оформленими з порушенням установленого порядку та на осіб, які фактично не виконували обов`язки водія у відповідний період, свідчить про нецільове використання військового майна та створює підстави для завдання державі прямої дійсної шкоди у вигляді безпідставних витрат паливно-мастильних матеріалів.

Так, п.1 Пояснень щодо оформлення дорожнього листа додаток 80 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом від 17.08.2017 року № 440 визначено, що дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального.

При цьому, сам факт можливого виконання завдань підрозділом, не усуває обов`язку дотримання встановленого порядку обліку, використання та списання військового майна, оскільки використання паливно-мастильних матеріалів, поза належним документальним оформленням, виключає можливість контролю їх законності, обґрунтованості та обсягу, що і становить незаконне використання майна.

З огляду на викладене, суд вважає, що неподання позивачем рапортів про пере закріплення транспортних засобів у разі вибуття водіїв у відпустку, є неналежним виконанням ним службових обов`язків та перебуває у прямому причинному зв`язку з незаконним оформленням первинних облікових документів і подальшим списанням паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, наявність у діях позивача всіх умов, передбачених статтею 3 Закону № 160-ІХ, підтверджується матеріалами аудиту та внутрішньо-перевірочної комісії, а застосування до нього матеріальної відповідальності є обґрунтованим, здійсненим у межах повноважень командира військової частини та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Варто також зауважити, що позивачем не оспорюється притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тобто, позивач погодився із тим, що ним неналежним чином виконувались службові обов`язки в частині обліку використання та списання ПММ.

За наведених обставин судом не встановлено протиправності спірних пунктів наказу відповідача про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п. 6, п. 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2025 року № 256 «Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності», залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Т.О. Комшелюк